УкраїнськаУКР
EnglishENG
PolskiPOL
русскийРУС

ЗСУ впритул підійшли до Бахмута, Авдіївці загрожує оточення: що далі? Інтерв'ю із Селезньовим

6 хвилин
153,5 т.
ЗСУ впритул підійшли до Бахмута, Авдіївці загрожує оточення: що далі? Інтерв'ю із Селезньовим

Сили оборони України перебувають на зовсім невеликій відстані від окупованого Бахмута – всього за 10 кілометрів. Проте тут опір окупаційної російської армії занадто великий. Зокрема, щоб перешкоджати наступу ЗСУ, ворог використовує тут штурмові загони "Шторм-Z" та намагається зміцнювати оборону важливого логістичного маршруту – траси, що з'єднує Горлівку з Бахмутом.

Відео дня

Щодо Авдіївки, то на цій ділянці фронту окупант намагається взяти українське угруповання в оточення. Ворогу дуже важливо взяти цей населений пункт, йому потрібна чергова "перемога" у війні проти України. Проте його шанси на успіх безпосередньо залежать від того, який ресурс може протиставити ворогові українська армія. Таку думку в ексклюзивному інтерв'ю OBOZ.UA висловив військовий експерт Владислав Селезньов.

– Є інформація про те, що Сили оборони України перетнули залізничну гілку поблизу Андріївки, яка розташована за 10 кілометрів від Бахмута. Чи вважаєте ви, що сьогодні склалися умови, щоб знову звільнити Бахмут?

– На жаль, ні, бо супротивник зосередив на цій ділянці фронту чимало своїх підрозділів, зокрема підрозділи "Шторм-Z", які просто зараз намагаються контратакувати наші позиції в районі Кліщіївки та Андріївки, щонайменше з метою уповільнити просування української армії на схід.

ЗСУ впритул підійшли до Бахмута, Авдіївці загрожує оточення: що далі? Інтерв'ю із Селезньовим

Водночас інженерно-саперні підрозділи російської окупаційної армії намагаються будувати оборонні споруди вздовж дороги Т-0513 – тієї самої дороги, яка з'єднує Горлівку з Бахмутом. Тобто супротивник все ще вірить у те, що він зможе утримати свої рубежі та позиції у Бахмуті та в його околицях і має для цього досить серйозні підстави.

Для наших сил та засобів складні часи, супротивник намагається постійно атакувати, відтіснити наші підрозділи з тих рубежів, де вони перебувають. Ситуація вкрай складна.

Водночас у районі Андріївки та Кліщіївки зараз тривають зустрічні бої. Наші штурмові підрозділи, насамперед 3-тя окрема штурмова бригада намагається просуватися на схід, а їй назустріч просуваються російські окупаційні підрозділи.

– Наступне запитання – щодо Авдіївки. Начальник Авдіївської міської військової адміністрації Віталій Барабаш повідомив, що окупанти намагаються захопити Авдіївський коксохім. При цьому, за його словами, у цьому немає жодної логіки, оскільки підприємство фактично є пасткою. Два запитання: по-перше, чому саме коксохім? По-друге, якими є перспективи бойових дій в Авдіївці?

– Очевидно, що коксохім необхідний ворогові не надто сильно. Їм важливіше просуватися з півночі через Степове у напрямку Орлівки, а з півдня у напрямку Тоненького, щоб узяти в оперативне оточення український гарнізон в Авдіївці.

ЗСУ впритул підійшли до Бахмута, Авдіївці загрожує оточення: що далі? Інтерв'ю із Селезньовим

Їм потрібні перемоги. Якщо Путін зможе взяти під контроль Авдіївку, це буде добрим інформаційним приводом. Плюс Путін намагається створити буфер безпеки поряд із Донецьком. Ми пам'ятаємо дії української 36-ї бригади два місяці тому, коли вона атакувала ворожі позиції у районі Опитного та фактично взяла цей населений пункт під контроль. А за Опитним починаються поля, які впритул прилягають і до донецького аеропорту, і до району Спартак – а це вже передмістя Донецька. І це змусило понервувати російських гауляйтерів у Донецьку. Відповідно, росіяни намагаються відтіснити українську армію якнайдалі на захід.

Ситуація в районі Авдіївки буде зумовлена одним дуже важливим фактором: наявністю ресурсів у Сил оборони. Очевидно, що, якщо українська армія матиме достатню кількість артилерійських знарядь та боєприпасів до них, усі спроби противника атакувати, взяти під контроль Авдіївський коксохім, просуватися на захід у напрямку Орлівки множитимуться на нуль.

Якщо нашим підрозділам, які ведуть оборонні бої в районі Авдіївки, ресурсів не вистачатиме, то українська армія буде змушена проводити маневрену оборону і, можливо, навіть відходити дещо на захід від Авдіївки. Адже очевидно, що класти наших хлопців заради утримання Авдіївки наше військове керівництво точно не буде.

Але оскільки інформація щодо наявності ресурсів в українських Сил оборони закрита, я не готовий прогнозувати, чи вдасться втримати Авдіївку під контролем, чи ні.

Ключовий фактор тут – наскільки ефективно та оперативно встигнуть спрацювати наші інженерно-саперні підрозділи. Адже досвід створення оборонних рубежів російської армії показав результативність та дієвість цих заходів.

Тому на тих рубежах, де ворог намагається зосередити свої зусилля, необхідно створювати додаткові інженерно-фортифікаційні споруди, рити окопи та бліндажі. Це важливо. Це дозволить нам із меншими втратами стримувати ворожий наступ. Очевидно, що ворог не зважає на втрати і готовий у межах "м'ясних штурмів" пробивати собі шлях на захід.

ЗСУ впритул підійшли до Бахмута, Авдіївці загрожує оточення: що далі? Інтерв'ю із Селезньовим

– Саме щодо ресурсів. Представник ГУР Андрій Юсов повідомив про те, що станом на листопад Росія накопичила близько 800 високоточних ракет, які планує використовувати для завдання ударів по енергетичній інфраструктурі нашої країни. Водночас кремлівські "військкори" дедалі частіше закликають владу до повної мобілізації Росії у війні проти України – і до мобілізації особового складу, і до переведення економіки на військові рейки. Чи вважаєте ви, що країна-окупант може піти на це, зокрема, оголосити повну мобілізацію?

– Щодо ракет. 870 високоточних ракет – "Калібри", Х-101, Х-555, "Онікси", "Кинджали", "Іскандери" – все це є у росіян у наявності. Зрозуміло, з якою метою вони накопичують ресурси. Щойно температури за вікном в Україні досягнуть позначки 0 і нижче, почнеться максимальне навантаження на енергетичну інфраструктуру нашої країни, супротивник використовуватиме цей фактор "генерала морозу", щоб знову залишити всіх нас без електрики, тепла, мобільного зв'язку та інтернету. І для цього використовуватиме ці 870 ракет, які накопичив за літній період.

Очевидно, що противник задіюватиме ці ракети в межах масованих ракетних штурмів і об'єднуватиме ракетні атаки з дроновими з метою максимального навантаження на українську систему протиповітряної та протиракетної оборони.

Плани російських Z-каналів, російських пропагандистів та ура-патріотів – це інформаційний шум. Рішення ухвалює Путін та його оточення. Зважаючи на їхні дії, вони займають більш обережну позицію. У березні вибори, відповідно, проводити заходи масштабної мобілізації Путіну зовсім не з руки.

Адже вони чудово пам'ятають, як під час минулої часткової мобілізації у вересні минулого року понад мільйон громадян РФ проголосували ногами проти цього рішення, залишивши територію РФ. Частина з них повернулася, але в той час підтримка дій Путіна особисто і російського уряду серйозно знизилася.

Безумовно, у цей період, протягом п'яти місяців, що залишилися до виборів президента Путіна, вони уникатимуть таких різких рухів, спрямованих на ослаблення російського суспільства. Ми бачимо, як зміщуються акценти в риториці офіційних спікерів Кремля, як вони намагаються зняти з порядку денного війну в Україні, наголошують на певному розвитку, на тому, що нібито Росія має авторитет у світі, що її бояться тощо.

Водночас прихована мобілізація в Росії частково дозволяє компенсувати втрати ворожої армії. Буквально за два місяці кількість російських військовослужбовців, які беруть участь у так званій СВО, зросла на 40 тисяч. Два місяці тому вона становила 400 тисяч, зараз 441 тисячу.

Додалося кілька сотень одиниць бронетехніки, зокрема танків, артилерійського озброєння. І все це на тлі того, що українська артилерія системно та методично перетворює на брухт чималу кількість ворожої бронетехніки, танків, автомобільної, спеціальної техніки та артилерійських знарядь. Можливості російської економіки, зокрема військової промисловості, дають змогу не лише компенсувати втрати, а й нарощувати ресурси.

Не варто забувати, що, за даними західних розвідок, Північна Корея та Іран передають Росії боєприпаси. Відповідно, Росія зараз не має такої критичної ситуації з боєприпасами, з озброєнням і технікою, як вважалося раніше. Хоча заради справедливості треба зазначити, що нещодавно створені 18-та та 25-та армії не укомплектовані на 100% технікою. Наприклад, 25-та армія лише на 50% укомплектована технікою та на 80% особовим складом. За нормативними документами ця армія не боєготова. Проте російські генерали не дуже зважають на це, і підрозділи цієї армії вже ведуть активні бойові дії на Куп'янсько-Лиманському напрямку. Так само як і підрозділи 18-ї армії, яка створена на фондах 22-го армійського корпусу, що дислокується в окупованому Криму. Так само вони задіяні на півдні Херсонщини.