Ворог заливається у бетон, але це не спрацює. Як відбуватиметься контрнаступ ЗСУ. Інтерв’ю з підполковником Гулимою

Під час наступу українська армія зможе звільнити щонайменше ключові території нашої країни. Зокрема, є обґрунтовані сподівання на те, що протягом лічених тижнів ЗСУ вийдуть на позиції станом на 24 лютого 2022 року. Коли це станеться, можуть розпочатися переговори з країною-терористом Росією про вихід окупаційних військ із решти території України.

Готуючись до протидії Силам оборони України, ворог особливо ретельно укріплює позиції на Донбасі та на адмінкордоні з Кримом, фактично заливає їх у бетон, але це не стане серйозною перешкодою. Адже окупант застосовує методи ведення війни, що були актуальними у часи Першої та Другої світових війн, у той час як українська армія воює за сучасними стандартами, знищуючи насамперед логістику, систему управління та зв’язку ворога. Таку думку в ексклюзивному інтерв'ю OBOZREVATEL висловив підполковник запасу, оглядач з питань міжнародної безпеки аналітичного центру регіонального співробітництва, військовий експерт Володимир Гулима.

– Глава МЗС Великої Британії Джеймс Клеверлі заявив, що війну в Україні необхідно завершити найближчим часом, та закликав партнерів нашої держави надати всі необхідні інструменти для цього. Чи вважаєте ви, що сьогодні українська армія має об’єктивну можливість звільнити всі окуповані території протягом лічених місяців?

– Складно сказати про всі окуповані території, але я впевнений, що більшу частину ми звільнити можемо. Причому ключові території. Це створить для нас дуже серйозні позиції на майбутніх переговорах із Російською Федерацією і стане запорукою для звільнення решти території, можливо, вже дипломатичним шляхом.

– Чи могли б ви спрогнозувати, який відсоток окупованих територій може бути звільнено, скажімо, протягом місяця?

– Дуже важко робити такі оцінки, тому що ми виходимо з інформації, яка є у відкритому доступі. Але є обґрунтовані сподівання на те, що ми зможемо вийти близько до кордонів станом на 24 лютого 2022 року. А далі вже буде залежати від того, яким чином розвиватиметься подальший наступ.

– Як ви вважаєте, що із західної військової допомоги є ключовим фактором для успішного контрнаступу української армії?

– Ключовими є засоби дальнього ураження, тому що ми не воюємо так, як Росія, як вона це робила під час Першої і Другої світових війн. Ми воюємо так, як це має бути у ХХІ столітті, намагаючись максимально знищити логістику ворога, його системи управління та зв’язку. Тому нам потрібні далекобійні засоби ураження, засоби радіоелектронної боротьби. Також вкрай необхідні засоби протиповітряної оборони. Ми бачимо, що практично все це ми отримуємо від західних партнерів чи принаймні ведемо переговори про це.

Залишається лише єдина позиція, з якою, як ми чуємо, є певні труднощі, – це авіація. Але й тут ми бачимо позитивні сигнали, зокрема, заяви наших партнерів про те, що Україна отримає все, що їй необхідно для успішного контрнаступу. Я сподіваюсь, що це не просто слова.

– За вашими оцінками, на якому напрямку українська армія може зустріти найбільший спротив ворога? Чи приблизно однакова ситуація буде вздовж усієї лінії фронту?

– Я думаю, що тимчасово окуповані регіони Донецької області стануть для нас доволі серйозним рубежем. Ми бачимо, що в бетон заливають оборонні укріплення у Херсонській області, і на адмінкордоні з Кримом. Але якщо ми це бачимо, то й наше військове керівництво також все це бачить. Тим більше, що завдяки нашим партнерам ми маємо дуже широкі можливості щодо вивчення противника: де він збирається оборонятися, де утримує свої резерви, які шляхи для перекидання сил та засобів у те чи інше місце готує тощо. Все це буде враховуватися.

Ще раз хотів би наголосити: ми не воюємо так, як це було під час Першої чи Другої світових війн. Усі ці "зуби драконів" та решта, можливо, створюють цікаву картинку для фільмів, але не для сучасної війни.

Щодо конкретних напрямів, думаю, не варто про це говорити, щоб не полегшувати роботу для противника.

– Ви сказали про те, що можливі певні додаткові труднощі із звільненням окупованого Донбасу, а як щодо Криму? Під час його звільнення можливі ще більші труднощі? На вашу думку, наскільки важливою для деокупації півострова буде підтримка з моря і з неба?

– Так, ви абсолютно праві. Тут нам буде потрібна і авіація, і флотські засоби. І те, з чого я почав: потрібно буде дуже ретельно вивчити шляхи постачання, шляхи забезпечення групи окупаційних військ, яка перебуває в Криму, – а ми, як я розумію, це вже зробили.

Головне – треба відрізати Крим від сухопутного постачання, оскільки 70% боєприпасів, сил та засобів постачається саме суходолом, а не Кримським мостом. Після того, як буде вирішено долю цього сухопутного коридору, залишиться лише цей міст – вузенька стежка, яку, гадаю, також буде знищено. І тому російському угрупованню, яке перебуває в Криму, не залишиться нічого, окрім як померти чи здатися в полон.

– Раніше часто говорили про те, що українська армія з об’єктивних причин не може зупинитися на кордонах нашої держави. Вона має йти в тил ворога, на 100-200 км, і знищити всі військові об’єкти, тому що окупант продовжуватиме завдавати ударів по території України з Росії. Чи згодні ви з такими оцінками? Як така перспектива виглядає на сьогодні – наприклад, коли в результаті контрнаступу українська армія дійде до кордонів, чи має вона їх перейти?

– Це дуже дискусійне питання. Навколо нього зараз ламаються списи і в Європі, і у світі. Ми бачимо, що немає певної згоди з цього питання. Захід на територію РФ може кардинально змінити ставлення до нас і характер цієї війни, яка може бути потрактована як перехід від визвольної до агресивної.

Але ми чули спільну думку про те, що прикордонна територія має бути демілітаризована. Я думаю, що вона може бути демілітаризована, навіть якщо наші війська не будуть заходити на територію Російської Федерації. Якщо ми отримаємо все, про що казали, – і засоби дальнього ураження, і засоби РЕБ, і засоби ППО, й інше, то, гадаю, з власної території ми можемо контролювати територію Росії на глибині 150-200 км. Тоді ми значно зменшимо небезпеку нападу на нашу країну.

На мою думку, це один із шляхів вирішення цього питання без переходу небажаних для нас рубежів.