ЗСУ взяли під контроль логістику ворога на півдні: літній наступ провалюється? Інтерв'ю з Селезньовим

Завдяки новим засобам ураження, які з'явилися на озброєнні української армії, Силам оборони вдалося взяти під вогневий контроль над найважливішим логістичним маршрутом російської окупаційної армії, що з'єднує територію РФ з тимчасово окупованими територіями України, а також північну частину півострова Крим. Тепер ворог змушений потай переміщати військові вантажі по другорядних ґрунтових дорогах, але й це не рятує – українська розвідка розкриває і ці маршрути противника.

У результаті військовому керівництву країни-агресора Росії доводиться коригувати плани на літню наступальну кампанію, яка з великою часткою ймовірності буде провалена, як мінімум, на південному напрямку.

Водночас на тлі проблем із поставками ракет до американських комплексів ППО Patriot, погіршилася ситуація із засобами захисту від ворожої балістики. Проте ситуацію не можна назвати катастрофічною, оскільки інші західні партнери України не припиняють постачання засобів проти балістики.

Таку думку в ексклюзивному інтерв'ю OBOZ.UA озвучив військовий експерт Владислав Селезньов.

– Чудова новина для нас – фактично встановлення вогневого контролю над територіями, що з'єднують Росію з окупованими територіями півдня України. Чи припускаєте ви, що цей успіх може мати дуже серйозні наслідки для подальшого перебігу війни, зокрема, на півдні нашої країни?

– Логістика – це те, що забезпечує ресурси, те, що дає можливості вести ефективні і оборонні, і наступальні операції. Ми отримали доступ до південного транспортного коридору російської армії. До речі, ми з вами неодноразово говорили про те, що це дуже важливий коридор для росіян, який йде вздовж північного узбережжя Азовського моря.

Якщо ми маємо можливість, поки що точково, але палити військовий транспорт російської армії, причому, не тільки трасою Таганрог-Джанкой, а й на інших ділянках – у районі Луганська, Донецька, то це, безумовно, важливий фактор, який послаблює ворожу військову логістику.

Свого часу російська армія була змушена застосувати серйозний комплекс заходів для того, щоб відвести від лінії бойового зіткнення свої польові склади, бази та арсенали на відстань понад 80 кілометрів. Тоді йшлося про ефективне використання українською армією HIMARS з дальністю ракетних ударів до 80 кілометрів. Зараз же ми маємо можливість бити на відстань до 120 кілометрів. Представники компанії Fire Point заявляють, що 150 і навіть 200 кілометрів бойової роботи ударних дронів – це перспектива найближчого майбутнього.

Відповідно, ми триматимемо під контролем не тільки логістичні маршрути півднем Запорізької області, а й північ тимчасово окупованого Криму.

Так, безумовно, під тотальний контроль ця траса не перейде, бо її протяжність вельми велика, але те, що ми маємо змогу виносити логістику противника –, - це хороша історія. Уже зараз противник вимушений вносити корективи в рух військового автомобільного транспорту, намагаючись переміщати ці автомобілі ґрунтовими другорядними дорогами. Але це працює погано, бо розвідка української армії працює добре, і на другорядних дорогах ворожі військові автомобілі знаходять і знищують.

Так, безумовно, у росіян були досить амбітні плани на літній період наступальної кампанії цього року в частині атак на півдні Запорізької області. Вважаю, тепер росіяни будуть змушені серйозно коригувати ці плани, оскільки без ресурсів говорити про успішність наступальної операції росіян на півдні Запорізької області неможливо.

Ще один логістичний маршрут, який проходить через Керченський міст, також постійно перебуває в зоні ризику. Ніхто не може гарантувати стабільність роботи цього напрямку.

Це означає, що росіяни можуть мати величезне бажання і плани щодо окупації півдня Запорізької області, але не матимуть змоги реалізувати їх у зв'язку з відсутністю достатньої кількості ресурсів.

– Чи можна назвати цю подію дійсно переломною в плані деокупації півдня нашої країни? Чи все ж таки поки що зарано про це говорити?

– Я думаю, нам варто розглядати це в рамках певного посилення наших можливостей зі знищення ворожої логістики і ворожого військового потенціалу. Але говорити про те, що ми зможемо перейти до масштабного контрнаступу, я б не ризикнув.

Давайте згадаємо події весни та літа 2024 року. Проведення контрнаступальної операції української армії, коли ми застрягли на лінії оборони генерала Суровікіна. Тоді ми використали величезну кількість сил, засобів і ресурсів, але не досягли тих результатів, на які ми розраховували.

Не думаю, що зараз ми маємо сили і засоби, аналогічні тому комплекту сил станом на травень 2024 року. Тому, найімовірніше, українська армія і далі вихолощуватиме наступальний потенціал російської армії стосовно всього угруповання російської армії. До речі, на півдні нашої країни перебуває близько 210 тисяч особового складу, включно з півднем Херсонської області, півднем Запорізької області, а також територією тимчасово окупованого Криму. Ці цифри я почув днями від представника Сил оборони Півдня України полковника Владислава Волошина.

Тобто величезна кількість людських ресурсів, величезна компонента озброєнь і техніки, але все це виявляється нездатним. Уся ця сила нездатна радикально змінити статус-кво, який складається на півдні Запорізької області.

А верески деяких російських пропагандистів, зокрема, з приводу того, що вони втрачають контроль над населеними пунктами в районі Степногірська і південніше, чітко зумовлюють тенденції.

Я досить обережно роблю прогнози щодо перспектив на літню наступальну кампанію, але з урахуванням тих процесів, які ми побачили в березні, квітні та травні, зокрема, з одного боку, інтенсифікації бойових дій, а з іншого боку, зменшення тих територій, які супротивник щодня або щомісяця бере під контроль, можу припустити, що за підсумками червня місяця ми зможемо вибудувати абсолютно чітке розуміння того, куди зарулить той самий літній етап російської наступальної кампанії. Мені здається, на півдні Запорізької області у них буде абсолютний провал, на інших ділянках фронту будемо спостерігати.

Тенденції досить тривожні, але не катастрофічні. Противник змушений використовувати і витрачати величезну кількість, насамперед живої сили для того, щоб отримати контроль над кількома десятками квадратних кілометрів протягом місяця.

– Як ви знаєте, президент Зеленський був змушений особисто звернутися до президента Сполучених Штатів і Конгресу з проханням посилити нашу протиповітряну оборону, зокрема, в частині протидії балістичним засобам ворога. На вашу думку, чи є це ознакою того, що ситуація дійсно критична?

– Я не готовий давати оцінки в цій ситуації, тому що я не маю доступу до такого роду чутливої інформації, яка точно перебуває під грифом "таємно". Але запит від українського лідера, причому публічний на адресу американського президента, говорить про те, що ми маємо певні труднощі та складнощі, насамперед, у частині ракет для комплексів ППО Patriot.

Але частково ці труднощі компенсуються за рахунок поставок європейських ракет SAMP/T, ракетних комплексів NASAMS, HAWK. Тобто, говорити про те, що ми повністю голі-босі, буде, напевно, несправедливо. Те, що нам необхідні ракети для комплексів Patriot, очевидно, бо Patriot найефективніші в протистоянні з російськими балістичними ракетами.

Противник дедалі частіше використовує балістику для того, щоб гарантовано завдати нам максимальної шкоди. Фактично щоразу він вчиняє теракт – коли російські балістичні ракети прилітають по школах, дитячих садках, по інших навчальних закладах, це точно не про військову раціональність. Це про геноцид українського народу, про терор громадян України, який здійснює держава-терорист – Російська Федерація.

Тому, щоб ми були максимально ефективними в нашій системі ППО проти російської балістики, нам потрібні ракети. Про це постійно говорить президент Зеленський. Але чи почують нас за океаном? Я маю досить серйозний скепсис, судячи із заяв і дій американської адміністрації, яка досить серйозно обмежує постачання техніки озброєння, як порівняти з діями адміністрації попереднього президента Байдена.

– Проте ситуація не безнадійна, як я зрозуміла з того, що ви сказали.

– Так, безумовно, ми маємо інші варіанти і можливості. Отримуємо ракети до систем ППО від інших виробників і країн, і це, безумовно, дуже важливий елемент.

Скажу більше. Справедливо вказуючи на деякі недоліки і нераціональні дії американського уряду, я все-таки віддаю належне продажу американським урядом у межах програми PURL озброєнь зі складів армії США. Хоча, знову ж таки, нагадаю, що приблизно 17 мільярдів доларів наразі перебувають на рахунках американської адміністрації. Ці гроші цільові, і за рішенням Конгресу і президента США попередньої каденції можуть бути прямо витрачені на забезпечення військово-технічної підтримки української армії.