Вулицями Покровська вештаються ворожі ДРГ, невдовзі може розпочатися облога: Ступак озвучив прогноз

Ситуація в районі Покровська залишається однією з найнебезпечніших на сході України. Російські загарбники ведуть на цій ділянці фронту активний наступ і наближаються до створення так званого котла. Горловина цього потенційного оточення вже звузилась до 17 км. У разі її скорочення до 10 км місто ризикує потрапити в оперативне оточення, як це свого часу сталося з Вугледаром.

Паралельно із цим у самому Покровську спостерігається поява підготовлених диверсійно-розвідувальних груп (ДРГ). На відміну від звичайних штурмових груп, ці ДРГ мають чітке завдання: проникнути в місто, закріпитися в будівлях, здобути розвіддані про розміщення українських підрозділів, операторів БПЛА, важкої техніки тощо. Вони використовують засоби маскування і здебільшого діють у нічний час. За досвідом фронту, після появи таких груп зазвичай протягом 1,5-2 місяців починається масштабна облога. Проте ситуація в районі Костянтинівки дещо стабільніша передусім через ширшу горловину котла – близько 25 км.

Таку думку в ексклюзивному інтерв'ю OBOZ.UA висловив ексспівробітник Служби безпеки України Іван Ступак.

– Перше питання щодо ситуації, яка склалася на сході нашої країни. Військові повідомляють, що на Куп'янському напрямку ворог фактично розпочав наступ. Водночас Генштаб ЗСУ інформує про те, що загальна кількість боєзіткнень на сьогодні дещо знизилася. Зокрема, за неповну добу 20 липня їх було всього 56. Отже, за вашими оцінками, чи може зараз ворог розпочати новий масштабний наступ на цьому напрямку?

– Сили в них є. Це об'єктивно, на жаль. Вони завели в Україну 600 тисяч людей. Це величезна маса. Це по-перше. По-друге, вони наступають всюди. Боєзіткнення є всюди. Немає напрямків, де взагалі не відбувається нічого. Навіть Херсонський напрямок – здавалося б, там річка Дніпро, і все одно там є обстріли. Звісно, все пізнається у порівнянні.

Як на мене, зараз найбільш загрозлива ситуація в районі Покровська. Я знаю, що ми щоразу по колу до нього повертаємося. Але подивіться на мапу DeepState – горловина цього котла, цієї кишені, вже там близько 17 км. По факту, ця відстань може бути ще меншою. Як на мене, якщо вона зменшиться до 10 км і менше, це буде означати захоплення міста. Точніше, оточення, і нам доведеться в аварійному режимі звідти виходити. Те саме було з Вугледаром, який також затиснули в кліщі. Думаю, ця позначка у 10 км буде критичною.

Плюс поява активних ДРГ. Вони й раніше з'являлися на фронті, такі собі невеличкі штурмові групи. Але тут такі вперше. Наші військові кажуть, що, за практикою, після появ перших диверсійних груп проходить орієнтовно 1,5-2 місяці, і починаються перші величезні проблеми у того міста, яке захищається. Я маю на увазі облогу тощо.

– У доповіді головкома ЗСУ Олександра Сирського йдеться про те, що ворог продовжує застосовувати тактику невеликих ДРГ для просування. Це ті самі активні ДРГ, про які ви сказали? Чи це щось інше? Чи можуть також Сили оборони діяти в такому самому ключі?

– Наскільки я знаю, це не верифіковано, але йдеться про більш підготовлені підрозділи. Це не просто 2-3 штурмовики, яких спробували застрелити. У них було розуміння, куди йти, де перебувати, що робити в місті Покровську, як протидіяти тощо. Звісно, на підході виявляти й знищувати їх досить складно. Але якщо вони діють уночі, вони використовують різні засоби маскування, намети, закриваються невидимки і намагаються проникати в наші порядки.

– Ви сказали, що вони більш підготовлені. Яке завдання конкретно цих ДРГ у ситуації, що склалася на Покровському напрямку? Забезпечити певні сприятливі умови для створення котла?

– Це проникнення всередину і знищення. Це диверсія і розвідка. Я припускаю, що вони знали, куди йти або мали десь схрон. Вони не можуть просто зайти в місто і ходити вулицею. Вони повинні були проникнути в якусь будівлю, хтось їх повинен був прийняти або залишити їм провізію, щоб вони могли там перебувати, переодягнутися.

Вони повинні мати можливість походити містом, повештатись десь обережно, познімати інформацію про те, що відбувається, скільки підрозділів українських Сил оборони там перебуває. Шукати зовнішні антени, які б могли розказати, що тут неподалік є наші оператори БПЛА. Спілкуватися з місцевими і з'ясовувати, який тут стан, де розміщуються військові, у яких будівлях, скільки їх, де важка техніка, де більше людей, де менше людей. У такий спосіб виявляти слабкі місця. Хоча загалом це такі собі камікадзе.

– А щодо іншого натяку на котел, у районі Костянтинівки? Там ситуація подібна?

– Там трішечки простіше, бо більша горловина, близько 25 км, порівняно з Покровськом. Мені здається, що Покровськ зараз буде у росіян пріоритетом, і вони його будуть "дотискати". Якщо в них вистачить сил на все, то будуть діяти одночасно. Але все ж таки мені здається, що більше ресурсів буде кинуто на Покровськ, щоб протягом двох місяців, про які говорив Путін, "дотиснути" його і забрати. Зрозуміло, що за два місяці війна не закінчиться, але вони дуже люблять ставити дати.

– Ви сказали, що ворог фактично намагається наступати скрізь. За таких умов, коли йому конче необхідно виконати завдання своєї так званої СВО, чи не логічніше було б просто зосередити більшу частину сил на одному напрямку?

– Було б логічніше, але я припускаю, яка в них логіка. Вони в такий спосіб розтягують наші підрозділи. Розтягуються вони, але їхня еластичність більша, ніж наша, за рахунок людей. Думаю, через це передусім вони створюють проблеми для нас. Ми хотіли їх розтягнути, – пам'ятаєте, Курська операція? – а вийшло так, що ми і себе розтягнули, опинилися в шпагаті. Вони ще можуть розтягуватися, а ми вже вийшли на максимум можливостей. Ми розтягнулися дуже сильно, на тисячу кілометрів. Як не крути, але нашим підрозділам доводиться перебувати і поблизу Білорусі, і на Сумщині, і на Харківщині... Величезний фронт.

– Отже, наскільки я зрозуміла з ваших слів, оскільки пріоритетом для ворога є Покровськ, у Куп’янську ситуація не така критична?

– Важко сказати. Відповіді немає. Ми фіксуємо, що є просування, але питання, чи не є це відволікання уваги наших військових. Це може бути такий задум. З того всього, що ми говорили, я бачу, що Покровськ – це номер один. Можливо, і Куп'янськ стоїть для них так само. З усім тим, бойові дії тривають всюди.

– Останнє запитання – щодо півночі й півдня. Чи вважаєте ви, що тут ворог може розвинути певний наступ найближчим часом? Зокрема, ми пам'ятаємо, що кілька місяців тому йшлося про накопичення досить великого угруповання на півдні нашої країни.

– Про південь. Там були постійні переміщення. Вони тривають вже близько півтора року. Постійно надходить інформація про те, що техніка їде кудись з Маріуполя, потім назад тощо. Це все є. Спроби наступу на півдні, звісно, були, але величезних масових атак, щоб це привертало увагу, поки що там не фіксується.

Якщо говорити про північ, то там наші військові зупинили російський наступ і навіть повернули два села під контроль України. Але ще раз наголошую: верифікації поки що немає. Це все поки що на рівні неофіційної комунікації.

– Отже, нам просто залишається спостерігати за ситуацією й сподіватися, що наші Сили оборони втримають позиції?

– Саме так. Маємо сподіватися.