"Зрада" чи політична гра? Що стоїть за "сенсацією" Міллера про заклик США не бити по російських НПЗ і який "сигнал" Саллівана викликав занепокоєння
Саме у день, коли Росія здійснила наймасованішу атаку на енергооб'єкти України за останній час, видання Financial Times опублікувало матеріал стосовно того, що США нібито неодноразово закликали Україну не завдавати ударів по російських нафтопереробних заводах, зокрема, ці прохання адресувалися керівництву Служби безпеки України та Головного управління розвідки Міністерства оборони. Про це журналістам заявили три анонімні джерела, "знайомі з перебігом переговорів".
В Офісі президента України такі заклики заперечили, а у Кабміні наголосили, що ці об'єкти на території РФ є законними воєнними цілями – і, зважаючи на те, що Україна протистоїть набагато більшому та потужнішому ворогові, подібні точкові й дуже болючі удари по агресору триватимуть. Наскільки оприлюднена західним ЗМІ інформація може відповідати дійсності, що стоїть за появою цієї статті й чим встиг відзначитися її автор, колишній кореспондент Радіо Свобода Крістофер Міллер, розбирався OBOZ.UA.
Тривожна заява Джейка Саллівана: США підтримують перемогу України – але без повернення територій?
Резонансний матеріал Financial Times про невдоволення Вашингтона через ефективні та вкрай ефектні удари України по російських НПЗ упродовж останніх тижнів неабияк стривожив українців. Його публікації передували не менш тривожні заяви радника президента США з національної безпеки Джейка Саллівана, який напередодні, 21 березня, відвідав Україну.
На тлі звичних публічних запевнень американських високопосадовців про незмінну підтримку Салліван повторив мантру про те, що США прагнуть перемоги України. Однак "забув" згадати про відновлення територіальної цілісності України як неодмінну складову майбутньої перемоги.
"Я сказав, що сьогодні Україна повинна перемогти. І що це означає? Це означає, що Україна вийде з цієї війни суверенною, незалежною, вільною, здатною стримувати майбутню агресію, з сильною, динамічною демократією, з глибокими демократичними інститутами, з економікою, що зростає не тільки в традиційних галузях, а й у сфері високих технологій, в галузях, в яких ви впроваджуєте інновації, і навіть перед обличчям російських атак ви впроваджуєте інновації. Ось що означає перемога", – цитували ЗМІ слова Саллівана.
Деякі політологи цей факт укупі з акцентуванням на тому, що Україну у Вашингтоні бачать як "динамічну демократію з глибокими демократичними інститутами", трактували як натяк США на необхідність проведення виборів – із неминучим у разі їхнього проведення замороженням війни, закріпленим так чи інакше на папері. І що сигнал у вигляді тез про завершення війни без згадок про відновлення територіальної цілісності України був спрямований, зокрема, й на Кремль та його господаря Володимира Путіна.
Експерти також припускають, що подібна заява і можливий курс Вашингтона на "заморожування" війни в Україні можуть пояснюватися бажанням Білого дому знизити вплив війни на передвиборчу кампанію чинного американського президента Джо Байдена.
Реакція України на статтю FT щодо російських НПЗ: били – і будемо бити
Першу офіційну реакцію на найвищому рівні від Києва на статтю Financial Times сформулювала віцепрем'єрка з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Ольга Стефанішина. Під час "Київського безпекового форуму", що проходить сьогодні, 22 березня, вона заявила: з погляду міжнародного законодавства, нафтопереробні заводи на території Росії є законними воєнними цілями для України. Завдаючи по них ударів, українська армія діє у повній відповідності як до міжнародних документів, так і до стандартів НАТО, провідну роль в якому відіграють США.
"Українська сторона відповіла, я думаю, якраз досягненням своїх цілей і дуже успішними операціями, проведеними на території Російської Федерації. Також є заяви й інших офіційних осіб, що це є абсолютно законні цілі з військового погляду. Ми розуміємо заклики американських партнерів. Водночас ми воюємо тими спроможностями, ресурсами й практиками, які наявні у нас", – зазначила Стефанішина.
Вона нагадала, що у лютому 2022 року, коли на Україну масово полетіли російські ракети, вона особисто зв'язувалася зі штаб-квартирою Північноатлантичного альянсу задля прохання звернутися до ООН і "закрити небо" над нашою державою. У відповідь же як аргумент, чому цього не буде зроблено, Стефанішина вислухала лекцію про "стандарти НАТО".
"Вони сказали: Ольго, ти ж не розумієш стандартів НАТО. У розумінні НАТО це означає насамперед знищити інфраструктуру на території Росії, яка дає можливість бомбити українські міста. Заводи, які вироблять ракети. Тому ми діємо відповідно до найкращих стандартів НАТО", – підкреслила віцепрем'єрка.
І саме це Україна й робить, завдаючи ударів по російських НПЗ і послаблюючи ключову галузь російської економіки, прибутки з якої йдуть на фінансування війни проти України.
Згодом щодо публікації висловилися і в Офісі президента України. Радник глави ОПУ Михайло Подоляк заперечив, що США взагалі зверталися до України з проханням зупинити удари по російських НПЗ: інсайди FT він назвав "фіктивною інформацією".
"Ніхто після двох років повномасштабної війни не диктуватиме Україні умови ведення цієї війни. У межах міжнародного права Україна може "знежирювати" російські інструменти ведення війни. Паливо є основним інструментом ведення війни. Україна руйнуватиме паливну інфраструктуру", – сказав Подоляк в ефірі російського опозиційного телеканалу "Дождь".
Хто ви, містер Міллер? Що відомо про автора резонансної статті в FT
Крістофер Міллер, під чиїм прізвищем було опубліковано резонансну статтю FT, свого часу понад 10 років працював у Києві та спеціалізувався на висвітленні подій в Україні й інших державах пострадянського простору, працював кореспондентом Радіо Вільна Європа / Радіо Свобода. І тоді особливих "перекосів" у тому, як він подавав інформацію, на перший погляд, не було.
А у 2020 році Міллер змінив місце роботи – і влаштувався на роботу у видання BuzzFeed News у Нью-Йорку. У 2022-му ж долучився до редакції FT.
На новому місці роботи, як видно з публікацій Міллера на сайті видання, у своїх матеріалах він розповідав, наприклад, про "найбільший після Бахмута успіх" РФ в Авдіївці, "багатомісячне протистояння" між президентом України Володимиром Зеленським та колишнім головкомом ЗСУ Валерієм Залужним, "погану" репутацію наступника Залужного Олександра Сирського, ширив тези про "інфоармію Зеленського", транслював заяви Кремля про "65 українських військовополонених" на борту збитого Іл-76 у Бєлгородській області й пильно відстежував удари України по російських НПЗ.
Якщо це правда, це продемонструє неправильне розуміння війни, політики союзу, людської психології та навіть ціни на нафту.
Тож не видається дивним, що джерелом анонімного "зливу" чи то від Саллівана, чи то від когось ще стосовно невдоволення Вашингтона ударами по російській нафтовій структурі під приводом побоювань зростання цін на нафту на світових ринках та атак Росії у відповідь, було обрано саме Міллера.
Аргументи на користь припинення атак по російських НПЗ: від цін на нафту – до "ударів у відповідь"
Лейтмотивом публікації Міллера є теза, що США переконують Україну припинити удари по російських НПЗ, оскільки це може призвести до збільшення нафтових цін і спровокувати відплату. Мовляв, президент США Джо Байден категорично не бажає, щоб у розпал його виборчої кампанії ціни на нафту зросли – з урахуванням зростання цін на бензин на 15% з початку року – до $3,50, що вже відбулося у Штатах.
Окрім того, як зазначено в матеріалі, Вашингтон побоюється, що Росія може помститися ударами по енергетичній інфраструктурі, на яку покладається Захід, а конкретніше – по Каспійському трубопровідному консорціуму (КТК), що проходить із Казахстану на півдні Росії та виходить у Чорне море через Новоросійськ.
Подібні тези викликали подив, приміром, в американського історика та письменника, професора Єльського університету, який спеціалізується на історії Східної Європи та, зокрема, історії України, Польщі, Росії – Тімоті Снайдера. Коментуючи твіт Міллера з посиланням на статтю, Снайдер написав: "Якщо це правда, це демонструє неправильне розуміння війни, політики союзу, людської психології та навіть ціни на нафту".
Тим часом журналіст Роман Шрайк зазначив, що удари по російських НПЗ не зменшують кількість сирої нафти на ринку, вони зменшують кількість перероблених російських нафтопродуктів (бензин, дизельне пальне тощо). Саме тому Росія негайно заборонила експорт бензину.
А ось на обсяги сирої нафти на світовому ринку ці удари не впливають. Ба більше, згідно з даними Oilcapital, у найближчі два тижні Росія відвантажить рекордну з квітня 2022 року кількість сирої нафти зі своїх портів, а в загальних цифрах експорт сирої нафти з Росії в березні збільшиться на 9,4%. Іншими словами, експорт нафти з РФ зростатиме пропорційно до зниження обсягів її переробки на російських НПЗ.
Короткочасні стрибки ціни на сиру нафту справді фіксувалися. Наприклад, ціна Brent за два місяці піднялася із $77 до $87 – але як тільки ринок перебудується на нові реалії, ціна стабілізується. При цьому діапазон $77-87 став стабільним для цін на нафту з кінця 2022 року (а бувало й вище).
При цьому зростання цін на нафту пов'язане не тільки і не так з ударами по російських НПЗ, як з атаками хуситів на танкери в Червоному морі, що суттєво збільшило вартість транспортування "чорного золота".
Але проблема в тому, що зростання цін на нафту пов'язане не лише з ударами по російських НПЗ. Не здійснюючи дієвих кроків для усунення цієї загрози, американці, переконаний ізраїльський військовий та аналітик Ігаль Левін, займаються перекладанням із хворої голови на здорову, звинувачуючи у зростанні цін на нафту Україну та "забуваючи" про хуситів.
"Але крім хуситів є ще й такі фактори, як, наприклад, сезонні урагани в Північній Америці, які цього року були особливо руйнівними і в січні деякі дні вибивали до 1,4 мільйона барелів видобутку на добу. Крім того, це наклалося на зростання попиту в Індії на 8,2% також у зв'язку з погодними умовами. І в цьому контексті звинувачення України в ударах по російських НПЗ виглядають вкрай несправедливими, особливо в умовах піврічної затримки допомоги від США", – вважає автор каналу "Быть или".
Що ж до небезпеки повторення Росією "фінта" з перекриттям вентиля КТК – то РФ уже неодноразово це робила. Зокрема, влітку 2021-го та влітку 2022 року, коли цей ключовий маршрут транзиту нафти з Казахстану (близько 80% експорту або 60 млн тонн нафти на рік) під різними приводами Росія перекривала.
І ще влітку 2022 року точилися активні розмови про переорієнтування казахстанського експорту з КТК на Транскаспійський маршрут, тоді ж було зроблено перші кроки. Але питання зараз виникають не до досягнень у цьому напрямі, а до України, яка бореться за своє існування.
У США активно триває виборча кампанія. І для перемоги учасники перегонів залучатимуть усі можливі засоби. Включно з подібними до цього "заклику" зі сторінок популярного видання, що видається максимально цинічним на тлі практично повної відсутності військової допомоги з боку США Україні та активізації ударів РФ по цивільних об'єктах і мирних жителях.
Проте вже той факт, що тема ударів по російських НПЗ порушується в такому ключі, може бути підтвердженням: Україна намацала "ахіллесову п'яту" держави-агресора, й удари по ній для ворога – вкрай болючі.
Нагадаємо, раніше експерт пояснив, чи справді США просили Україну не атакувати російські НПЗ. На думку економіста, координатора експертних груп Економічної експертної платформи Олега Гетьмана, аргументація про те, що внаслідок цих атак зростають ціни на нафту у світі, позбавлена сенсу.
Тільки перевірена інформація в нас у Telegram-каналі OBOZ.UA та Viber. Не ведіться на фейки!