Які популярні запити бійців, особливості роботи з родинами полонених та шокуючі кейси: інтерв'ю з військовим адвокатом

З якими запитами найчастіше військовослужбовці звертаються до адвоката? Які є шляхи вирішення цих запитів та чому оскаржувати ті чи інші дії або бездіяльність з боку командування в судовому порядку не завжди ефективно. А також про нюанси надсилання повісток поштою, особливості роботи з родинами полонених і зниклих безвісти та кейси, які шокують, в інтерв'ю OBOZ.UA розказала військова адвокатка Дарʼя Панфілова.

– З якими запитами найчастіше звертаються бійці?

– Найпоширеніше – це запити про невиплату додаткового грошового забезпечення, так званих бойових. Це відсутність можливості пройти належне дообстеження або лікування. Не звертають увагу на серйозність хвороб, особливо які не можна встановити з поверхневого огляду. Це стосується і гіпертонічних криз, і діабетів. На жаль, дуже часто трапляються випадки, коли людина вже в критичному стані звертається до адвоката, тому що частина не зреагувала належним чином.

Нереагування на рапорти – це також поширена практика запитів від військовослужбовців. Дуже сподіваємося, що з новим порядком розгляду рапортів у Збройних силах усе зміниться.

Ще питання військово-лікарської комісії (ВЛК). Це дуже поширена проблема також. Наразі з урахуванням змін законодавства майже всі обмежено придатні вже проходять переогляд – щоб отримати новий статус "придатний до проходження служби в підрозділах забезпечення..." тощо. Більшість направляє частина, деякі ініціюють огляд самостійно і подають рапорт на ВЛК. Але не всі можуть пройти процедуру переогляду, і це пов'язано, зокрема, із перебуванням у зоні бойових дій.

– Військовослужбовці мають звертатися до адвокатів чи оскаржувати самостійно?

– Взагалі моя позиція така: передусім військовослужбовець має діяти самостійно. Тобто первинно вчинити всі можливі заходи, щоб реалізувати свої права. Для того щоб реалізувати свої права, військовий має про них дізнатися. Тут, я вважаю, заборгувала держава, не ведеться активна правороз'яснювальна робота серед військовослужбовців. Тому що не завжди в них є можливість шукати потрібну інформацію в умовах бойових дій або виконання спеціальних завдань. Має проводитись внутрішнє інформування/пам'ятки/правороз'яснювальна робота. Не всі, хто зараз на службі, знають свої права та обов'язки у сфері військового права, і навіть не знають, де читати/шукати та до кого звертатись.

Перше і найголовніше – це поінформованість про свої права. Деякі військові від початку повномасштабного вторгнення взагалі не знали про можливість проходження військово-лікарської комісії.

Друге за алгоритмом дій – це звернення до безпосереднього командира. Якщо безпосередній командир не реагує, то звернення до вищого командира. Спочатку військовий має сам пройти цей шлях. Якщо вже явне нереагування, то доцільно проконсультуватися з адвокатом, звертатися на гарячі лінії профільних міністерств. І це здебільшого ефективно. Оскаржувати, особливо в судовому порядку, якісь рішення – я не вважаю це ефективним. Досудовий порядок в умовах воєнного стану працює набагато ефективніше.

Що означає досудовий? Це звернення зі скаргами, звернення до вищого командування, досудове оскарження рішення військово-лікарської комісії. Це буде ефективно. Якщо ми підемо до суду, це буде неефективно. Буде довго і ми не матимемо належного результату.

– Розкажіть, будь ласка, про особливості роботи з родинами полонених та звільненими з полону.

– У нас насправді дуже багато військовослужбовців, які вже повернулися з полону і з родинами яких ми працювали ще на стадії, коли військовослужбовці були в статусі "зниклий безвісти", коли навіть не було інформації про полон. Найголовніше, саме на сьогодні, це відновлення військовослужбовців. Ми щодо цього питання дуже активно працювали. У нас тепер є Порядок проведення відновлювальних (постізоляційних, реінтеграційних) заходів, заходів з адаптації, підтримки (супроводу) осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, після їхнього звільнення, врегульовано порядок реабілітації та лікування осіб, які перебували в полоні держави-агресора. Раніше такого не було.

Я була особисто у складі робочої групи, коли ми розроблювали цей порядок. Зараз він ухвалений, військовослужбовці після повернення з полону, після перших ізоляційних заходів відновлюються і реабілітуються. Це перша і найголовніша робота.

Яка ще робота з військовослужбовцями, які повернулися з полону? По-перше, це правова підтримка. Не кожен із них готовий відновлювати свої документи, готуватися до надання пояснення. Але більшість із тих, які повернулися, з якими ми працювали, намагаються бути ефективними. Максимально намагаються дати інформацію на різних рівнях, за можливості брати участь у допитах, якщо їм це дозволяє здоров'я.

У цьому і полягає основна робота. Після проходження адаптації йде подальша правова допомога: у сфері ВЛК, належних виплат, допомога в отриманні УБД.

До речі, це проблема, яку я дуже часто порушую, що військовослужбовці, які повернулися з полону, мають право автоматичного набуття статусу учасника бойових дій. Станом на сьогодні цього й досі немає. Тому це дуже активна проблема, з якою ми працюємо досі.

Також військовослужбовці, які повернулися з полону, після лікування та реабілітації стикаються з проблемами під час отримання групи інвалідності, реалізації пільг та отримання соціальних гарантій з урахуванням статусу ветерана війни. Дуже сподіваюсь, що зі зростанням цифровізації у цій сфері ми матимемо ефективні зміни.

– Щодо виплат. Якщо військовослужбовець має статус зниклого безвісти або полоненого, виплати отримають його родичі?

– Так. З дати зникнення у родичів, членів родин, виникає право на отримання грошового забезпечення зниклого або полоненого військовослужбовця, яке передбачено постановою Кабміну № 884. На жаль, це просто топова тема сьогодні.

Дуже багато конфліктів між родинами, між військовими частинами. Проблема також є для військовослужбовців, які повертаються з полону і які не мають свого збереженого грошового забезпечення, і не завжди родина може повернути їм ці кошти. Реально, вони голі-босі, бувають такі випадки.

І це проблема, яка також залишається без вирішення. Я зверталася до профільних міністерств, вже наче було розроблено новий нормативний акт, який передбачить інший розподіл між членами родини, і обов'язково буде залишатися частка на рахунку самого військовослужбовця, яку він отримує після повернення з полону, або якщо він загинув, то вона буде успадкована в загальному порядку за законом або заповітом. Але поки що зміни не схвалено.

За постановою Кабміну №884, насамперед усе отримає дружина. Якщо немає офіційної дружини – повнолітні діти, які постійно проживали на дату зникнення або взяття у полон з військовослужбовцем. Якщо вже першої і другої черги немає, вступають у дію утриманці полоненого або зниклого військовослужбовця. Тобто це неповнолітні діти, неповнолітні діти від цивільного шлюбу, від попереднього шлюбу, діти-інваліди, які є повнолітніми, батьки-інваліди, які були на утриманні тощо. І якщо вже нікого немає із цього кола людей, тоді між батьками розподіляються кошти.

Найчастіша конфліктна ситуація – коли дружина офіційно отримує все, а батьки не отримують нічого. Хоча батьки можуть бути пенсіонерами.

Братів-сестер немає ніде. Ані в черзі на виплату за постановою №884, ані щодо виплати у випадку загибелі військовослужбовця.

– Людина, що була на утриманні зниклого або полоненого військового, має це якось доводити?

– Щоб довести факт утримання, передусім варто спиратись на приписи законодавства "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Тобто утримання може підтвердити довідка про перебування на утриманні, витяг з реєстру про місце реєстрації, а в разі неможливості надати такі документи факт перебування на утриманні може встановлюватись у судовому порядку.

Крім того, членами сім`ї вважаються такими, що перебували на утриманні зниклого військового, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Саме цей факт підлягає доведенню.

Якщо є повнолітні діти, які продовжували навчання та стягували аліменти, вони теж визнаються утриманцями. Плюс має значення, що є сімейний кодекс. Тобто якщо повнолітні діти є інвалідами, вони на утриманні працездатних батьків.

Те саме стосується, наприклад, нашого останнього кейсу, якщо дружина набула інвалідність під час шлюбу, але потім вони розлучилися і не минув ще рік після розлучення, чоловік зобов'язаний її утримувати, якщо вона звернеться з відповідним позовом про стягнення аліментів.

Дійсно, утриманців велика кількість. Може бути варіативна класифікація. Кожна справа індивідуальна, щоб віднести ту чи іншу особу до утриманців. Але це доводиться або в судовому порядку, або підтверджується документами відповідно до закону.

– А щодо питань мобілізації багато отримуєте звернень?

Теж звертаються. Причому звертаються самі військовослужбовці, яким не пояснили, що після звільнення вони "обнуляються". Особливо якщо вони звільняються за сімейними обставинами. Не завжди закон України "Про військовий обов'язок і військову службу" дорівнює за приписами закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". Тому не завжди людина, яка звільнилась за сімейними обставинами, може оформити відстрочку, тому буде мобілізована знову.

– Розкажіть, які є нюанси в надсиланні повісток, зокрема електронною поштою та "Укрпоштою".

– Щодо електронної пошти, я не вважаю, що це належне вручення в розумінні закону. Якщо це саме поштова повістка, яка навіть в електронному форматі згенерована за допомогою реєстру, підписана електронним цифровим підписом, роздрукована і направлена на останню відому адресу. Це буде належне вручення.

Вручення повісток поштою – це використана аналогія законодавства із судового процесу. Повістка дійсно може направлятись засобами поштового зв’язку. Зверніть увагу – у постанові КМУ 560 конкретизовано, що надсилається повістка рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення, на такому відправленні повинні зазначатися штриховий кодовий ідентифікатор оператора поштового зв’язку, прізвище, власне ім’я та по батькові (за наявності), адреса громадянина, якому надсилається повістка.

В описі вкладення зазначається інформація про найменування поштового відправлення, власне ім’я та по батькові (за наявності), адреса громадянина, якому надсилається поштове відправлення, найменування вкладення із кількістю аркушів, власне ім’я та прізвище керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу, інформація про дату накладення кваліфікованого електронного підпису.

Коли повістка, направлена поштою, вважатиметься врученою:

– у день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;

– у день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;

– у день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

– Який кейс з вашої практики вразив вас найбільше?

– Я завжди кажу, що найскладніші кейси – це кейси опізнання військовослужбовців. І я неодноразово наголошувала, що найстрашніші історії – це коли ховають не тих людей. І неодноразово ми це висвітлювали, ці кейси були, і вони, на жаль, трапляються. І я нещодавно проводила прямий ефір щодо питань ДНК – чому важливо правильно проводити експертизу, аби не поховати не ту людину.

І, на жаль, дійсно, у нас зараз є ситуації, коли ми навіть не можемо здійснити перепоховання.

Шокує досі те, що родина може поховати військовослужбовця, а він перебуває у полоні в колонії. Або військовий у полоні, а родина намагається оголосити його померлим... на жаль, такі кейси мають місце, хоча є поодинокими.

На жаль, це наша реальна практика. Ми все це висвітлюємо, досліджуємо, в межах нашого Telegram-каналу кажемо, що це важливо і щоб громадяни самі розбиралися. Хоча зараз дуже велика кількість інформації, дуже велика кількість громадських організацій, правоосвітніх організацій, але все одно немає якось загального правоосвітнього простору, де б людина могла все відносно чітко почути все, зв'язати, отримати інформацію та працюючі алгоритми щодо того самого ДНК. Що робити, якщо це станеться? Чи довіряти? На що звернути увагу? Що почитати? Чи забирати? У людини виникає купа питань, а держава на них не відповідає.

Окремо хочу звернути увагу на неймовірну кількість шахрайських дій. Зараз є купа організацій, які нібито "повертають з полону" або "вивозять тіла", або є "юристи/адвокати", які гарантують результат, але взагалі до сфери права не мають ніякого стосунку. Я завжди закликаю і військових, і родини – перевіряйте, кому ви довіряєте свою персональну інформацію, правові питання та кошти. Наголошую – наявність статусу адвоката ви завжди можете перевірити у Єдиному реєстрі адвокатів України, укласти офіційний договір на правову допомогу, де умови співпраці та оплати будуть максимально зрозумілими для вас. І ще найголовніша порада – у неймовірній кількості інформації та дезінформації звертайтесь спочатку, щоб розібратись, до першоджерел, шукайте той нормативний акт, яким ваше питання врегульовано. Це дозволить вам отримати базову інформацію для подальших дій.