Вісь зла готує світову війну, але її ще не пізно зупинити: інтерв’ю з майором Гетьманом

Країна-агресор Росія на чолі з Володимиром Путіним де-факто розглядає війну в Україні як один з епізодів глобального протистояння із Заходом, зі США, з усім демократичним світом. Власне, кремлівська пропаганда весь час наголошує на цьому. Диктатор давно планує прямий військовий конфлікт з НАТО, але застряг в Україні. Тому лише питання часу, коли саме він спрямує свою армію до однієї з країн Альянсу.

Найбільша проблема полягає в тому, що Росія щодня посилює свою військову міць. Ба більше – вже створена "вісь зла", до якої, окрім РФ, входить Іран та Північна Корея, які також готуються до прямого конфлікту з НАТО. Допоки ця вісь не стала критично потужною, у демократичного світу є час зупинити найгірший розвиток подій. Зокрема, Росію можна зупинити в Україні. Для цього створена антипутінська коаліція повинна почати активно діяти. Таку думку в ексклюзивному інтерв'ю OBOZ.UA висловив ветеран російсько-української війни майор запасу ЗСУ Олексій Гетьман.

– Глава Служби зовнішньої розвідки України Олександр Литвиненко заявив, що сьогодні Путін де-факто веде світову війну зі Сполученими Штатами та Заходом загалом та планує "тріумфально перемогти" увесь цивілізований світ й "об’єднати історичні російські землі". За його оцінками, цей процес може тривати 10-15 років. Водночас війна в Україні увійшла у критичну фазу. Чи припускаєте ви, що ця війна не єдина, на яку готовий йти Путін? Чи існує небезпека для країн Заходу, що Путін може зібратися з силами і піти на них війною?

– Так, німецькі аналітики вже говорили: якщо Путіну вдасться реалізувати свій план із захоплення України, йому знадобиться усього шість років, аби піти війною на країни НАТО. Цілком можливо, що це будуть країни Балтії чи Польща. Рано чи пізно Путін вступить у конфлікт з країнами НАТО, тому що кремлівська пропаганда весь час наголошує, що Росія воює саме з цим блоком.

Імовірно, Путін може розпочати з Литви, адже він захоче пробити сухопутний коридор до Калінінграду – умовний Сувалкський коридор. Важливо подивитися, наскільки країни Альянсу, які декларують, що у разі нападу одразу візьмуть участь у бойових діях проти агресора згідно з 5 статтею Статуту НАТО, дійсно будуть готові це робити. Адже ця 5 стаття написана досить хитро. Там немає згадки про те, що війська НАТО одразу вступають в бойові дії. Там зазначається, що будуть певні консультації.

За великим рахунком Росія не здатна протистояти США, бо військова потуга Америки така, що Росії там нема чого ловити. Але чи вступлять США одразу в цю війну, навіть коли росіяни спробують напасти на якусь із країн-членів Альянсу, я не впевнений на сто відсотків. На початку це може бути якась допомога зброєю, чи обмежений контингент, чи ще щось.

Думаю, Путін пішов би на таку агресію раніше. Просто він зав’яз в Україні і зараз йому потрібен час, аби підготуватися.

Подивіться, формується вісь – Росія, Іран, Північна Корея за мовчазної підтримки Китаю, який займає умовно нейтральну позицію. Мені здається, нам не уникнути Третьої світової війни. В ролі ворогів виступатимуть саме ці країни. Наразі вони недостатньо потужні для цього, не зважаючи на те, що виробляють ракети, нарощують сили тощо.

Якщо б ми подивилися на нинішню ситуацію в світі в далекому майбутньому, наприклад, 2055 року, ми б дійшли висновку, що Росію треба було нищити 2022 року, доки була така можливість. Але ми продовжуємо говорити про якісь домовленості, робити якісь незрозумілі рухи.

Я впевнений, що чим пізніше цивілізований світ втягнеться у війну проти РФ, тим більшими будуть втрати.

Подивіться, як поводяться наші партнери. Ми рік говоримо про те, що нам потрібні літаки, щоб захищатися. Рік вирішується питання про надання літаків четвертого покоління. Це не найсучасніші літаки. Німеччина вагається, передавати Україні далекобійні ракети Taurus чи ні… Усі такі вагання дають Росії час для переведення економіки на військові рейки. Вже зараз в них є можливість виробити щонайменше три ядерні бомби. Вони вже виробляють новітні гіперзвукові ракети тощо. Те саме стосується і Північної Кореї, яка вже запустила ракету в космос.

Отже, вісь вже сформована і буде лише підсилюватись. Я не можу сказати, що наші західні партнери цього не бачать. Просто їм не хочеться вірити в те, що сформувалася вісь зла, і їх треба нищити. З ними не можна домовитися, бо їхня мета – нищити цивілізований світ. На тлі цих загроз вибори президента США мають стати другорядною темою.

Це не песимістичні прогнози, а реалістичні.

– Як бачимо, актуалізується тема, наскільки Україна здатна стримати це світове зло. Тут можна пригадати про останню зустріч в форматі "Рамштайн", у якій вперше брав участь головнокомандувач ЗСУ генерал Залужний. Він повідомив, що "обстановка на фронті ускладнена, проте контрольована", та закликав наших партнерів до надання Україні нових пакетів військової допомоги. Водночас повідомляється, що Іран постачає Росії керовані авіаційні бомби, можливо, готується до передачі балістичних ракет малої дальності й продовжує надсилати в Росію "Шахеди". У цьому змаганні ресурсів чи може Україна мати перевагу?

– Спочатку два слова про балістичні ракети. Імовірно, йдеться про "Золфагар" і "Фатех", можливо, про ще якісь новітні ракети. Чи будуть передавати їх Росії? Думаю, передадуть. Але ви щойно назвали їх ракетами малої дальності. Дійсно, є така міжнародна класифікація. Так називаються ракети, які літають до 1000 км. Конкретно ці іранські ракети літають від 300 до 700 км.

Але коли ми просимо, наприклад, ракети ATACMS, які літають на 300 км, не на 700, ми називаємо їх далекобійними ракетами. І це дещо плутає людей. Отже, росіяни можуть отримати від Ірану ракети "малої дальності", які літають на 700 км, а ми просимо США надати нам ракети "великої дальності", які літають на 300 км. Щось тут не складається. Треба визначатися з термінологією.

Стосовно того, чи зможемо ми витримати змагання у війні на виснаження з РФ? Відповідь однозначна: ні. Жодним чином. Навіть та допомога на 41 млрд доларів, яку планується передати Україні наступного року, втричі менше, ніж сума, яку Росія виділяє на свій ВПК. Там 124 мільярди. Вони можуть повністю переорієнтувати свою економіку на військове виробництво. Як ми можемо витримати це змагання? Самотужки ми цього не витримаємо, лише за підтримки США та Європи.

Але виникає досить дивна ситуація. ВВП Росії нижчий за ВВП однієї європейської країни – Італії. Нижчий ніж у Німеччині, ніж у Франції, ніж у Британії. Бюджет Пентагону втричі більший, ніж бюджет усієї РФ.

За великим рахунком ми разом із союзниками могли б дуже непогано протидіяти Росії, ми могли б її просто розчавити, якби всі ці країни усвідомили, що Кремль намагається розв’язати Третю світову війну і що треба всім разом зупинити його прямо тут, в Україні, допоки це можливо. Але нам дають крихти зі столу.

Причому слухаєш заяви західних представників (не говоримо зараз про США), вони кажуть: ми передали, ми допомогли… І люди в тих західних країнах також впевнені: ми ж допомагаємо Україні, ми передали все необхідне, але в них якось не так йде наступ. Може, давайте взагалі припинимо допомагати. Німеччина передасть нам 20 тисяч снарядів 155-го калібру. Це нам на два дні боїв.

Я хочу сказати: шановні, коли ви всі разом намагалися звільнити Ірак від Саддама Хусейна, були задіяні війська коаліції і такі самі танки Abrams, які передали нам. Їх було 4000, а також 4000 броньованих машин Bradley. Нам передали 31 танк Abrams, тобто танковий батальйон. По території, яку зайняв Хусейн, – а це набагато менше ніж наша лінія фронту, – було випущено 280 ракет Tomahawk. І тоді Хусейна вдалося перемогти дуже швидко.

Це відповідь на запитання, чому в нас такий повільний наступ. Самотужки Україна не здатна перемогти Російську Федерацію у тривалій війні на виснаження, ані людським ресурсом, ані ВПК.

Це так само, як під час Другої світової війни. Франція самотужки не перемогла б Німеччину, хоча вони були приблизно однакові за потужністю. Велика Британія – так само. Але всі разом, антигітлерівська коаліція дала можливість перемогти.

Можливо, мої слова вибиваються з мейнстріму позитивних прогнозів і радощів від того, що незабаром ми переможемо. Ні, якщо не буде зброї, не переможемо. За п’ять місяців на півдні ми просунулися на 18 км. Давайте далі розповідати, що все йде за планом. Так, це потужні фортифікації, це потужні війська, але ми не змогли йти далі. Чому? А де авіація? Де ще сто танків? Чим воювати? Каміннями кидатися? Самої лише мужності замало для перемоги. Треба віддати належне нашому президенту, РНБО, що вони почали казати про це вголос.

Антипутінська коаліція налічує понад 50 країн, ми дуже цим пишаємося. Але антигітлерівська коаліція вела бойові дії, а антипутінська дуже повільно надає допомогу, проте дуже охоче висловлює свою велику стурбованість. І це щонайменше дратує. Вирішують, давати нам зброю чи ні, щоб не допустити ескалацію… Яка ще ескалація вам потрібна? Про що ви кажете?

Думаю, Україні треба допомагати не лише зброєю. Треба, щоб тут поруч з нами воювали наші союзники, військовослужбовці США, Великої Британії, Німеччини, Франції, Італії та інших країн Заходу, щоб зупинити Росію і зашкодити створенню потужної вісі зла Іран–Росія–Північна Корея.

Чи зможемо ми перемогти у цій війні? Допоки Росія не зміцніла, допоки йдеться про саме ці війська РФ, ми здатні хай не звільнити усі території, але дуже суттєво пошматувати російську армію за умов більш суттєвої допомоги навіть не людьми, а просто технікою. Треба бути готовими до того, що війна не закінчиться наступного року, вона буде тривала і дуже важка. Треба бути якщо не песимістами, то хоча б реалістами.

Ми дуже сподіваємося на потужну підтримку наших союзників чи партнерів. Мені здається, нашим друзям час визначитись, хто вони: союзники чи партнери. Це різні речі.