"Ворожий літак продовжував нас обстрілювати": розвідник, який проплив 14 годин у відкритому морі і став легендою, розповів свою історію

Спецпризначенець підрозділу "Артан" Головного управління розвідки Міноборони України з позивним "Конан", який під час операції зі звільнення "вишок Бойка" опинився за бортом та плив 14 годин у Чорному морі, розповів свою історію. Воїн був змушений рухатися проти течії, під прицілом ворога, без розуміння, куди плисти і коли буде допомога. Урятуватися йому допомогла жага до життя.

"Піді мною були сотні метрів води, та я старався не брати цього в голову. Збираєшся з силами – і ще один ривок. Бо жити дуже хочеться, розумієте?" – розповів боєць. Командир спецпідрозділу "Артан", майор Віктор Торкотюк, назвав "Конана" "легендою не лише нашого підрозділу, але й усіх спецпризначенців" (щоб переглянути відео, доскрольте до кінця новини).

У серпні спецпризначенці ГУР провели унікальну операцію, завдяки якій було звільнено бурові платформи, відомі як "вишки Бойка", що були окуповані Росією з 2015 року.

У ході операції катери з бійцями ГУР атакував російський Су-30, який врешті вдалося вразити із ПЗРК. Однак під час маневрів човнів за бортом опинився один із бійців – "Конан". Катер ГУР змушений був відступити, однак пізніше воїна знайшли завдяки БПЛА та евакуювали.

"Було приблизно 08:30 вечора, коли наш човен почала обстрілювати російська "СУшка". Ці літаки постійно кружляли над морем, патрулювали зранку до вечора. Ми почали маневрувати. І під час одного з маневрів наш боєць застосував ПЗРК "Стінгер" і пошкодив той літак. Він відійшов від нас та попрямував до найближчого аеродрому", – розповів "Конан".

Потім, за його словами, з настанням ночі спецпризначенці дійшли до цілі та взялися до роботи. Близько 5-ї ранку вони поверталися назад, коли приблизно за 30 км від місця першого бою надійшла команда "Повітря!" – ворожий літак знову вийшов на воїнів ГУР і став обстрілювати з автоматичної гармати набоями 30-го калібру.

"Зазвичай СУшка випускала кілька черг, розверталася і йшла на нове коло, аж доки не вистрілювала весь боєкомплект. А потім з'являлася нова. Також знаю, що пілот робив запит до командування, щоб ударити по нас керованою ракетою. Але йому, дякувати Богу, не дозволили. Інакше б з вами зараз ніхто не розмовляв", – каже "Конан".

Він додав, що спецпризначенці стріляли у відповідь, але боєприпаси до ПЗРК були використані ще ввечері, коли вдалося підбити ворожу "СУшку".

"Нам пощастило, що в нас був дуже хороший шкіпер, який не розгубився і почав виводити нас із зони обстрілу. І в одному з маневрів, коли наш човен уходив від вогню ворога, я опинився за бортом. Я важу 120 кг без екіпірування, з екіпіруванням було б десь ще плюс 30. Але за 20 хвилин до того, як я мав випасти, мені чомусь стало неспокійно. І я стягнув усе: каску, бронежилет, РПС, відклав зброю. На мені був водолазний термокостюм і я надягнув рятувальний жилет. Якось на серце лягло, що треба це зробити. І через 20 хвилин я – у воді. До берега в той момент було приблизно 130 км", – згадує "Конан".

Першою емоцією була паніка, зізнається він, адже до берега дуже далеко, а внизу – велика глибина. Побратими хотіли забрати "Конана", однак російський літак продовжував обстріл.

"І тоді я почав їм махати та кричати, щоб вони уходили від мене. Тому що я прекрасно розумів, що екіпаж човна, а це 13 людей – більш дорогоцінний, ніж я один. А з жилетом я міг деякий час протриматися на воді. Пізніше я дізнався, що нашого човна таки пошкодили. І, зокрема, тому було вирішено відступити: човен пробито, а це загрожує життю хлопців", – зазначив спецпризначенець.

У відкритому морі в "Конана" був єдиний орієнтир – газовидобувна вишка, що постійно горіла. Потім воїн дізнався, що від місця його падіння до неї було приблизно 20 км. Він розумів, що швидко по нього ніхто не повернеться, адже літаки РФ продовжували обстріл – для них боєць був надто малою ціллю, але вони не давали човну підплисти до нього.

"І я поплив до вишки, що горіла. Хвиль не було, а от течія була дуже сильною. Вона постійно зносила мене то назад, то вліво, то вправо. Виходить, весь цей час я плив проти течії. Я не зупинявся ні на хвилину, тому що в цьому разі вона відносила б мене далі і далі від мого орієнтира. Мені доводилось постійно бути в русі. Я плив", – каже "Конан".

Плавання він опанував з шести років, але воно ніколи не було його сильною стороною. адже рухатися з такою масою тіла непросто – м'язи потребують кисню.

"Постійна була боротьба в думках: здатися чи не здатися? Але здоровий глузд говорив, що треба плисти далі. Я все ж таки сподівався, що мої хлопці мене шукають, і знав, що мій командир Віктор Вікторович зробить усе для того, щоб мене витягнути. І я не помилявся, це справді людина з великої букви. Ще ривок, кажеш ти собі. І думаєш про життя, про родину. Було дуже важко морально думати, що моєму синові за місяць виповниться рік, а ти не знаєш, чи виживеш, чи побачиш ще його", – каже боєць.

Приблизно через чотири чи п'ять годин йому вдалося доплисти до вишки, що палала. На той момент від спеки, зневоднення та втоми в "Конана" почалися галюцинації. Течією його постійно відкидало від вишки, але з останніх сил він підпливав знову.

"Коли мене відкинуло вчетверте, я вибився із сил. Було дуже сильне зневоднення, тому що я дуже багато напився солоної води. Постійна спека. Дуже хотілося спати. І я розвернувся на спину і заснув", – розповів "Конан".

Коли він прокинувся, побачив, що його знову віднесло від вишки, і він знову став плисти, але жилет почав спускати. В один момент на ногу бійця сіла чайка. Пізніше з'ясувалося, що сім чайок "катав" і "Байрактар", який розшукував "Конана".

Врешті боєць помітив корабель, над яким згодом пролетів ворожий літак і обстріляв борт.

"Це був маленький човен. І коли я побачив на човні прапор України, моїй радості не було меж. Це хлопці, мої хлопці, мої побратими, які через "Байрактар" натрапили на мій слід! Все, мене знайшли, я буду жити!... Звісно, я кинувся їх усіх обіймати. Наш лікар, бойовий медик, каже: "Все має бути за правилами. Немає часу обійматися, треба скидати жилет, скидати гідрокостюм". Далі – термоковдра і крапельниці. Моя температура була 35,5, плюс сильне зневоднення", – розповідає захисник.

"Конан" припускає, що проплив у відкритому морі 20-25 км. Першим ділом, опинившись на суші, воїн написав дружині, що повернувся із завдання живим-здоровим.

"Але про те, що сталося, досі їй не розповів. Я заходив здалеку, запитував: "Чула про таку історію? Як думаєш, як же він плив, що в нього в той час у голові було?". Дружина відповідає: "Мабуть, він дуже сильно жити хотів". А я їй: "Так, він дуже хотів жити", – зізнався спецпризначенець.

Як повідомляв OBOZREVATEL, раніше в ГУР розповіли, що "народний супутник" ICEYE, куплений на кошти, зібрані українцями, допомагає щодня отримувати критично важливі для бойових операцій розвіддані та знищувати тонни військової техніки ворога. Він був дуже важливим в атаці на Севастопольську бухту, яка знищила корабель "Мінськ" та субмарину "Ростов-на-Дону".

Тільки перевірена інформація в нас у Telegram-каналі Obozrevatel та у Viber. Не ведіться на фейки!