Звільнення Криму наближається, настав час для плану "В". Інтерв’ю з Сенченком

Успішна операція Сил оборони України щодо логістичних маршрутів до Криму та військових об’єктів країни-окупанта Росії на території півострова суттєво змінила прогнози щодо його деокупації. Сьогодні Крим став значно ближчим до повернення до складу України. Поки живий кремлівський диктатор Володимир Путін, говорити про виведення окупаційних військ навряд чи доводиться, але він уже наближається до свого кінця, і вже зараз наша країна має серйозно готуватися до процесу переходу півострова під контроль України.

Насамперед, необхідно на законодавчому рівні чітко визначити ступінь відповідальності людей, які проживають у Криму в умовах окупації. Ті, хто не винен у колаборації з окупантами, хто не здійснював злочинів ані військового, ані іншого характеру, мають бути впевнені в тому, що їх не переслідуватимуть. Водночас, громадяни РФ, які незаконно в’їхали на територію Криму після 2014 року й оселилися там, зможуть добровільно залишити півострів, якщо вони не скоїли інших злочинів.

І, нарешті, Україна вже зараз разом зі своїми західними партнерами має сформулювати чіткий і жорсткий "план В" на випадок, якщо в Росії зміниться влада. Жодний злочин країни-агресорки не має залишитися безкарним.

Таку думку в ексклюзивному інтерв’ю OBOZ.UA висловив голова всеукраїнського руху "Сила права", ексвіцепрем’єр уряду АР Крим Андрій Сенченко.

– Чи є у вас інформація про те, наскільки погіршилося забезпечення в Криму відтоді, як Сили оборони України розпочали потужну операцію з організації "логістичного локдауну" на півострові?

– Інформація, безумовно, є. Я спілкуюся з багатьма нормальними людьми в Криму, і в усіх є відчуття, що Крим став значно ближчим до фактичного повернення до складу України. Окупаційний режим реально задихається, і виходу в нових реаліях просто немає. Ми бачимо, що російська ППО деградує. Причому, це стосується не лише Криму, а й їхніх об’єктів нафтогазового комплексу – для них вони мають стратегічне значення, та оборонних підприємств і Москви. Тому жодних чудес у Росії не відбудеться.

Водночас, можливості України завдавати дальнобійних ударів і контролювати великі території з повітря зростають з кожним днем. Тому я вважаю, що придушення діяльності російського угруповання на окупованих територіях Криму та Донбасу триватиме, і це дуже серйозно наближає деокупацію цих територій. Це узагальнена думка людей на основі різних висловлювань.

Звісно, це ускладнює життя наших громадян на території Криму, але я завжди кажу, що ці жертви треба порівнювати з жертвами, яких зазнають наші солдати на фронті, ризикуючи своїм життям і здоров’ям. Якісь побутові дрібниці у цьому плані слід сприймати як неминучі, і це не такі вже й великі складнощі. Принаймні, мої співрозмовники погоджуються з такою логікою.

Зрозуміло, що в Криму також досить багато колабораціоністів. З огляду на те, що є цілком обґрунтовані відчуття, що ми сьогодні значно ближче до повернення Криму, аніж рік тому, дуже важливо, щоб влада саме зараз, а не потім, зайнялася питаннями їхньої відповідальності. Людей, які, умовно кажучи, працювали лікарями та вчителями, можуть залякувати тим, що їх репресуватимуть. Це звичайна технологія ФСБ. Їх намагатимуться змішувати з негідниками, які обслуговували окупаційну владу, служили в окупаційних і російських силових структурах, в армії країни-агресорки.

Тому дуже важливо, щоб ми не лише ударами з повітря по логістиці та стратегічних об’єктах Росії, а й роботою з нашими громадянами наближали повернення Криму.

– Фактично до цієї масштабної операції Сил оборони України, коли йшлося про звільнення Криму, більшість експертів сходилися на думці, що звільнення півострова можливе виключно дипломатичним, політичним шляхом. Сьогодні, судячи з усього, з’явилася можливість звільнення суто військовим шляхом?

– Суто військовим, суто дипломатичним… Я б не намагався все це пофарбувати в якийсь один колір. Тут має бути система зусиль – і військових, і дипломатичних, і, найголовніше, ще раз повторю – там 2 мільйони наших громадян, з якими потрібно працювати щодня, і, насамперед, говорити з ними про те, що їх сьогодні хвилює.

Гаразд, Україна звільнила Крим, фактично повернула свою територію — що це означає для кожного з них? Відповідь на це питання має бути надана на законодавчому рівні, а не на рівні заяв політиків, коментаторів, аналітиків тощо. Тоді ці складові об’єднаються і дозволять нам повернути Крим.

– Рефат Чубаров закликав росіян, які незаконно оселилися в окупованому Криму після 2014 року, залишити півострів, поки Кримський міст ще стоїть. Чи згодні ви з цим?

– Абсолютно правильно. Я повністю підтримую Рефата у цьому питанні. Це наша гуманітарна порада, оскільки поки що вони ще можуть продати те, що купили або побудували в Криму, принаймні спробувати, зібрати свої речі й вивезти їх, бо потім це вже буде втечею. Потім доведеться кидати все.

– Яка відповідальність загрожує цим людям, коли Крим повернеться під контроль України?

– Якщо ми говоримо про російських громадян, які не здійснювали інших злочинів, окрім незаконного перетину кордону України та в’їзду на окуповану територію України, зокрема, то в цьому випадку, я думаю, на них чекає просто депортація протягом дуже короткого терміну. Тобто спочатку їм буде запропоновано виїхати самостійно, а потім, якщо вони цього не зроблять, їх депортують. Це стосується тих, хто не скоював інших злочинів. Для тих, хто скоював злочини військового, економічного характеру, злочини проти українських громадян, брав участь у репресіях, у нашому Кримінальному кодексі є відповідні статті.

А ось щодо українських громадян, то зараз необхідно внести ясність на законодавчому рівні та пояснити людям, проти кого взагалі не може бути жодних претензій. Щодо тих, хто представляв середню ланку, може бути застосована люстрація. Але тих, хто був причетний до схвалення рішень окупаційної влади, до реалізації політики окупації та утиску українських громадян, необхідно судити з усією суворістю закону. Дуже важливо, щоб ця градація була затверджена законом, процедурою, щоб люди розуміли, як це буде виглядати.

Далі, безумовно, всіх хвилюватимуть майнові питання, і тут теж дуже важливо, щоб хоча б у загальних рисах було пояснено, як це відбуватиметься.

– Як ви оцінюєте перспективу виведення російських військ з Криму, якщо Сили оборони України діятимуть у тому ж режимі, в якому вони діють зараз? Чи бачите ви передумови для такого кардинального рішення російського військово-політичного керівництва? Якщо так, у які терміни це може статися?

– Я думаю, за життя Путіна навряд чи станеться щось подібне, але так чи інакше ніхто не вічний. Крім того, коли диктатор втрачає авторитет у своїй країні, у своєму оточенні, то це так чи інакше наближає кінець. Тому я думаю, це вже не за горами. Я не беруся називати якісь терміни, але переконаний, що Путін сам на це не піде.

Разом із тим дуже важливо, щоб у нас не було жодних ілюзій щодо якості російської еліти, щоб не було очікувань, що з’являться якісь ліберали, демократи, які раптом почнуть дотримуватися міжнародного права. Нічого такого в Росії не буде.

Тому дуже важливо, щоб Україна разом із нашими західними партнерами дуже чітко опрацювала план "Б" для України. Умовно кажучи, зараз план "А" полягає у тому, що ми воюємо, захищаємо свою країну, відвойовуємо територію, а завтра, умовно кажучи, Путін зникає. І ось тут потрібен план "Б".

Це необхідно зробити зараз, а не потім, інакше Європа почне присідати, пускати рожеві бульбашки, розповідати про те, що треба відновити діалог... Ні, має бути ультиматум. Він має бути підготовлений зараз і узгоджений, насамперед, з нашими європейськими партнерами.

Суть ультиматуму полягає у наступному: Росія скоїла злочин проти людяності щодо сусідньої держави, злочин агресії, вбила велику кількість людей, покалічила, зруйнувала долі й нестиме за це відповідальність. Питання лише в тому, чи стануть ті, хто прийде на зміну Путіну, правонаступниками режиму, і, відповідно, чи торкнеться їх переслідування, чи вони відкотяться назад, тобто повернуть Росію до кордонів 1991 року.

Усі розповіді про те, що нібито нові кордони закріплені в їхній конституції – це юридична казуїстика, яка існувала в усі часи. Вони ухвалили рішення про включення територій України до складу РФ, але тепер не потрібне рішення про вихід – потрібне рішення про скасування того рішення про включення. Підстав для цього більш ніж достатньо.

Отже, ультиматум має бути таким: це перший крок, а далі ви починаєте виплачувати репарації. І лише згодом, поступово, дуже повільно починають зніматися санкції щодо Російської Федерації. Бо є принципові речі.

Тут питання не в тому, хто краще вигадає, а в тому, хто краще підготується. Зараз дуже важливо, щоб у нас було єдине розуміння плану "Б" і в Києві, і у наших європейських партнерів. Якщо ми будемо діяти організовано, рішуче, чітко, саме з таким планом, тоді це стане реальністю.