Як удари по Ірану позначилися на постачанні засобів терору в Росію і які можливості отримала Україна: аналіз ситуації

Події в Ірані викликали в українців багато запитань, серед яких – як це може позначитися на нашій країні та війні? Так, відомо, що Іран допомагав Росії і постачав дрони-камікадзе Shahed-136, але ж виробництво вже давно локалізовано на території самої РФ. Однак це далеко не все.

Докладніше про це – в матеріалі спільного проєкту OBOZ.UA і групи "Інформаційний спротив".

Перш ніж детально розібрати цю тему, хочу згадати про дуже важливий аспект – морально-етичний. Нинішні удари по Ірану можна пояснити внутрішньою і зовнішньою політикою США, бажанням Дональда Трампа взяти під контроль нафтову країну Близького Сходу і багатьма іншими причинами. Але це їхня справа, а для нас удари по Ірану насамперед акт справедливості щодо країни, яка з 2022 року системно допомагала і продовжувала допомагати Росії вбивати українців.

Навряд чи б хтось із лідерів і військового керівництва Ірану опинився на лаві підсудних у Гаазі. І тому відправити їх на глибину два метри під землею – справедливо.

А тепер перейдемо безпосередньо до співпраці Ірану та Росії.

Поставки з Ірану

Коли ми говоримо про постачання зброї з Ірану в Росію, то насамперед згадуємо дрони-камікадзе Shahed-136. Вони стали не тільки головним символом терору і геноциду українців, а й своєю присутністю в інформаційному просторі затьмарили іншу допомогу Ірана країні-агресору.

Річ у тім, що ще до поставок Shahed-136 (до яких ми ще повернемося) Іран у перші місяці повномасштабної війни в Україні передавав Росії й іншу продукцію.

Екіпіровку для солдатів РОВ:

бронежилети – Rouin-3;

шоломи – NIJ II.

Снаряди:

203-мм для ствольної артилерії 2С7 "Піон";

152-мм для ствольної артилерії Д-20;

130-мм для ствольної артилерії М-46;

125-мм танковий ОФ постріл;

122-мм для ствольної артилерії Д-30;

122-мм для реактивної артилерії БМ-21 "Град";

120-мм для мінометів.

Авіабомби – Ghaem-5.

ПТРК – Dehlaviyeh.

Що ж до БПЛА, то Росія отримувала від Ірану крім Shahed-136 його полегшену версію Shahed-131 і розвідувальний дрон Mohajer-6.

Протягом кількох років постійно з'являлися повідомлення про те, що Росія отримала від Ірану балістичні ракети, зокрема, йшлося про нібито постачання Fateh-110, Zolfaghar, Dezful, а також Fath-360. При цьому на сьогодні немає жодного верифікованого факту застосування країною-агресором іранської балістики, як і безпосередньо отримання цих ракет.

Але це не означає, що якби Іран продовжував безперешкодно виробляти цю продукцію, він не розгорнув би прямі поставки балістики в Росію. Яскравий приклад – Північна Корея, що поставляє балістичні ракети KN-23, які є копією російських 9М723.

Росія протягом 2025 року значно масштабувала виробництво балістичних ракет типу 9М723 ("Іскандер – М"), а застосування балістики по тиловій Україні стало пріоритетним.

Якщо в січні 2025 року РОВ за місяць застосували 28 балістичних ракет по Україні, то в січні 2026-го вже 91, а в лютому було встановлено абсолютний рекорд – 121.

Тож поява іранських балістичних ракет у Росії та удари ними по Україні було лише питанням часу.

Таким чином війна в Ірані послаблює серйозного і перспективного союзника Росії в питаннях виробництва і постачання озброєнь. Але не менш цікавою є і співпраця в питаннях обміну технологіями.

Еволюція Shahed-136

Під час масованих ударів по країнах Арабської затоки із застосуванням балістичних засобів ураження і дронів-камікадзе було завдано ударів і БПЛА з російським маркуванням "Герань-2". Тоді одразу ж виникло питання: невже Росія постачає аналог іранського ж Shahed-136 "Герань-2" Ірану для того, щоб той завдавав ударів по сусідах?

Відповідь – і так, і ні.

Річ у тім, що з моменту отримання перших Shahed-136 Росія не тільки почала їх активно застосовувати для терору України, а й намагалася постійно поліпшити, підвищити характеристики, зробити ефективнішими під час прориву ППО і більш убивчими.

Насамперед росіяни намагалися поліпшити управління і точність Shahed-136 додаванням блоків ГЛОНАСС. Потім теплолюбні дрони зіткнулися з проблемою паливної системи за низьких температур – її доопрацювали, покращили якість матеріалів і вузлів. Так само на дрон встановили російські блоки управління польотом B-101 і навігаційні модулі "Комета" в комплексі з блоком супутникової навігації "Б-105". Саме російські виробники переглянули концепцію фюзеляжу Shahed-136, зокрема – його міцності, що реалізується за принципом сот.

Намагалися підвищити руйнівний ефект постійними експериментами з бойовими частинами – від класичних осколково-фугасних, різної маси (від 40 до 90 кг), до термобаричних запального типу, тандемних тощо.

Росія постійно модифікувала дрони-комікадзе Shahed-136. І не просто застосовувала їх для терору України, а й передавала деякі зразки Ірану для вивчення та інтегрування корисних поліпшень у виробництві своїх версій. Такий самий обмін був і з боку Ірану, а тому нерідко серед збитих російських версій Shahed-136 з маркуванням "Герань-2" в Україні знаходили й іранського виробництва, які продовжували постачати до РФ.

Тільки за минулий рік Росія застосувала по Україні понад 30 різновидів Shahed-136. І обмін технологіями між Іраном і РФ можна собі тільки уявити.

Тому навіть на цьому етапі удари по Ірану – це не тільки руйнування виробництва Shahed-136, вичерпання запасів країни-терориста, а й обмеження технологічної взаємодії.

Але і це ще не все.

Три інші вигоди для України

Удари по країнах Близького Сходу показали, наскільки вони вразливі в питаннях раціональної, збалансованої ППО. Саме війна в регіоні привернула увагу до українських дронів-перехоплювачів. У них сьогодні бачать дешеву альтернативу коштовним засобам перехоплення Shahed-136, які швидко закінчуються.

Україна відправляє своїх фахівців і дрони-перехоплювачі в країни Близького Сходу. Що це нам дає?

По-перше – інвестиції в наш оборонно-промисловий комплекс (ОПК). Не виключений і обмін технологіями, а також надання одній із близькосхідних країн виробничих потужностей для локалізації виробництва. Інвестиції та розширення технологічних можливостей – це саме те, чого потребує наша галузь.

По-друге – підвищення експортних можливостей як українського ОПК, так дронів-перехоплювачів на міжнародному ринку загалом. Українська зброя і техніка вже давно довели свою якість і затребуваність у реальному бою, а експортні можливості для неї тільки почали відкриватися. Але одна справа актуалізація військової продукції на основі однієї війни, а зовсім інша – інтерес, що проявляється на тлі іншої. Україна – законодавець методів протидії таким загрозам, як Shahed-136. І це необхідно монетизувати.

По-третє – країни Близького Сходу здебільшого ставилися до війни в Україні досить абстраговано або, відверто кажучи, зовсім її ігнорували. При цьому регіон залишався відкритим для Росії, а ОАЕ і зовсім є найбільшим на Близькому сході офшорним хабом російського ВПК. Російська продукція продовжує брати участь у виставках IDEX 2025 в Еміратах і World Defense Show 2026 в Саудівській Аравії. Зі свого боку нинішні події, можливо, не кардинально, але все ж таки певним чином змусять ці країни переглянути своє ставлення до війни в Україні.

Це можливість Україні на дипломатичній і політичній арені в такому непростому регіоні підвищити свою репутацію, вийти на новий рівень взаємодії.

Як бачимо, від подій, що відбуваються в Ірані, для України більше плюсів – від відновлення справедливості до ослаблення серйозного союзника Росії в регіоні, а також можливостей, що відкриваються в низці сфер.