Захоплювалися страйкболом і вигадували настільні ігри: що відомо про сім'ю, яку російська ракета вбила у Полтаві

1 лютого російська ракета зруйнувала цілий під'їзд багатоквартирного будинку в Полтаві. Загинуло 14 мешканців, серед них – троє дітей. Люди вмирали цілими сім'ями, оскільки був ранок суботи й жителі ще відпочивали. Серед тих, кого росіяни безжально вбили, родина Запишних – 7-річний Данило, 12-річна Діана, 38-річна Катерина та 40-річний Сергій.

Відео дня

Детальніше про загиблих читайте у матеріалі OBOZ.UA.

Це був їхній під'їзд та автомобіль біля нього

Була лише 7 година ранку суботи. Росія вкотре здійснювала масовий обстріл України. Цього разу ракети летіли на Полтаву, і невдовзі з'явилися повідомлення про те, що ворожа ціль влучила по 5-поверховому житловому будинку. Завалився цілий під'їзд.

У компанії, де працював Сергій Запишний, згадують той жахливий ранок.

"Зранку зателефонував один колега. Вже знали адресу, де стався вибух, це був будинок, де мешкав Сергій із сім'єю. Колега запитав, чи немає контакту дружини Сергія, бо сам він на зв'язок не виходить. Почав питати в інших, але телефону не знайшли. А потім почали скидати відео з місця прильоту, виявилося, що справді це їхній під'їзд, було видно, що там стоїть їхній автомобіль, завалений цеглою, отже, вони були вдома й нікуди не виїжджали", – розповідає OBOZ.UA керівник Сергія Євген.

Починав із гри у страйкбол

Сергій і Катерина познайомилися під час навчання у Харкові, у Національному аерокосмічному університеті. Сергій був родом із селища Диканька, а Катя – з Рубіжного Луганської області.

"Ми із Сергієм односельці, я знала його. Потім ми обоє навчалися у Харкові, я у Національному університеті ім. Каразіна, а він у ХАІ. Під час студентства часто доводилося проводити час у дорозі, коли їздили на вихідні додому. Це така світла, добра людина, товариська, комунікабельна, весела. Минули роки, а зустрічаючись у Диканьці, ми зупинялися та спілкувалися", – розповіла OBOZ.UA Олеся Котляревська.

Після навчання Сергій із Катею та з друзями активно грали у страйкбол.

"Сам Сергій родом із Диканьки. Він знаходив навколо селища локації, різні занедбані ферми та влаштовував там страйкбольні ігри. Він мав своє спеціальне екіпірування, спеціальну рушницю", – каже Євген.

На сторінці Сергія в одній із соціальних соцмереж можна побачити старі фото з друзями та однокурсниками після страйкболу. Це було його перше захоплення.

Розробляв настільні ігри

Пізніше Сергій почав розробляти настільні ігри, вигадувати їхні сюжети, правила та героїв.

"Він на 3D-принтері друкував фігурки героїв, які мали брати участь у його сюжеті, робив карти. У грі могли брати участь дорослі та діти. Часто ми з колегами зі своїми сім'ями у вихідні збиралися в якомусь закладі, який він орендував. Ділилися на дві команди, Сергій був рефері. Там були складні правила, потрібно було уважно прочитати їх, він допомагав і пояснював усі деталі гри, підказував, як краще зробити хід. Це було дуже цікаво", – ділиться Євген.

Також разом із дружиною Катею вони намагалися перетворити своє хобі на невеликий сімейний бізнес. Вони мали свій магазин GlobalGames, де й продавали настільні ігри.

Але останнім часом через війну їхній маленький бізнес уже не приносив прибутку, у 2024 році вони розпродавали набір ігор.

Сам Сергій останні років 5-7 працював у промисловій компанії конструктором. А починав він свою виробничу діяльність у компанії "Коптер" разом зі своєю дружиною. Катерина й досі працювала у цій фірмі в одному з технічних підрозділів.

Прощатимуться із сім'єю у середу, 5 лютого, поховають їх у Диканьці.