ЗСУ зайшли в Курську область всерйоз і надовго, ворог у ступорі. Інтерв'ю з Селезньовим

Українські Сили оборони розпочали операцію на території Курської області країни-агресора Росії. Поки що складно судити про те, які її масштаби на сьогоднішній день і якими вони можуть бути в найближчій перспективі. Але з повною впевненістю можна стверджувати, що ворог буде змушений знижувати активність бойових дій, зокрема й на сході нашої країни, а також те, що українська армія тут всерйоз і надовго, ця операція не буде єдиною.

Дії Сил оборони на території ворога загнали ворожі підрозділи в прикордонні РФ в ступор. Противник змушений терміново перекидати сюди резерви з інших ділянок фронту, але ніхто не може гарантувати, що всі російські окупанти, що вийшли з пункту А в пункт В, успішно досягнуть місця призначення. Ворожі колони – надто "смачна" ціль для українських захисників.

Таку думку в ексклюзивному інтерв'ю OBOZ.UA висловив військовий експерт Владислав Селезньов.

– Американський Інститут вивчення війни, проаналізувавши інформацію з російських інсайдерських джерел, дійшов висновку, що українські війська зайшли на територію Курської області на глибину близько 10 кілометрів. Водночас Z-канали повідомляють про те, що бої йдуть у районі селища Кореневе, розташованому за 30 кілометрів від кордону з Україною. Чи вважаєте ви, що інформації про захід українських сил на територію РФ можна довіряти на сто відсотків? Якщо це справді так, що це де-факто означає?

– Повідомлень від офіційних осіб у принципі не було, якщо не брати до уваги заяви керівника Центру протидії дезінформації при РНБО пана Коваленка. Президент натякнув, що є певні новини від генерала Сирського, але подробиці обіцяв повідомити пізніше. І це все, що ми знаємо про події на території Курської області з українського боку.

Безумовно, ми читаємо Z-пабліки і російських воєнкорів. Чи слід довіряти цим повідомленням повністю? Зрозуміло, що ні. Російські пропагандисти брешуть щоразу, щойно відкривають рота. Тому потрібна найретельніша верифікація таких повідомлень.

Але що ми маємо? Фактично на території Суджанського району відбуваються бойові дії, причому ареал цих дій розростається. Я бачив повідомлення у відкритих джерелах інформації про те, що близько 150 км території Курської області перебуває під контролем українських Сил оборони.

– Йдеться про Сили оборони чи про інші підрозділи, наприклад, про російських добровольців у складі ЗСУ?

– Я думаю, що все ж таки слід говорити в контексті Сил оборони, бо якби там діяв легіон "Свобода Росії" та інші добровольчі підрозділи, у складі яких перебувають громадяни РФ, ця історія вже була б медійно підсвічена.

Яка мета? Нинішня війна – це насамперед протистояння ресурсів. Нам відомо, що російська армія протягом травня, червня та липня на території трьох областей, які межують з Україною – Брянською, Курською та Бєлгородською, – зосередила угруповання військ у кількості 70-75 тисяч особового складу. Причому левова частка, близько 55 тисяч, була зосереджена або у Бєлгородській області або була залучена до бойових дій на півночі Харківської області.

І це очевидно, бо саме там відбувалося основне напруження бойових дій. Завдання, які ставилися російським керівництвом частинам та підрозділам 6-ї армії, 44-го армійського корпусу ленінградського військового округу, 155-й бригаді морської піхоти, 2-й бригаді спецназу та іншим – фактично не було виконано. Тому левова частина сил та засобів угруповання військ російської армії "Північ" була зосереджена на виконанні завдань у Харківській області.

У прикордонні Брянської та Курської областей перебували строковики та підрозділи територіальної оборони. Наскільки вони були ефективними у протистоянні Силам оборони, ми мали змогу переконатись протягом останніх трьох діб.

У росіян у Курській області ресурсів небагато. Нині вони спішно змушені перекидати ресурси, оскільки вільних вони не мають. Фактично вони кинули у вогонь війни всі сили та засоби. Практично бойові дії вони ведуть з середини жовтня минулого року, відповідно вони вже задіяли все, що на той момент накопичили, зокрема й стратегічні резерви, щоб досягти результатів, користуючись вікном можливостей через дії американського Конгресу.

Зараз російська армія пішла ва-банк, кинувши всі наявні ресурси, і тут українська армія розпочинає свої заходи, спрямовані на створення буферної зони на території Курської області. І російський генералітет зіткнувся з проблемою: де брати ті самі ресурси, якщо все, що вони мають, вже задіяно. Тільки оголювати інші ділянки фронту, де є зосередження сил і засобів, але це передбачає ослаблення тиску російської армії там, де їм здавалося, що вони матимуть колосальний успіх.

Адже якщо оголювати ділянки фронту, де вони мають обмежену кількість ресурсів, є ризик того, що українська розвідка може це відстежити та вдарити саме там.

Тому в росіян зараз украй складна ситуація. Необхідно в стислий термін перемістити достатню кількість сил та засобів, щоб блокувати дії українських Сил оборони на території Суджанського району Курської області плюс не втратити ці сили та засоби під час переміщення, оскільки колона на марші – дуже смачна, соковита ціль для українських артилеристів та операторів FPV-дронів. Можливо навіть для української авіації. Тому це завдання із зірочкою.

– Про яку саме глибину заходу на територію РФ може йтися?

– Ми не знаємо, який масштаб заходів очікує на Росію в межах дій українських Сил оборони. Хто може гарантувати, що захід на територію Курської області буде поодиноким випадком? Хто може повністю гарантувати, що на інших ділянках російсько-українського кордону не станеться щось подібне? Ніхто.

– Як ця операція Сил оборони може вплинути на ситуації на фронті, зокрема на сході нашої країни?

– Очевидно, що така ситуація має насамперед послабити ворожий тиск на тих ділянках фронту, де для нас складається вкрай складна ситуація. Насамперед це східний фас фронту у напрямі на Торецьк, на Покровськ, Часів Яр.

Цілком можливо, що ця опція тиску на окупаційну армію в районі Курської області вже дає свої результати. Наприклад, у звіті Генштабу йдеться про те, що інтенсивність бойових дій дещо знизилася. Не настільки, як нам би хотілося, не кратне зменшення, але на кілька десятків бойових зіткнень за минулу добу на певних ділянках поменшало, ніж 1-3 доби тому.

Тобто фактично такі асиметричні дії дають нам результат.

– Якою могла бути підготовка Сил оборони до операції на території Росії?

– Безумовно, перед тим як проводити такі заходи, українська армія здійснювала ретельну розвідку та дорозвідку місцевості, оцінювала якісний та кількісний склад російської армії, що діє у російському прикордонні, та вдарила в той самий момент, коли противник був найслабший.

Це був добрий хід, який привів російську армію на цій ділянці фронту в стан ступору.

– Як події можуть розвиватись далі?

– Можливо, протягом короткого часу, 1-2 тижнів, противник зможе накопичити достатню кількість засобів, щоб усунути наступ української армії в Суджанському районі, але яких результатів за ці два тижні зможуть досягти українські Сили оборони, навряд чи хтось ризикне прогнозувати.

– Чи ви допускаєте, що Сили оборони можуть просунутися досить далеко, щоб взяти під контроль об'єкти критичної інфраструктури РФ?

– Я не думаю, що українська армія прагнутиме взяти під контроль Курську атомну станцію у Курчатівському районі. Відстань досить велика, 90 кілометрів. Російська авіація має досить серйозну компоненту, відповідно, завдає авіаційних ударів. Так, Сили оборони ретельно готувалися до цих заходів, тому комплект сил і засобів тактичного рівня ми маємо. Росіянам дуже складно використовувати свою авіацію безкарно – вони зазнають втрат.

Тому очевидно, що для того, щоб створювати можливості просування в напрямку Курська, нам потрібні величезні сили та засоби. Скільки їх у нас в резерві? Генштаб ЗСУ про це не повідомляє. Російські Z-пабліки говорять про те, що щонайменше одна бригада зараз безпосередньо залучена на території Курської області, і ще три перебувають у резерві. Так це чи ні? Не можу ні підтвердити, ні спростувати цю інформацію.

Що далі? Думаю, зараз російська армія змушена оперативно рефлексувати на ті процеси, які відбуваються в Курській області. Але очевидно, що це не разова інформаційно-силова акція. Наші війська, що зайшли на територію Курської області, починають окопуватись, створювати інженерні фортифікації, підтягувати тили, засоби ПММ, відповідні обози, матеріально-технічні засоби, організовувати евакуацію пошкодженої техніки тощо.

Тобто наші зайшли в Курську область всерйоз і надовго. Тому я думаю, що динаміка на цій ділянці фронту визначатиметься кількістю ресурсів, які противник зможе виділити для реалізації планів блокування сил оборони. Але з урахуванням того, що противник має обмежену кількість ресурсів, хто знає, звідки ворог зніме ці ресурси і до яких наслідків це може призвести.

Цілком можливо, що там, де противник залишить порожні рубежі та позиції на тимчасово окупованих територіях України, почне рухатися вже українська армія з метою деокупації наших територій.