За два роки армія Путіна буде в Києві? Ізраїльський експерт Шарп пояснив, що не так із цим прогнозом

Якщо російська окупаційна армія просуватиметься на сході нашої країни тими самими темпами, що й зараз, вона зможе підійти до Києва за два роки. Таким розрахунком поділився оглядач німецького видання Bild Юліан Рьопке. Але така "лінійна" логіка у разі війни в Україні не працює. Насамперед тому, що довгострокове планування бойових дій, на півріччя чи навіть на роки вперед, – справа невдячна. Війна є надто динамічною.

Проте є певні об'єктивні чинники, які визначають поточну ситуацію на фронті. Насамперед це наявність резервів, сил і засобів, а також підготовлених позицій для відступу в обох сторін. На сьогодні на одній із ділянок східного фронту склалася ситуація, яка загрожує котлом Силам оборони. Важливо, щоби командування вчасно ухвалило необхідне рішення.

Таку думку в ексклюзивному інтерв'ю OBOZ.UA висловив ізраїльський військовий оглядач Давид Шарп.

– Військовий оглядач німецького видання Bild Юліан Рьопке підрахував, що за умови збереження темпів наступу російської окупаційної армії в Україні вона підійде до Києва за два роки. Чи вважаєте ви, що такий лінійний підхід має право на існування? За вашими оцінками, чи справді така небезпека існує?

– Я не знаю, чим керувався Рьопке у своїх порівняннях, але це просто якісь ілюстративні речі для читачів. Тим більше, що газета Bild – це масова газета, це таблоїд. Читачам потрібно ілюструвати ситуацію, яка їх не надто цікавить, якимись зрозумілими, спрощеними способами.

Але це так не робиться. Те, що зараз російська армія має певні успіхи і вона просувається на Донбасі з темпом Х, аж ніяк не означає, що через два місяці вона просуватиметься в такому самому темпі, або на якомусь етапі вона не почне просуватися в зворотному напрямку, або що українці не почнуть просуватися тощо. Це абсолютно несерйозно.

Я наведу демагогічні порівняння. Є біг на кілометр, а є біг на сто метрів, проте коли біжать кілометр, це не означає, що десять разів біжать з такою самою швидкістю, як на сто метрів. Так абсолютно не працює.

Однак зараз не можна знати, що буде за два роки, півтора року і навіть за пів року. Можна говорити про найближчі місяці. Багато чого стане відомо після виборів президента Сполучених Штатів. Решта – це міркування для читачів Bild.

Але зараз є проблеми, які стали причиною цих труднощів – суб'єктивного та об'єктивного характеру. Наприклад, там не вистачає ресурсів. Деякі західні поставки запізнилися, була серйозна прогалина, зависання в Конгресі. Це з одного боку.

З іншого боку, українське командування та влада невчасно вжили заходів мобілізації. Останні місяці багато українських військових з фронту говорять про те, що бракує людей. А жодну лінію оборони, навіть добре підготовлену, не можна утримати, якщо в тебе мало піхотинців.

Отже, причини є, і вони різні. Генеральний штаб, українське командування має враховувати поточні проблеми та поточні виклики, а також грамотно планувати все, що стосується безпосередньо операцій, так і бойової підготовки та комплектування Збройних сил, причому заглядаючи на місяці вперед.

І, звичайно, треба сподіватися, що допомога від Заходу надходитиме в належних обсягах. Якщо все буде як треба, про жодний Київ не може йтися.

– Щодо поточної ситуації на фронті. Ми бачимо, що найбільше просування, найбільші успіхи окупаційна армія має на Покровському напрямку на захід від Авдіївки. Як ви вважаєте, це пов'язано з тим, що ворог обрав саме цей напрямок як пріоритетний чи просто він закріплює свій успіх, який у нього одного разу вже був? На вашу думку, чи є сьогодні можливість призупинити чи повністю зупинити наступ на цій ділянці фронту?

– По-перше, загальна стратегія російської армії багато місяців – з осені 2022 року, коли вони наступають, тому що були періоди, коли вони були в обороні, – являє собою постійні наступальні дії на різних ділянках фронту. Це тактика продавлювання із пошуком слабких місць. І іноді де-небудь у непріоритетному місці може це слабке місце бути знайдено. І тоді воно часто перетворюється на пріоритетне. Якщо тут відбувається вклинення або досягається певний успіх, то туди ж кидають резерви та докладають нових зусиль для того, щоби цей успіх розвинути.

Це приблизно те, що ми бачимо в різних місцях протягом останніх місяців. Ймовірно, що Покровський напрямок спочатку не був суперпріоритетним, проте вклинення під Очеретиним дало росіянам чимало можливостей. І тут, відповідно, виникли можливості. Знайшовши слабке місце, вони сповна намагаються ці можливості реалізувати, тим більше, що вклинення дозволяє подовжити лінію фронту.

Якщо в українців не вистачає військових на лінії фронту, не вистачає частин, особового складу в конкретних частинах, то подовження лінії фронту – це біда, тому що доводиться тими самими силами, якщо не приходять серйозні резерви, обороняти і часто непідготовлені позиції, причому більш довгу лінію меншою кількістю людей.

А коли в Росії є резерви, то вона отримує особливу перевагу – і загрози з флангів, і набагато меншою мірою лінії, що обороняються, оскільки за однакової кількості солдатів раптом виникла потреба обороняти набагато протяжнішу ділянку. І ось тут виникає проблема.

Як цьому запобігти? Українські військові та президент визнають, що припускалося чимало помилок. Звісно, є й об'єктивні обставини. Якщо не вистачає резервів, а у противника їх вистачає, то за таких обставин супротивник просуватиметься.

І тут усе питання в тому, коли і на якому етапі, на яких лініях вдасться зупинити супротивника, залучивши резерви. На якомусь етапі вдасться, але поки що ми бачимо тривожні тенденції, які є, зокрема, наслідком нестачі сил.

А над тим, щоби сил вистачало, треба було працювати раніше. Сьогодні ефект від додаткових заходів мобілізації тільки починає, мабуть, спостерігатись, або спостерігатиметься в майбутньому, коли мобілізовані прибудуть на фронт. А поки є дефіцит піхоти, то захищати деякі позиції просто нікому, точніше, сил недостатньо.

– Досить складна ситуація складається в районі населеного пункту Нью-Йорк та Залізне. Якщо подивитися на мапу бойових дій, видно зачаток або котел, що розвивається, до якого може потрапити сьогодні угруповання українських військ. Чи погоджуєтесь ви з тим, що справді ситуація тут загрозлива? Чи може бути створений котел, оперативне оточення?

– Так, безумовно, ситуація важка, загрозлива. Мапа та повідомлення з місць свідчать самі за себе. І розклад тут такий: або раптом у росіян вичерпаються резерви, і вони просто виявляться не в змозі продовжувати, або в українців з'являться резерви, які дозволять заморозити ситуацію або змінити її на краще, але поки що ми цього не спостерігаємо. Або ж тенденція триватиме.

Якщо так, якщо тенденція продовжиться, то перспективи – несприятливі. У разі, якщо буде реальна загроза оперативного оточення, українському командуванню бажано встигнути вчасно ухвалити рішення та відвести сили. Тому що виграти зайвих кілька днів, якийсь короткий час, але зрештою втратити і територію, і людей буде найгіршим рішенням.

Альтернативи саме такі. Без додаткових сил і без резервів змінити ситуацію докорінно складно. Якщо у противника ці резерви є, шанси на те, що негативна тенденція продовжиться, також досить високі.