Ворог створює "кліщі" на півдні, але сил на два наступи у нього немає. Інтерв'ю із Селезньовим
Російська окупаційна армія продовжує активні дії не лише на Покровському напрямку, а й на інших ділянках фронту. Зокрема, відбулась невдала спроба формування плацдарму на Сумщині. Ворог не відмовився від ідеї створення "буферної зони" в українському прикордонні. Проте далеко не всі ділянки фронту справді важливі для нього, а сил і засобів на дві масштабні наступальні операції у загарбника просто немає.
На сьогодні в пріоритеті у противника залишається захоплення всієї Донецької області. Тому за умови припинення оборонної операції в Покровську й Мирнограді сили, що вивільняться, ворог може спрямувати або на захоплення Слов'янсько-Краматорської агломерації, або на захоплення позицій у Запорізькій області, де вже зараз намітилися ознаки підготовки напівоточення – "кліщів".
Таку думку в ексклюзивному інтерв'ю OBOZ.UA висловив військовий експерт Владислав Селезньов.
– За повідомленнями наших захисників, окупант намагається створити плацдарм на Сумщині. На щастя, Сили оборони зривають ці плани й утримують позиції. За вашими оцінками, активізуючись на цій ділянці, чи може ворог переслідувати іншу мету, крім цілі відволікання наших сил і засобів?
– Знову повертаємося до розмови, яка була у нас приблизно пів року тому. Тоді ми дійшли висновку, що завдання, яке Путін поставив у травні 2024 року в частині створення буферної зони на території українського прикордоння, залишається актуальним. Відповідно, противник на Сумському напрямку намагається створити цей плацдарм, атакуючи наші рубежі та позиції там, де бої вже відбувалися. Як відомо, Юнаківку він узяв під контроль, і зараз намагається активно діяти дещо східніше. Але знову ж таки, мета абсолютно очевидна – створення так званої буферної зони.
Росіяни мають серйозні хвилювання щодо того, що українські диверсійно-розвідувальні групи, штурмові підрозділи діють у російському прикордонні. Наприклад, у Тьоткінському та Глушківському районі й досі перебувають українські Сили оборони, які тривалий період, ще від часів Курської операції, продовжують утримувати частину території Російської Федерації. Тому противник шукає слабкі місця у нашій обороні, і там, де він їх знаходить, намагається атакувати.
Не думаю, що зараз гостро стоятиме питання щодо загрози обласному центру Сумської області. У загарбника просто немає такої величезної кількості ресурсів, він залучає порівняно невеликі сили й засоби. Але те, що ми змушені рефлексувати на цю активізацію ворожих дій, очевидно.
Тут можна провести певні паралелі. Деякі сили й засоби, які в нас раніше були на Гуляйпільському напрямку, ми перекинули для того, щоб посилити наше угруповання, яке діє у районі Покровська й Мирнограда. Противник скористався цим й атакував наші позиції в районі Гуляйполя. І зараз ми маємо величезні проблеми й у самому Гуляйполі, й у населених пунктах, які розташовані на захід.
Тобто фактично загарбник має можливість інфільтруватися крізь Гуляйполе й атакувати надмалими штурмовими групами населені пункти, які розташовані західніше від цього населеного пункту. Це створює для нас дуже серйозні проблеми у частині утримання наших угруповань, зокрема на Оріхівському напрямку. Якщо ми подивимося на карту DeepState, то вона досить красномовна. Ситуація тут тривожна.
Якщо противник зможе накопичити серйозні ресурси на захід від Гуляйполя, то не тільки наші частини, які перебувають у районі цього населеного пункту, можуть опинитися в оперативному оточенні – може виникнути серйозна загроза для наших оборонців Оріхового. Фактично з лівого флангу нашої оборони цілком реально може бути створено передумови для того, щоб наші оборонці потрапили у досить складну ситуацію.
Плюс траса Оріхів – Новомиколаївка. Це рокадна дорога, і вона також може опинитися спочатку під вогневим впливом противника, а потім, якщо в нього буде можливість розвивати свій успіх, то фактично ми зможемо говорити вже не про тактичні епізоди успішних дій противника, а про оперативно-тактичні, адже в такому разі загарбник зможе просуватися завглибшки в десятки кілометрів по широкій лінії фронту. Це, своєю чергою, створить серйозні проблеми для всього нашого угруповання, що діє на цій ділянці фронту.
Бої, які зараз точаться на захід і схід від Степногірська, свідчать про те, що фактично противник намагається взяти цей населений пункт "у кліщі". Вони також абсолютно очевидні. Якщо ми трошки збільшимо карту, то побачимо, що навколо Оріхова починають формуватися "кліщі" оперативного напівоточення. Так, поки що вони ще перебувають у зародковому стані, але з усім тим тенденції досить тривожні.
– Якщо поглянути на карту DeepState і подивитися, що відбувається на найгарячішій ділянці фронту, на Покровському й Мирноградському, то можна помітити, що фактично ці міста вже захоплено ворогом. Поблизу зафарбованих червоним ділянок можна побачити сіру зону, тобто території, де тривають бої. Чи припускаєте ви, що вже найближчими тижнями чи навіть днями оборона цих міст може припинитися, і тоді у ворога вивільняться суттєві ресурси? Якщо так, куди вони можуть бути спрямовані?
– Так, безумовно, ситуація у районі Покровська та Мирнограда залишається вкрай складною, але я б досить скептично сприймав те, що фіксують наші осинтери й моніторингові канали. Адже за яким принципом вони діють? Вони бачать фото- й відеопідтвердження "флаговтика" російської армії і на цій підставі вносять зміни в розташування як ворожих, так і українських Сил оборони. Те, що в Покровську й у Мирнограді суцільна сіра зона, не означає, що противник має тотальну перевагу та повністю контролює ці населені пункти.
Там, скоріше, черезсмужжя: є пункти оборони загарбника, є пункти оборони українських Сил оборони. Але те, що є тенденція до загострення, абсолютно очевидно. Противник має тотальну перевагу в живій силі й техніці. Понад 150 тисяч ворожих сил зосереджено на цій ділянці фронту.
Але я знову повторюся: ключовий фактор навіть не в тому, що ворог має тотальну перевагу в живій силі й не дуже переймається з приводу великого рівня втрат. Проблема для наших захисників у нестабільній логістиці.
Два населених пункти: з одного боку – Гришине, з іншого – Родинське. Між ними сіра зона, яка є зоною логістичного забезпечення нашого угруповання, що діє в районі Покровська й Мирнограда. Я можу припустити, що зараз наші Сили оборони проводять певні маневрові дії в частині скорочення лінії бойового зіткнення, відведення наших сил і засобів з деяких районів Покровська й Мирнограда ведення ар'єргардних боїв.
Як довго цей процес триватиме, не можу сказати, адже очевидно, що такі історії навряд чи будуть доведені до відома широкої громадськості до моменту їхнього закінчення, щоб не створювати серйозні проблеми для наших захисників, які ведуть такого роду бойові дії. Але те, що ці рішення абсолютно раціональні, виходячи зі співвідношення сил і засобів, для мене очевидно.
У будь-якому разі, якщо у противника вивільняється досить велика кількість сил і засобів, я вважаю, що він їх усе-таки спрямовуватиме для того, щоб масштабувати свій тиск на південні міста, на ту саму міську агломерацію Слов'янськ, Краматорськ, Дружківка, Костянтинівка.
Насамперед тому, що плече переміщень сил і засобів досить невелике, і загарбнику вкрай важливо дати зрозуміти всій світовій громадськості, всім учасникам переговорного треку, що російська армія здатна силою своєї зброї досягати відповідних результатів. Хоча, з урахуванням того, що ситуація в напрямку Гуляйполя й на захід від нього для нас залишається досить складною, не варто відкидати варіант, що противник може частину сил і засобів, залучених зараз на Покровському або Мирноградському напрямку, перекинути в район Гуляйполя, щоб ще більше посилити тиск на наших захисників, які діють на цій ділянці фронту.
Однак, треба сказати, що тут і зараз окупант не має змоги одномоментно реалізовувати дві воєнні операції оперативно-тактичного рівня – йому банально не вистачає резервів і ресурсів, адже бої, які він веде шляхом сточування своєї живої сили, вихолощують його наступальний потенціал.
Так, частково втрати компенсуються надходженням живої сили, зокрема й тих, кого російські емісари збирають у країнах Азії та Африки, але цього явно недостатньо для того, щоб масштабувати бойові дії. Однак цілком очевидно, що для противника пріоритетною метою є захоплення всієї Донецької області. Тому цілком можливо, що він концентруватиме свої зусилля там.
Якщо ж окупант побачить серйозну слабкість нашої оборони на Запорізькому напрямку, цілком можливо, що він внесе корективи у свої плани й може масштабувати власні дії на території Запорізької області. Всі інші ділянки фронту – північ Харківської області, бої в районі Куп'янська, на території Сумської області, на Херсонщині – все-таки другорядні. Противник діє малими силами й засобами не тому, що не хоче, а тому, що не має можливості масштабувати там свої дії.