Командування збройних сил РФ активно відправляє в зону бойових дій все більш стару техніку з радянських запасів, остаточно попрощавшись із можливістю кинути проти українських воїнів сотні "Армат", яким, як відомо, "аналогов.нет" у світі.
Останній яскравий приклад того, що у Росії щось таки йде не за планом, стали оприлюднені факти зменшення запасів на найбільшій базі законсервованої радянської військової техніки 50-60 років минулого століття "Вагжаново", що в Бурятії. Треба сказати, що цей об’єкт значно переважає за площею два десятки інших відомих баз зберігання військової техніки в РФ і займає близько 13 квадратних кілометрів.
Зі свіжих супутникових знімків Google Earth, які оприлюднили ЗМІ, випливає, що Росія за час свого вторгнення в Україну зняла зі зберігання на цьому об’єкті майже половину старих радянських танків та бронетранспортерів. Так, за п'ять місяців до вторгнення – у вересні 2021 року – просто неба там розташовувалося близько 3840 одиниць бронетехніки. Через 8 місяців війни – у листопаді 2022 року – на базі залишилося близько 2600 бронемашин, а до травня 2023 року – близько 2270. Таким чином, за цей час із бази було вивезено 1570, або 40,8% одиниць бронетехніки. Причому більша її частина (32%) – після оголошення мобілізації наприкінці 2022 року.
OBOZREVATEL розбирався в тому, чому склалася така ситуація та яку загрозу становить ця техніка для української армії.
"РФ дійсно вже певний час активно вигрібає машини із баз зберігання. З декількох одиниць старої техніки часто збирають лише одну, але й це впирається у можливості її відновлення, – говорить експерт з питань озброєнь Олег Катков. – На цю ситуацію необхідно дивитись значно глобальніше, ніж просто брати одну, хоча й найбільшу базу. Наприклад, необхідно звернути увагу на 1295-ту центральну базу зберігання бронетехніки армії Росії у Примор'ї. Порівняно із минулим роком знімки за червень 2023 року показують фактично повне зникнення всіх танків, які знаходились поряд з боксами. Й обидві ці бази об'єднує те, що танки, які збереглись на них, – це Т-62, Т-55 та Т-54. Для відновлення вони були направлені на бронетанковий завод, який займається їх введенням в дію. А це 103-й бронетанковий ремонтний завод під Читою. У червні 2023 року його територія вже була заставлена технікою. Це саме і є танки, які транспортували з Улан-Уде та Примор'я. Але росіяни наразилися на проблему низької пропускної спроможності самого бронетанкового ремонтного заводу. Треба зазначити, що за наявною інформацією, на звалищах у РФ може перебувати до 2,8 тисячі танків Т-54/55. Але йдеться не про адекватні бази зберігання, а саме про звалища. Саме тому зменшення навіть на половину запасів техніки на базах зберігання не означає те, що вся вона одразу посилила російські збройні сили в зоні бойових дій", – підкреслив Олег Катков.
Так чи інакше, але десятки таких машин було помічено при перевезенні як залізницею по території Росії, так і на автомобільних тралах на тимчасово окупованих територіях півдня України.
До речі, щось подібне, хоча й у значно менших масштабах, відбулося й у контексті України. Днями інформаційний простір сколихнула новина про те, що невідомий покупець придбав десятки Leopard для передачі українцям. Та як виявилося, з півсотні Leopard 1, які для України викупив німецький оборонний гігант Rheinmetall у бельгійської компанії, майже половина піде на запчастини. Все тому, що ці машини здебільшого вироблялись у 60-70-х роках і на сьогодні досить складно їх відновлювати. Тому лише 30 машин з 50 буде передано ЗСУ. Стан решти виявився таким, що дозволяє лише розібрати їх на окремі вузли та агрегати.
У травні 2023 року Королівський інститут оборонних досліджень (RUSI) зафіксував, що уже на той момент старі Т-55 і Т-62 були потрібні росіянам саме як "штурмові гармати", і в цій ролі ці машини були ефективні.
Не так давно російські окупанти вперше за час повномасштабного вторгнення застосували проти ЗСУ танк-камікадзе, базою для якого став Т-54/Т-55. Корпус машини "нашпигували" 6 тоннами вибухівки. Такі дії ворога виявилися невдалими, наші бійці знищили цей танк-камікадзе за 100 метрів від своїх позицій. Судячи з усього, у цьому випадку росіяни не використовували систему дистанційного керування, а просто заблокували педаль газу цеглиною чи чимось іншим, щоб танк просто сунув вперед по прямій лінії. Але варто мати на увазі, що у росіян можуть бути системи дистанційного управління для танків радянської розробки, перша апробація яких відбулась ще в 1980-х років, і надалі їх можуть використати.
"Дедалі більше використання старих радянських зразків – такий сценарій є для Росії неминучим фактом на тлі браку нової бронетехніки, а також досить обмежених реальних можливостей бронетанкових заводів не тільки випускати нові танки, але й відновлювати старі, – коментує цей факт Олег Катков. – При цьому навряд чи варто розглядати сценарій, коли модернізація Т-54/Т-55 буде проходити з широкою інтеграцією сучасних прицілів, лазерних далекомірів тощо, що значно посилює можливості техніки. Хоча відповідні проєкти у РФ були – наприклад, для Т-55АМ. Але технологічні строки цих програм, брак комплектуючих, які потрібні для виробництва та ремонту сучасних танків, вказують на те, що, найімовірніше, ці танки отримають лише додатковий захист у вигляді блоків "Контакт", приварених без урахування можливостей ходової частини та двигуна. Можна доволі довго дискутувати, що танк на полі бою залишається танком, що Т-54, вироблений десь у 50-х роках, все ще бойова машина... Але ця техніка все ж має великі технічні обмеження. У будь-якому разі йдеться про середній танк, розроблений ще під час Другої світової війни. Зокрема, перший прототип Т-54 був готовий та переданий на випробування у січні 1945 року, тобто перша машина пройшла заводські випробування ще у 1944 році. Однак їхня кількість, яку Росія може використати, надає можливість нашому ворогу завалити зону бойових дій подібними машинами, що, звісно, є проблемою", – констатував Олег Катков.
"Поява численних, хоча і застарілих, танків та артилерійських установок пов’язана з необхідністю для росіян наситити великою кількістю бронетехніки лінію своєї оборони на окупованих територіях. Стара та недосконала, але її велика кількість все одно гальмує просування Сил оборони України", – говорить військовий експерт Олександр Коваленко.
За його словами, на даний час найбільшу загрозу українські воїни відчувають від артилерії ворога. Відновлювати її простіше та швидше, аніж танки. Тому росіяни знімають з консервації радянські причіпні 152-мм гармати-гаубиці Д-20 та Д-30, а іноді трапляється вже й Д-1 (зразка 1943 року).
"Чому так? Тому що ЗСУ своїми діями значно зменшили її кількість (артилерії. – Ред.) у зоні ведення бойових дій, – продовжує Олександр Коваленко. – Зокрема, за травень–липень середній показник втрат ворога в артилерії становив 600 одиниць. А межа компенсації цих втрат у РФ – 200-300 одиниць за той-таки період. Саме тому ця стара техніка трапляється на фронті на кожній позиції. Що стосується танків, то там така сама ситуація. Строк виготовлення нового – три місяці, та й то у разі бездоганно налагодженого технологічного процесу. У Росії з цим великі проблеми. Той же Омський завод колись спеціалізувався на виробництві танків Т-80. Сьогодні це підприємство лише ремонтує та модернізує машини, які раніше зійшли з конвеєра. Уралвагонзавод випускав Т-72, Т-90 – наразі також акцент на відновлення. Тому вони й розконсервовують радянські запаси. Стосовно того, як таку техніку використовують у бою – вже давно як таких танкових дуелей немає. Застосовують їх переважно як артилерію. Виїхали, відстрілялися, влучили чи не влучили – друге питання, головне – створити ефект вогневого валу та хоча б налякати", – констатував Олександр Коваленко.