Боровся із сепаратизмом на Закарпатті й відстоював усе українське: на Харківщині загинув відомий комбат Олег Куцин

19 червня на Харківщині загинув 56-річний комбат батальйону "Карпатська Січ", засновник "Легіону Свободи" Олег Куцин "Кум". Російський снаряд влучив у будинок, де комбат проводив нараду. У захисника залишилися двоє дорослих дітей та п'ятирічна донька. Син Олега Куцина продовжує воювати у його батальйоні.

Докладніше про це читайте у матеріалі OBOZREVATEL.

Білий кінь та козаки

Поховали загиблого комбата Олега Куцина за козацькими традиціями на Байковому кладовищі у Києві. На церемонії був білий кінь, який прощався зі своїм господарем. За труною йшов козак із оголеною шаблею, яка належала комбату. Грали бандуристи, лунали українські пісні.

"Дорогою до місця поховання процесія зупинилася біля могили Миколи Міхновського, першого представника українського націоналізму.

Колись ми разом із Олегом відновлювали пам'ятник на могилі Міхновського. За козацькою традицією труну Олега тричі опустили та підняли, у такий спосіб привітавши його. Таку ж процедуру провели і біля могили відомого учасника українського національного руху Левка Лук'яненка", – розповідає друг Куцина, член спілки письменників та голова історичного товариства "Холодний Яр" Роман Коваль.

Боровся із сепаратизмом на Закарпатті

Олег Куцин та Роман Коваль познайомилися у далекому 1990 році. Коваль згадує, що тоді Олег приїхав до нього в Стрий із Закарпаття.

"Він розповідав, що на той час у Закарпатській області якраз набирав обертів сепаратистський рух угорців. А держава нічого не робила, щоб його зупинити. І ось Олег написав листівку проти цього і намагався десь її надрукувати, хоч би на принтері. Тоді ще були такі часи, що навіть копіювально-розмножувальна техніка була під контролем спецслужб, і всі лякалися, казали, що його текст надто радикальний.

Але хтось йому сказав, що у Стрию є така організація – Всеукраїнське політичне об'єднання "Державна самостійність України", яку очолює Зеновій Красівський. Це людина, яка провела 26 років у радянських таборах, сиділа у Володимирському централі, пройшла Ташкентську спецлікарню. У них там є техніка і вони тобі допоможуть", – згадує Коваль.

І майбутній комбат електричкою із Закарпаття приїхав до Стрия. Його направили до Романа Коваля, оскільки він був редактором газети, щоб він дав свою оцінку тексту.

"Олег потім кілька разів нагадував мені, що коли я прочитав його листівку, то запитав: "А чого так слабенько написано?" Він був вражений, бо всі до мене йому казали, що він надто радикальний, а тут знайшлася людина, яка йому сказала, що "чого ти такий делікатний?" Я текст відредагував, зробив його гострішим, листівку надрукували, і він розповсюдив її на Закарпатті", – каже Коваль.

Листівка потрапила до рук Леоніда Кравчука. Він якраз був на Закарпатті, там проходило засідання обласної ради. Саме під тиском угорських активістів просували якесь рішення, яке могло б загрожувати територіальній цілісності України. Там було дуже бурхливе засідання, а на вулиці пікетували активісти на чолі з Куцином.

Кравчук листівку прочитав і вийшов із нею на трибуну. Він процитував цю листівку та сказав, що бачите, є люди, які дуже рішуче налаштовані. І якщо зараз це рішення ухвалити, то може бути міжнаціональна війна. Давайте, відкладемо, ще подумаємо. Рішення так і не ухвалили, а потім цей сепаратизм на Закарпатті пішов на спад.

За ідею міг і побитися

З того часу Олег Куцин та Роман Коваль стали друзями. Роман каже, що Олег був дуже хоробрим. Він не просто відстоював свої переконання, бувало, що бився за них у прямому розумінні.

"Якось він із двома хлопцями з "Карпатської Січі" сиділи у закладі свого товариша. Обговорювали проблеми, звичайно, українською мовою. І тут хтось за сусіднім столиком почав їм робити зауваження. "Якою говіркою ви розмовляєте?" Олег мовчати не буде. Той сусід не припиняв, напрошувався на конфлікт. Тоді він його вивів на вулицю і так відлупцював, що кров бризнула.

Водночас зі своїми друзями та однодумцями він був дуже добрий і щедрий. Йому подобалося, що його товариш пише книжки про визвольну боротьбу українського народу. І він намагався допомогти.

"Він увесь час запрошував мене із сім'єю приїхати до нього на Закарпаття. Часи були складні, я навіть квиток на поїзд не міг купити. Тоді він сказав, що квитки нам купить сам. У Мукачеві нас зустріли та повезли до села Лопухове, а звідти ще 20 км вузькоколійкою. Ми після похорону Олега зустрілися з його старшою донькою від першого шлюбу, і якраз згадували ті часи, які провели у Карпатах".

Старша донька "Кума" живе в Івано-Франківську, має дві дитини. Син Тарас служить у батальйоні батька. Олег дуже пишався ним, розповідав, що він став чемпіоном на Закарпатті з вільної боротьби. Від другого шлюбу має 5-річну доньку.