Якщо Росія отримає "весь Донбас": як може розвиватися негативний сценарій і що в цьому разі загрожує іншим регіонам

Президент України Володимир Зеленський в інтерв'ю The Guardian заявив, що Росія не зупиниться в разі захоплення Донецької області та продовжуватиме окупацію територій нашої країни. Під загрозою можуть опинитися Дніпро і Харків, які Кремль обере своєю подальшою ціллю. Наскільки реалістичний такий сценарій і яка область перебуває під більшою загрозою постараємося розібратися – розглядаючи найгірший варіант розвитку подій, який тільки може розгорнутися на полі бою.

Про це – у матеріалі спільного проєкту OBOZ.UA та групи "Інформаційний спротив".

Найукріпленіший плацдарм

Насамперед важливо розуміти, що Росія ніколи не відмовлялася від планів повного захоплення України, який вона від самого початку для себе і ставила у 2022 році. Будь-які заяви про те, що якщо РФ віддати всю Донецьку область, то вона зупиниться – є не більше ніж маніпуляцією з метою без бою взяти під свій контроль найукріпленіший плацдарм на всьому українському театрі бойових дій. А потім перейти до поступального виконання плану в інших областях.

Вельми показовим є те, що російська сторона, яка регулярно озвучує свої вимоги, використовує термін Донбас, що вже є географічною камуфлет-пасткою.

У статті на OBOZ.UA "Виведення військ з Донбасу і Слов'янсько-Краматорський плацдарм: яка пастка стоїть за вимогами Росії" я детально описав не тільки про помилковість використання терміну "Донбас", що стосується не територіальної одиниці, а геологічного регіону, а й потенціал Слов'янсько-Краматорського плацдарму, який може остаточно виснажити війська російських окупантів, що має стати поворотним моментом у війні.

Сьогодні ми бачимо, що РОВ і справді вичерпали свій колишній ударний потенціал і не тільки не здатні проводити масштабні загальновійськові наступальні операції, а й на низці напрямків навіть утримувати зайняті раніше позиції.

Уперше з 2023 року Сили оборони України проводять тактичного рівня контратаки з результатом звільнення територій нашої країни, вищим за темпи РОВ з їхньої окупації – при тому, що наразі мала б відбуватися й відбувається стартова фаза весняно-літньої наступальної кампанії російських загарбників.

Очевидно, що російські війська не в змозі до кінця 2026 року захопити понад 5 300 км² території Донецької області, які наразі контролюються СОУ і є найукріпленішим плацдармом усього театру бойових дій.

Але щоб бути готовим до будь-яких загроз, слід готуватися до найгіршого сценарію з усіх можливих, а тому припустимо: а якщо Донецька область не встоїть під натиском РОВ? Якій області та якому обласному центру загрожує найбільша небезпека?

Апокаліптичний сценарій

У разі падіння оборони Донецької області армія Росії вийде на адміністративні кордони Харківської та Дніпропетровської областей. І це дасть змогу російському командуванню об'єднати і зосередити більш організовано сили і засоби найчисельнішого ударного угруповання РОВ в Україні.

Наразі ми говоримо про потенціал 2-ї, 3-ї, 8-ї, 20-ї, 25-ї, 41-ї, 51-ї та інших загальновійськових армій, армійських корпусів, бригад, дивізій, окремо взятих сил і засобів, приданих з інших напрямків. Сумарно йдеться про концентрацію понад 300 тисячного угруповання. Але перед цими силами і засобами стоятиме вибір, куди рухатися далі з урахуванням рельєфно-ландшафтних та інших особливостей Харківської та Дніпропетровської областей. І тут слід зазначити – Харківщина для РОВ не є найкращим, найзручнішим напрямком.

Річ у тім, що за Донецькою областю починається непростий рельєф для наступу, а також великі лісові масиви "Сосни", "Ізюмський ліс", "Лука" та інші. Навіть траса М-03, що дає прямий вихід на Ізюм і в перспективі на Харків, не є допоміжним елементом з урахуванням передбачуваних затяжних боїв (як, наприклад, було в Срібнянському лісництві), які можуть для РОВ затягнутися не на місяці, а на роки.

При цьому в разі падіння Донецької області командування РОВ не зможе просто взяти і перекинути сили і засоби в достатній кількості, наприклад, на Харківський напрямок у Бєлгородську область.

З досвіду вторгнення 2022 року і провального наступу на Вовчанському напрямку травня 2024-го очевидно, що для наступу на таке велике місто, як Харків, а також його штурму хоча б у лоб, без охоплення з трьох напрямків, не кажучи вже про оточення, необхідна концентрація сил та засобів щонайменше 300-350 тисяч осіб. Грубо кажучи – це практично все угруповання, сконцентроване у РОВ на сьогодні у Донецькій області.

Це ще один момент, який не на користь РОВ – відсутність достатнього якісного і кількісного ресурсу для проведення таких загальновійськових операцій. З іншого боку, кількість, але не якість, може бути вирішена шляхом проведення загальної мобілізації.

Харківська область і Харків безпосередньо – це найскладніший напрямок, на який узагалі РОВ можуть наважитися наступати після виснажливих, кровопролитних боїв у Донецькій області.

Тим не менш, це не означає, що вони не будуть діяти за принципом повзучого наступу, вигризаючи по метрах території. Особливо якщо вони не будуть підготовлені до цієї загрози, а тому формування оборони залишається не просто актуальним, а обов'язковим для області незалежно від того, наскільки цей сценарій реалістичний.

Виходячи з усього вищевикладеного, у разі падіння Донецької області основна увага РОВ буде сконцентрована на просуванні вглиб Дніпропетровської області, яка найбільше розташовує до таких дій.

Так. І ймовірність цього куди вища, ніж підвищена увага РОВ до Харківщини.

Російським окупантам дуже важко дався вихід на Дніпропетровщину у 2025 році в межиріччі Вовча-Ворона, по річці Янчул, а також трасі Н-15 до Покровського. Ба більше, зараз РОВ практично повністю втратили контроль над ситуацією на цій ділянці фронту, а 29-та і 36-та армії змушені переходити замість наступу до оборони.

Тим не менш, це не означає, що російські окупанти відмовляються від поставлених завдань, оскільки контроль над Покровським, трасою Н-15 і Р-85 – це важливий елемент у формуванні на перспективу плацдарму для наступу на Запоріжжя. Тому в південному підчерев'ї Дніпропетровської області російські окупанти продовжуватимуть намагатися встановити контроль над вузловим містом Покровське та розширити зону контролю на правий берег річки Гайчур.

Своєю чергою, у разі вивільнення ресурсу 2-ї, 41-ї та 51-ї ЗВА на Донеччині, вони можуть зосередитися на Новопавлівському напрямку, північним берегом річки Солона, а також на Межову трасою 04-06 і Павлоград трасою М-30.

Відсутність серйозних рельєфно-ландшафтних перешкод до самого Павлограда, за винятком річки Чаплини, сприяє помірному, на тактичному рівні, просуванню угруповання з 3-4-х ЗВА і низки приданих сил і засобів.

У разі Дніпропетровської області (за розвитку подій за апокаліптичним сценарієм) противник може бути загальмований або зупинений тільки багаторівневою, ешелонованою обороною, орієнтованою на протипіхотні загородження як пасивного, так і активного типу.

Оцінюючи оборонні можливості областей, не зважаючи на зведені штучні перепони, лінії оборони, а винятково на рельєфно-ландшафтні особливості, очевидним стає, що саме Дніпропетровська область може опинитися під більшою загрозою наступу РОВ у разі падіння оборони в Донецькій області.

Але як у випадку з Харківською, так і Дніпропетровською областями серйозною перепоною для РОВ будуть великі міста, такі як Ізюм, Павлоград, не кажучи вже про Харків і Дніпро. Водночас операція зі штурму Дніпра пов'язана зі ще більшими труднощами, ніж Харковом, що для початку лобової операції змушує РОВ сконцентрувати в зоні бойових дій до 500 тисяч особового складу.

Висновки

Повторюся, мною вище описано сценарій, який навіть я вважаю малоймовірним, але який (як будь-яка сота частка відсотка ймовірності) заслуговує бути прийнятим до уваги.

Російські війська на сьогодні значно виснажені, за результатами виснажливого 2025 року. Оборонна стратегія Сил оборони України, головним завданням якої є виснаження противника – працює і дає свої результати. Але це не означає, що ми маємо видихати і розслаблятися.

Противник на сьогодні концентрується на терорі обласних центрів. Херсон, Харків, Запоріжжя, Суми... Удари стають системними і в міру наростання катастрофи для РОВ на полі бою будуть тільки масштабуватися. Чим провальніша ситуація в окупантів на фронті, тим інтенсивніший терор цивільного населення.

Проте формування багаторівневої, ешелонованої оборони залишається обов'язковою складовою безпеки кожної з областей, які розташовані в безпосередній близькості від зони бойових дій або межують із Росією.