"ЗСУ тут немає": окупанта взяли у полон у момент зйомки пропагандистського ролика в Костянтинівці. Відео
Російський окупант вирішив зняти пропагандистське відео у Костянтинівці. Вже наступного дня він потрапив у полон до українських воїнів.
Тепер пропагандист-невдаха знімається у відео з допитів. Історію про майже блискавичну карму розповіли у 49-му ОШБ "Карпатська Січ".
Окупант вирішив зняти "переможне" відео з Костянтинівки
У 49 ОШБ опублікували "відео, створене за повної згоди військовополоненого задля документування подій російсько-української війни та злочинів РФ".
"Замість евакуації командування РФвідправляє своїх хворих солдатів знімати відеоблоги. Два тижні переховувань у холодних будинках, обморожені кінцівки, і тотальний ігнор від керівництва. Замість ліків піхотинець 72-ї бригади РФ отримав інший наказ: прослизнути на одну з площ міста Костянтинівка і записати пропагандистське селфі про відсутність Українського Війська. Він встиг натиснути кнопку запису, але відправити звіт не судилося. Бійці "Карпатської Січі" швидко внесли жорсткі корективи в його контент-план", – зазначили у батальйоні.
Опубліковане військовими відео починається з тих самих "переможних" кадрів.
"15 лютого 2026 рік. ЗСУ тут немає, військовослужбовців. Слава Росії. Перемога буде за нами", – не дуже впевненим голосом промовляє окупант.
За мить кадр змінюється – і той самий "костянтинівський блогер", як назвали його у 49 ОШБ, сидить на тлі бойового прапора "Карпатської Січі" з кайданками на руках.
Росіянин розповів, що звуть його Євгеній Володимирович Кокін, що народився він 22 вересня 1983 року, а в Україну приїхав як окупант з лав 3 батальйону 72 мотострілецької бригади ЗС РФ.
Свій "бойовий шлях" цей "богатир" з "другої армії світу" починав так само, як і багато його "побратимів": з тюрми.
"У вересні, коли я сів до в'язниці, прийшли співробітники СІЗО і пропонували йти на "СВО". Я відмовлявся. Потім наприкінці вересня приходили... Наприкінці листопада я погодився і 12 грудня підписав контракт. Погодився я заради свого сина. Були в мене плани втекти з полігону. Але плани не здійснилися. Коли привезли на полігон - попередили, що скрізь стоять довкола полігону камери, якісь датчики руху і військова поліція розстрілює, хто тікає... І так і казали, що ми "м'ясо", – розповів полонений.
Згадав він також і своє прибуття на передову.
"Нас вивозили рано вранці, затемно. Як мені сказали, "нульовий рубіж". Звідти йшов пішки лісопосадками. Вели "пташкою". Зайшов у місто (у Костянтинівку. – Ред.). Я там вибрав будинок.... Так собі, невдалий будинок. Нічого там не було. Холодно, морози. Бомбили там звідкись... Було страшно, я не виходив. Я відморозив ноги собі, пальців не відчуваю. Не знаю, що з ними відбувається вже пів місяця, може більше навіть. Командування обіцяло надіслати мені обезбол. Обезболу так і не прислали, нічого не прислали. Я говорив їм неодноразово, що моїм ногам гаплик. Але вони мені тільки говорили: "Трохи пізніше ми тебе відтягнемо назад". Куди назад? Я не знаю", – каже росіянин.
За день до потрапляння у полон про "освободителя" командири таки згадали: йому доручили "почесну місію" зняти відео про нібито контроль окупаційної армії над Костянтинівкою.
"Надійшов (наказ), що я повинен пройти на площу і зняти відео, де нібито Костянтинівка майже наша. Загалом, як сказали, так я... Я коли пішов, рушив – "пташок" багато було. Перестрілка там була десь у п'ятиповерхівках. Чув, там гранати вибухали. Я йому по рації кажу, командуванню, що там перестрілка якась, я ж буду там же проходити... Він каже: "Кому ти нах*р потрібен? Іди, тебе ніхто не зачепить". Я відмовлявся від цього завдання, сказав, що хочу жити, хочу сина виховувати. Він мені каже: "Іди, с*+ка, виходь із цього, бл*, дому, нах*й – і йди на площу". Там наші, каже, працюють. Верещав, коротше, у цю рацію. "Не виводь мене з себе", туди-сюди... "Іди, зніми відео, спокійно площею пройдися, до стовпа"... Це було 15 лютого. Я зробив, як вони казали", – згадує окупант.
А вже наступного дня він опинився в полоні.
"Почув: "Хто тут?". Я трохи привідкрився зі спальника. Хто мене взяв у полон – зі мною поводилися нормально. Не били, не покалічили. Бо я не чинив опору. Може через це, я не знаю. Ставилися до мене до приїзду сюди і досі нормально. Усе добре. Не б'ють, годують, курити дають, пити дають. Усе добре, усе чудово. Не так, як розповідали нам наші російські всякі там російські офіцери якісь, що під час взяття в полон знущаються, б'ють, вбивають... Не так це все", – не без ноток подиву констатував росіянин.
У "Карпатській Січі" підтверджують: тим окупантам, що не чинять опору і здаються в полон, не загрожує нічого. Окрім, хіба, збереження їхніх життів – не дуже солодких, зважаючи на те, як легко вони ним ризикують, заради грошей вирушаючи вбивати – і вмирати – на чужій землі.
"Цей "костянтинівський блогер" зберіг собі життя лише з однієї причини — не чинив опору. Це єдиний робочий алгоритм для окупанта, який хоче вижити, отримати базове людське ставлення та піти на обмін. Усі інші сценарії закінчуються в українській землі", – резюмували військові.
Як повідомляв OBOZ.UA, боєць ЗСУ взяв у полон земляка, якого мобілізували до армії Путіна з ТОТ Зпоріжжя. Обидва – з нині окупованого села у регіоні: той, що зрадив, там жив, той, що захищає рідну землю – навідував там бабусю.
Тільки перевірена інформація в нас у Telegram-каналі OBOZ.UA та у Viber. Не ведіться на фейки!