ЗСУ створили для ворога глухий кут, він навіть теоретично не зможе прорвати оборону. Інтерв'ю з командиром 107-ї бригади ТрО

Російська окупаційна армія опинилася в оперативному глухому куті, який створили Сили оборони України. Через це фронт фактично "став", і противник навіть теоретично не має можливості прорвати фронт. Наразі відбувається перегрупування сил обох сторін.

Що відбуватиметься далі, восени і взимку? Дії ворога багато а чому будуть залежати від погодних умов та стану грунту, але напевно він буде діяти більш активно на півдні України, а також в районі Куп’янська. Такий прогноз в ексклюзивному інтерв'ю OBOZ.UA озвучив командир 107-ї бригади Територіальної оборони Денис Перч "Кореєць".

– Як ви оцінюєте поточний стан бойових дій? Наразі ми бачимо війну на виснаженні, яка фактично триває досить давно. Але ми бачимо також, що, незважаючи на те, що ворог кидає колосальну кількість живої сили, лінія фронту фактично не рухається. Чи можна говорити про те, що фактично цей процес потроху йде до заморожування? 

– Я не вважаю, що процес йде до заморожування. Зараз відбувається фаза перегрупування і наших військ, і військ ворога. Насправді, ворог витрачає величезний ресурс. Але давайте подивимося правді в вічі. Він з початку 2022 року витрачає цей величезний ресурс, і це не може ні про що свідчити. 

Ситуація на лінії фронту стала в зв'язку з тим, що багато засобів, які використовувалися для ураження, вже не використовуються через те, що є варіанти протидії ним – з обох боків, і нами, і ворогом. Крім того, дійсно на даний момент ворог так чи інакше підходить до великих агломерацій і до наших найбільш укріплених районів оборони. Скоріше за все, це більше схоже на оперативний глухий кут, через що і відбувається війна на виснаження, а не якесь сформоване замороження бойових дій. 

– Для кого більш вигідний цей оперативний глухий кут – для нас чи для ворога? Чи ні для кого не вигідний? 

– Оскільки ми створили цей оперативний глухий кут для ворога, ми точно скористаємося цією можливостю, і рано чи пізно, точково будемо завдавати контрнаступальних ударів. На деяких вже ділянках фронту ми вже проводимо контрнаступальні дії, в тому числі маємо досить великі успіхи, про які в засобах масової інформації вже повідомлялося. На жаль, не можу повідомити більше щодо того, що готується, які наші плани тощо. Більше можу лише про ворога.

Отже, дійсно ми створили для ворога оперативний глухий кут, можливо, свідомо заганяючи його в цю ситуацію, розуміючи, що варіантів для його протидії і розвитку оперативного успіху в нього більше немає. На даний момент ворог досить обмежений в варіантах. Окрім як спалювати ще більшу кількість м’ясного ресурсу, в нього більше жодних варіантів немає. Звичайно, в ворога ще залишається варіант "розкачати" поле бою, знайти якісь нові осередки для розгортання нових міні-конфліктів або загострення. 

– Ви маєте на увазі, що ворог, як і раніше, шукатиме слабкі місця в нашій обороні, і якщо десь знайде, то кине туди додаткові сили? 

– Це і є принцип загальновійськового бою – противник постійно шукає слабкі місця в обороні, і щойно такі місця знаходить, починає кидати туди всі сили і засоби. Так кажуть військові підручники - концентровану вогневу силу треба в тому місці, яке найбільш слабке. Тобто найбільшу кількість сили треба застосовувати там, де найслабше місце противника.

Коротко: зараз велика ймовірність переговорної паузи, але війна точно не перейшла до замороження, і базовий сценарій – це високоінтенсивна позиційна війна майже з стабільною лінією фронту. 

– Путін поставив перед своїми військовими завдання за будь-яку ціну домогтися окупації усієї Донеччини. Водночас ми бачимо, що він фактично вперся в глухий кут. На вашу думку, на що він може піти, які ще сили і засоби може застосувати для того, щоб все ж таки домогтися досягнення цієї мети якнайшвидше? Чи бачите ви в ворога певний ресурс? 

– На сьогоднішній день немає інформації про накопичення противником сил в достатньо кількості для прориву лінії нашої оборони. Більше того, накопичення противника не дозволяє йому навіть утримати його лінію оборони на певних ділянках фронту. Тому навіть не може йтися про те, що в найближчий час ворог може десь прорвати лінію оборони, особливо на Донеччині.

– Як ви думаєте, що з Костянтинівкою? Чи ми її вже втратили? Чи можна все ж таки врятувати місто?

– Врятувати місто, мабуть, можна, але давайте об'єктивно будемо реалістами. На сьогоднішній день це вже досить розбите місто, яке не має жодних ресурсів для подальшого існування. Це, на жаль, просто територія, на якій зараз розміщуються в тому числі і війська Сил оборони, і війська противника. Більше того, ворог, маючи гіркий досвід, воюючи з нами в великих містах, не пішов в це місто основними силами. Він знаходив обхідні шляхи, намагаючись взяти це місто в кліщі. Зараз він намагається нав'язати цю тактику нашим військам і проводити саме такі дії.

Однак місто ще не втрачено. Костянтинівка в тому числі під контролем Сил оборони. За позитивного розвитку подій місто може перейти під наш повний контроль. 

– Щодо "поясу фортець", Слов’янсько-Краматорської агломерації. Ми бачимо, що тут, як і на інших ділянках фронту, ворог використовує звичну для себе тактику: напівоточення із намаганням замкнути цей котел. На вашу думку, що на цій ділянці фронту може піти не так?

– Передусім, ми вже можемо передбачити дії ворога, тому що він переважно діє шаблонно. Думаю, у відповідних угрупуваннях наших військ вже врахували цю тактику ворога. Це по-перше. По-друге, на сьогоднішній день створення напівоточення в окремих містах зовсім відрізняється від створення напівоточення в високих містах з заздалегідь підготовленою системою оборони, що ми зараз і маємо.

Слов’янсько-Краматорський пояс, до якого підходить ворог, – це і є той потужний елемент системи оборони, який був заздалегідь підготовлений і в підготовці якого враховані особливості тактики противника. Єдине, що ворог намагається зробити – це або розтягнути, або відрізати певні логістичні сполучення для того, щоб завадити нам в повній мірі скористатися цими заздалегідь підготовленими оборонними рубежами.

– Питання щодо Куп’янська. Місто було звільнено у вересні 2022 року, потім у листопаді 2025 року Путін оголосив, що окупаційні війська нібито взяли це місто, але реальність була геть іншою. Проте, зараз ми бачимо нові спроби ворога інфільтруватися. Чи можна із впевненістю сказати, що Куп’янську окупація вже не загрожує?

– Ознак неминучого захоплення чи оперативного оточення на даний час насправді немає. Поточний стан я б визначив, як складний, контрольований, але можливо не зовсім стійкий. З відкритих джерел, там відбуваються переважно позиційно-інфільтраційні бої, але в надзвичайно насиченому дроновому середовищі. Якихось підготовлених, бронетанкових штурмів не відбувається. Противник, як і всюди, заводить малі піхотні групи, намагаючись накопичувати їх, а потім створювати розрізнені осередки, застосовує КАБи та FPV-дрони.

– За вашими прогнозами, як розвиватимуться події на цьому напрямку восени і взимку? Чи може ворог кардинально змінити свою тактику під час холодної пори року?

– Що стосується безпосередньо планів ворога, то я думаю, що, скоріше за все, противник буде намагатись отримати шлях проникнення саме до північної частини Куп’янська і контролювати її. Одночасно буде тиснути на Куп’янськ-Вузловий. Скоріше за все, буде розсікати та поступово ліквідовувати наш плацдарм на лівому березі річки Оскіл, створювати не класичне оточення, а функціональну ізоляцію вогнем, дронами, щоб змусити наші підрозділи скоротити позицію безфронтального штурму.

Високий тактичний рівень загрози – це північ Куп’янська. Там російські групи проникають через район Голубівки, але не мають стійкого контролю над центром. Високий оперативний ризик – це Куп’янськ-Вузловий і Ківшарівка. Там основний тиск противника проводиться з метою розсікання нашого плацдарму на лівому березі річки Оскіл. Якщо говорити про плани ворога в найближчі місяці, то це продовження виснажливих боїв малих груп, локальних проникнень, зачистки і боротьби за логістику. Я впевнений на сто відсотків, що повне захоплення міста не є базовим сценарієм противника.

 – Якщо брати всю лінію фронту, які напрямки ви бачите найбільш загрозливими саме в осінній і зимовий період? 

– Можливо збільшення тиску на Запорізькому та Гуляйпільському напрямку, але в холодний період буде трохи важче, і намагання вирівнятися по державному кордону на Сумщині, що ворог вже зараз опосередковано робить зовсім невеликими силами. Ключова попередня оцінка – холод бойові дії нам не вимкне, але змінить їхній ритм. Восени буде більше піших інфільтрацій і боїв за логістику. Після промерзання ґрунту можливі короткі спроби механізованих проривів.

– І, напевно, ворог продовжуватиме кошмарити цивільне населення реактивними дронами? 

– На жаль, в цьому аспекті ворог буде тільки збільшувати свій вогневий вплив, адже це для нього дієвий механізм, який реально працює на наше населення, на його стійкість. Попереду зимовий період і нам треба пережити цю зиму.

Якщо казати детально про Донецький напрямок, то використати сухий ґрунт для максимального тиску ворог може якраз на Констянтинівсько-Дружківському, Покровсько-Добропільському напрямку. Можливо, на Куп’янсько-Оскільському також.  Коли там буде трошки більше багнюки, то, відповідно, почнуться більші інфільтрації. Восени та на початку зими, коли почнеться сніг, я думаю, ворог буде використовувати цей час для проникнення та накопичення малих груп. Якщо почнуться морози, скоріше за все, будуть локальні механізовані штурми на тих напрямках, які я вже назвав.

Протягом усієї зими дуже ймовірне посилення кампанії проти енергетики. На жаль, нам треба з цим змиритися. Енергетика, залізниця, промисловість, ППО. Противник вже переходить до безперервних денних і нічних атак. Реактивні БПЛА – це велика проблема. 

– Але сподіваємося, що вона вирішиться найближчим часом, що в нас з’являться перехоплювачі.

– Я сподіваюся, що так.