Врятував підлеглих, а сам загинув: у мережі розповіли про викладача з Житомирщини, який загинув у боях за Україну. Фото

Українці збирають підписи для присвоєння почесного звання Герой України та військового звання полковник ЗСУ (посмертно) викладачу Житомирського військового інституту Олексію Коваленку. У перші два дні повномасштабної війни він зробив усе, щоб зупинити ворога і врятувати побратимів – ціною власного життя.

Захисникові було 45 років. У мережі розповіли про воїна й педагога, який загинув у боях за Україну під Києвом в лютому 2022-го, й попросили українців підтримати петицію.

Очолював розрахунок зведеної роти РЕБ сил оборони Києва

Підполковник ЗСУ Олексій Коваленко зустрів вторгнення російської армії 24 лютого на бойовому посту під столицею. Старший викладач кафедри радіоелектронної боротьби Житомирського військового інституту ім. С. П. Корольова, офіцер з майже тридцятирічною вислугою тоді очолив розрахунок зведеної роти радіоелектронної боротьби у складі сил та засобів оборони міста Києва.

25 лютого 2022-го під час бойового зіткнення з ворожою диверсійно-розвідувальною групою він проявив особисту мужність – не допустив загибелі своїх підлеглих, однак сам загинув від вогнепальних поранень. Як повідомляє газета "Субота", це трапилося неподалік від села Демидів, де він народився і де зараз живуть його батьки. На початку війни населений пункт потрапив під окупацію на цілий місяць, і батьки воїна стійко пережили ці страшні дні.

Майже всі чоловіки в його родині пройшли війну

Олексій Володимирович Коваленко, 16.07.1976 р. н., виріс у господарській родині, де змалку дітей привчали до дисципліни та праці, кожен мав свої обов’язки, які завжди виконував. Прадід Олексія був артилеристом і пройшов Першу світову, двоюрідний дід воював танкістом у Другій світовій. Батько Олексія теж мріяв стати військовим, але доля розпорядилася інакше – він працював водієм і механіком у селі. Зате сини стали військовими. Менший брат загиблого захисника, полковник Сергій Коваленко зараз продовжує воювати за рідну країну, за себе і за брата.

Головним захопленням Олексія в шкільні роки стала гра на баритоні в духовому оркестрі, з яким він виступав на концертах у рідному селі та інших населених пунктах Київщини.

Олексій закінчив Харківський військовий університет. Першим місцем його служби стала Одещина. Він також закінчив військові курси англійської мови, постійно самовдосконалювався, ріс як фахівець і згодом у званні старшого лейтенанта був переведений до Житомирського військового інституту. Викладав на кафедрі радіоелектронної боротьби, факультеті охорони державної таємниці та інформаційного протиборства.

Мріяв про подорожі всією сім’єю

Саме в Житомирі Олексій зустрів жінку, яку полюбив всім серцем і створив з нею сім’ю. Житомирянка Людмила народила йому доньку Ірину й сина Володимира.

За словами вдови, її чоловік мріяв про те, як вони всією сім’єю будуть мандрувати, але служба забирала майже весь його час, і за всі прожиті роки лише двічі родині вдалося вибратися на відпочинок. Людмила згадує, що називала Олексія "ходячою енциклопедією", тому що він, здавалося, знає все на світі. Якщо діти щось запитували у неї, вона завжди їм казала, що потрібно звернутися до тата – "він точно знає".

Для викладача робота завжди була на першому місці, а вже особисте життя та матеріальні блага – на другому. Так сталося, що все життя вони з дружиною і дітьми жили на орендованих квартирах. Багато років Олексій стояв у черзі на отримання службового житла, але так і не встиг його отримати – війна все перекреслила.

Війна для нього вона почалася ще у 2016 році, коли він брав участь у АТО/ООС. Неодноразово був на спільних навчаннях із офіцерами країн НАТО, втілюючи нові методи навчання офіцерів згідно з натовськими стандартам. Нерідко бував у відрядженнях, де застосовував свій чималий професійний досвід. В одному з таких перебував і напередодні вторгнення РФ. У перші два дні повномасштабної війни він зробив все, щоб зупинити ворога і врятувати своїх побратимів, нехай і ціною свого життя.

45-річного офіцера, який віддав службі та викладацькій роботі у військовому інституті понад два десятиліття, поховали в Житомирі 9 березня 2022 року.

Пам’яті Героя

Посмертно підполковника Олексія Коваленка нагородили орденом "За мужність" ІІІ ступеня. А в лютому 2024 року на офіційному інтернет-представництві президента України було оприлюднено петицію щодо присвоєння підполковнику ЗСУ Коваленку Олексію Володимировичу почесного звання Героя України (посмертно) та військового звання – полковник (посмертно).

Поки вона набрала 15 592 голоси з 25 000 необхідних. Ще є 43 дні, щоб зібрати необхідну кількість. Тому тих, хто знає, любить і поважає Олексія Коваленка, хто схиляється перед його мужністю під час війни, закликали підтримати петицію.

У Житомирському військовому інституті встановлено меморіальну дошку на честь викладача, наставника, фахівця радіоелектронної боротьби, справжнього офіцера і патріота країни Олексія Коваленка. А в музеї зібрані біографічні матеріали про його життя і шлях офіцера.

Як повідомляв OBOZ.UA, у Миргороді Полтавської області попрощалися з одним із найкращих пілотажників світу Дмитром Вільгельмовичем Фішером – льотчиком Повітряних сил ЗСУ, який віддав життя за Україну. Свій останній бій Герой прийняв 5 червня 2022 року, відтоді вважався зниклим безвісти, проте у березні 2024-го експертиза ДНК підтвердила, що він загинув.

Лише перевірена інформація в нас у Telegram-каналі OBOZ.UA та Viber. Не ведіться на фейки!