Загроза нападу на Польщу: наскільки реальними є сценарії, чи здатна Росія "перевірити НАТО на міцність" і до чого тут Україна

Інформаційний простір Польщі сколихнула стаття видання The Telegraph про те, що Вашингтон неодноразово попереджав Варшаву про зростаючі ризики вторгнення російських військ у країну. Причому американська сторона згадувала про цілу низку можливих сценаріїв. Про які саме і наскільки вони реальні – давайте розберемося.

Детальніше про ситуацію – у новому матеріалі спільного проєкту OBOZ.UA та групи "Інформаційний опір".

Поляки на деякий час відволіклися на "українське питання", яке активно підігрівають місцеві популісти, і зосередилися на апокаліптичній статті The Telegraph.

Згідно з опублікованим матеріалом, у російського командування є кілька сценаріїв обмеженого вторгнення до Польщі, серед яких:

– нальоти дронів-камікадзе або дронів-приманок (під приводом збою навігації);

– вторгнення обмеженого контингенту з території Білорусі або Калінінградської області РФ у прикордонні воєводства Польщі (під приводом, знову-таки, помилки навігації – мовляв, "заблукали").

Метою таких провокацій може стати підрив довіри до НАТО та спроба вплинути на підтримку України, а Польща, на думку деяких джерел The Telegraph, для цього розглядається як найзручніша країна – на відміну, чомусь, від країн Балтії.

Відверто кажучи, стаття з одного боку висвітлює проблему, яка й справді нависла над усіма країнами, що межують з Росією, – загрозу вторгнення, а з іншого – описані сценарії та цілі Росії звучать, м’яко кажучи, неправдоподібно. І ось чому.

Польща – незручна країна для залякування НАТО

Я не розумію, що могло спонукати авторів цього матеріалу або ті джерела, які передавали журналістам The Telegraph цю інформацію, до думки, що Польща – зручна країна для проведення подібних провокацій. І що такими діями буде підірвана довіра до НАТО.

Справа в тому, що в обох описаних сценаріях йдеться про обмежений контингент або обмежений наліт, які матимуть гібридне виправдання – "помилку навігації". Тобто, у підсумку Росія повинна буде імітувати на дипломатичній арені визнання помилки і, можливо, навіть принесе вибачення.

У свою чергу, якщо йтиметься про "помилку навігації", обмежений контингент не повинен вести бойові дії, а зайти на територію Польщі, заглибитися й заявити, що вони "заблукали". Простіше кажучи, навіщо стріляти й усе зрівнювати з землею, якщо ви "заблукали"?

І за таких сценаріїв НАТО на міцність явно не перевірять, адже вони не передбачають застосування 5-ї статті Північноатлантичного договору про колективну оборону, максимум – активізують 4-ту статтю з посиленням заходів безпеки вздовж усього кордону з РФ.

Але якщо такий сценарій супроводжуватиметься бойовими зіткненнями, то це вже явно не буде "загубилися", а обмежений контингент буде ліквідовано або взято в полон польською армією, яка на сьогодні є однією з найсильніших у ЄС за боєготовністю.

Таким чином, обмежений контингент не досягне жодних значущих цілей, а просто вирушить на самогубну місію.

Але якщо мова йде не про провокацію, а про повномасштабне вторгнення, метою якого може стати прорив Сувальського коридору? І тут виникає не менше проблем для РФ.

Якщо розглядати Калінінградську область РФ як майданчик для вторгнення, то тут дислоковано близько 30 тисяч російських військових, головною ударною силою є 11-й армійський корпус. Але безпосередньо сухопутних військ – до 18 тисяч особового складу.

Проведення сухопутної загальновійськової наступальної операції такою кількістю сил і засобів проти країни з двосоттисячною армією – це самогубна місія, приречена на провал. Накопичення ж у Калінінградській області оперативно-тактичного угруповання військ чисельністю хоча б 40 тисяч для проведення подібної операції не пройде непомітно і привертатиме до себе максимум уваги складними логістичними процесами з перекиданням у регіон додаткових сил і засобів.

Аналогічно і якщо розглядати розміщення російського оперативно-тактичного угруповання військ на території Білорусі – необхідне накопичення та концентрація сил і засобів у кількості не менше 40–50 тис. о/с. І провести та організувати це непомітно неможливо.

Навіть якщо оперативне розгортання пройде ідеально й займе не більше двох-трьох тижнів, цьому процесу буде приділено увагу як розвідками НАТО, так і України, яка одразу ж розцінить це накопичення як потенційну загрозу повторного вторгнення в нашу країну з території РБ.

Загалом для прориву Сувальського коридору цілком логічним і раціональним (з позиції противника) був би одночасний удар з Калінінградської області та з Білорусі вздовж трас 65-655 для калінінградського угруповання військ і 664 – 662 для білоруського угруповання. Але фактора несподіванки такі дії не матимуть, а ефективність прориву та досягнення поставлених цілей є вельми сумнівними.

Цілі та завдання

Перевірка НАТО на міцність, яка може призвести до прямої війни з альянсом, звучить як вкрай надумане виправдання того, до чого Росія насправді готувалася з 2022 року. Війна з НАТО входила в плани Москви одразу після блискавичного й переможної захоплення України, але провал вторгнення та затяжна війна зірвали їх.

Вторгнення Росії (яка, по суті, програє війну в Україні) в одну з країн НАТО та ті руйнування, які вона спричиняє, за задумом командування РОВ мають шокувати європейців і створити панічний ефект – чим скористається Москва і запропонує "зупинитися" там, де вона перебуває, і припинити все в обмін на відмову від підтримки Києва.

Рятівним колом для Росії бачиться залякування та шантаж ЄС. Тобто тут не йдеться про ефемерні цілі та завдання у вигляді перевірки НАТО на міцність, а про останній шанс для Росії залишити Україну сам на сам зі своєю військовою машиною.

З іншого боку, створити шоковий і панічний ефект нападом на Польщу, яка з перших же днів чинитиме опір усім своїм чималим потенціалом, буде неможливо. Такі сценарії доречні проти невеликих країн, армії яких не мають можливості тримати довготривалу оборону, а території можуть бути швидко захоплені. І саме країни Балтії в цьому питанні найвразливіші, особливо Естонія.

Якщо розглядати всі гіпотетичні майданчики для проведення саме такого формату інтервенції, то Польща чи Фінляндія найменш зручні країни, а ось Естонія – найвразливіша. Це не означає, що для Польщі ризиків немає, ні, але ризики для Естонії є саме максимальними.

Але у багатьох виникне питання: чи є у Росії взагалі сили та засоби для такої війни з НАТО – з огляду на її виснаження в українській м’ясорубці? Відповідь – так, є.

Сили та засоби для війни з НАТО

Росія у війні проти України зазнала одних із найважчих втрат – як у людському ресурсі, так і в техніці – з часів Другої світової. Але у РФ зараз танків і ББМ більше, ніж було у 2022 році напередодні вторгнення в Україну. Парадокс? Нічого подібного.

У Росії зараз практично повністю спустошені багато центральних баз резерву танків (ЦБРТ). Роками російські підприємства розконсервували та відновлювали техніку, що зберігалася.

У свою чергу, з весни 2025 року РОВ мінімізували застосування бронетехніки в зоні бойових дій. Російські війська зараз несуть одні з найнижчих втрат у категорії ОБТ і ББМ, оскільки застосування техніки в реаліях війни в Україні зводиться до її дуже швидкої утилізації.

У підсумку, з весни минулого року в Росії спостерігається процес накопичення техніки, що виводиться з консервації, відновлюється, ремонтується та виготовляється. Так, у більшості випадків це старі Т-72А, Т-62, Т-55/54 та інші, але їхньої кількості вистачить, щоб повністю штатно укомплектувати дві-три і навіть більше загальновійськових армій.

І якщо в Україні ця техніка довго на полі бою не протримається, то країни Європи, не підготовлені до сучасних адаптивних і високодинамічних воєн, стають цілком доречними плацдармами як для застосування класичних армійських тактик із бронетанковими проривами, так і досвіду РОВ, отриманого в українській війні.

Саме це поєднання класичного методу проведення наступальних операцій з українським досвідом РОВ і створює найбільшу загрозу для обороноздатності абсолютно всіх країн НАТО. Насамперед для тих, у яких території, щільність населення та армії вкрай невеликі, а інфраструктура сприяє швидкому просуванню вглиб країни з мінімальними перешкодами через відсутність ліній оборони та загороджувальних рубежів.

Висновки

На сьогодні Росія має сили та засоби для нападу на одну з невеликих країн НАТО, але серйозно розглядати повномасштабне вторгнення до Польщі передчасно.

Також досить сумнівним може бути певне обмежене вторгнення з метою перевірки альянсу на міцність, адже залежно від типу сценарію це нічого не дає Росії, а відверта агресія поставить під загрозу непідготовлену до війни Калінінградську область РФ.

Проте загроза відкриття нового театру бойових дій у Європі зростає з кожним днем, і це цілком реальний план Кремля. Але не стільки проти Польщі, скільки саме проти слабшої та найвразливішої з країн Балтії – Естонії.

Звісно, це не означає, що Польщі варто розслаблятися, але фактично слід мати на увазі, що справжня загроза може нависати над зовсім іншим членом альянсу.