Ворог прагне захопити Куп'янськ, Торецьк, Часів Яр, Покровськ і зазіхає на великі міста України. Інтерв'ю з генералом Романенком

Російська окупаційна армія суттєво активізувалася на сході України. Низка населених пунктів опинилась у вкрай небезпечній ситуації. Це Куп'янськ, Торецьк, Часів Яр, Покровськ, Курахове, Соледар. Також у складному становищі – Вугледар. Ворог поставив перед собою завдання у найближчій перспективі просунутися якнайдалі територією нашої країни та захопити найбільш значущі міста. Окупант також не відмовився від мети взяти Харків, Суми та Запоріжжя. Попри операцію ЗСУ на Курщині, ризики для північних регіонів України все ще залишаються.

Звідки у противника такий колосальний ресурс? Насамперед за рахунок успішного залучення до лав окупаційної армії нових контрактників. Яких заходів необхідно вжити в Україні, аби стабілізувати ситуацію? Посилити забезпечення українського війська озброєнням і технікою, а також прискорити мобілізацію, щоби розв'язати проблему недоукомплектованості наших підрозділів.

Таку думку в ексклюзивному інтерв'ю OBOZ.UA висловив ексзаступник начальника Генерального штабу Збройних сил України генерал-лейтенант Ігор Романенко.

– Як ви оцінюєте нинішню ситуацію на сході нашої країни? Чи припускаєте, що напередодні погіршення погоди ворог намагається досягти якомога більших результатів та інтенсифікувати свої дії?

– Це пов'язано не так із погодою, як з оцінкою ситуації з боку противника – з тим, що, можливо, найближчим часом доведеться перейти до переговорного процесу. І для того, щоб мати сильну позицію, що підкріплює ведення цих переговорів, необхідно зайняти якнайбільше територій і з військової точки зору просунутися на "найбільш перспективних", на їхню думку, напрямках. Захопити значні населені пункти, центри логістики, залізничні, транспортні вузли тощо. До таких населених пунктів, зокрема, належать Куп'янськ, Торецьк, Часів Яр, Покровськ, Курахове, Соледар.

Противник планує просунутися настільки, аби загрожувати захопленням наших великих міст, таких як Харків, Суми, Запоріжжя. Плани можуть бути різними.

– Виникає питання: звідки у ворога такий величезний ресурс? Нещодавно ми бачили певне зниження активності, наразі спостерігається нова хвиля активізації. Звідки сили?

– Вони цілеспрямовано здійснюють оформлення контрактників за величезні гроші. Їхня армія стає все більшою мірою контрактною. Гроші на це у Росії є, триває відповідна робота. З іншого боку, використовується механізм строкової служби. Як ідеологічне підґрунтя застосовують необхідність захисту своїх територій у Курській області.

Щодо ресурсів озброєння й техніки, то використовуються старі радянські запаси, відновлюється боєздатність тієї ж бронетехніки, її модернізують, наскільки це можливо, і завозять на фронт. З урахуванням того, що підприємства ВПК Росії ще торік були переведені на військові рейки, їм достатньою мірою вдається постачати техніку та озброєння на фронт, хоча частка сучасних зразків зменшується. Проте наявні засоби виконують функції завдавання ураження, доставки військовослужбовців тощо.

– Ви назвали місто Суми як "передбачувану мету" окупаційної армії. Але хіба Курська операція ЗСУ не ліквідувала цієї загрози?

– Вона їй запобігла та відсунула, але це не означає, що в Росії відмовилися від тих планів, про які кілька місяців тому говорив представник Головного управління розвідки генерал Скібіцький – про плани наступу на Харківському та Сумському напрямках.

Це залежить від ресурсу, який розподіляється за всіма напрямами по усіх фронтах для РФ. Можливо, на східному фронті вони вже не мають ресурсу з особового складу, озброєнь, техніки та боєприпасів, щоб швидко наступати широким фронтом від Куп'янська до Вугледара, але загалом наявний ресурс забезпечує їм повільне, але просування і створення загрозливої ситуації навколо Вугледара, Селидового, на Покровському та Курахівському напрямках.

– За вашими оцінками, чи існує сьогодні реальна небезпека оточення або захоплення Вугледара?

– Там склалася дуже важка ситуація. Два роки Сили оборони утримували позиції, але зараз противнику вдалося просунутися і зайти з тилу у фланг зі сходу, а також із заходу. Сформовано півоточення, або, як це називають у народі, "котел". Противник підійшов до околиць міста. Сьогодні там найгірша ситуація порівняно з попередніми атаками на це місто.

– Ми розраховували на те, що за час, поки ці території перебували під нашим контролем, було створено оборонні рубежі, фортифікації тощо. Виходить, що їх замало?

– Питання не лише у фортифікаціях. Насамперед питання в особовому складі. Закон про мобілізацію не вирішує швидко питання щодо укомплектування бригад, які вже ведуть бойові дії, та створення резервних бригад. Тому навіть за наявності відповідних інженерних споруд необхідний підготовлений особовий склад, якого в нас бракує.

– Чи є небезпека того, що найближчими днями чи тижнями Україна може втратити більше територій, ніж, скажімо, за останній місяць?

– Можливо, щодо територій не можна говорити так однозначно. Та щодо низки населених пунктів, які ми вже обговорили, ситуацію можна назвати загрозливою, критичною.

– Що має зробити найвище військово-політичне керівництво нашої країни, щоб покращити ситуацію на фронті?

– Потрібно разом із союзниками, з урахуванням забезпечення підприємств оборонно-промислового комплексу підняти потенціал озброєнь, техніки та боєприпасів у забезпеченні Сил оборони, а також посилити роботу, пов'язану з мобілізаційними питаннями, підготовки та укомплектування наших бригад.

Окрім того, на мій погляд, із точки зору завдання поразки угрупованням противника, які наступають, необхідно використовувати ударний ресурс Головного управління розвідки, сил СБУ, які нині застосовують безпілотні ударні апарати по об'єктах на території РФ. Так, дуже важливо і треба це робити, але ситуація на східному фронті досить важка, і принаймні частину цього ударного ресурсу варто використовувати на цих напрямках.