Видео дня
Блог | 116 суток на позициях: на неизвестных героях держится фронт и украинский мир
116 суток на НПешке (наблюдательном пункте – Ред.)
Ребята зашли летом, а выходили уже зимой.
Раненые, среди врагов, они держали и не сдавали позицию.
Далее текст на языке оригинала.
Поряд проходила ворожа стежка.
Щоразу, коли вони чули звуки, вибиралися із сховища і вбивали ворогів.
Їжу, батареї до рацій, ліки доставляли дронами.
Кожного разу, виходячи на звʼязок у рації звучало незворушне 4.5.0.
З позицій виходили, коли рани трохи зажили.
Вночі довелося пробиратися крізь бойові порядки ворога.
Буквально проповзали поряд з ворожими СПешками.
Вибралися і попросили вивести їх далі, бо ландшафт, зміна пори року і невпинна робота арти до невпізнання змінили довкілля.
Перше, що зробили, коли виїхали в цивільне прифронтове місто, попросили відвезти їх в баню…
116 діб на позиціях.
І це не рекорд.
Це приклад героїзму, який тут буденний.
Йти по мінних полях, серед ворожих СПешок і засідок (бо зараз все дуже перемішалося) під постійними атаками ворожих дронів, без можливості використовувати обігрів (бо нічний дрон спалить) на стільки, на скільки треба.
Коли буде безпечна можливість змінитися і коли буде ким змінитися.
І таких СПешок сотні, а то й тисячі.
На них, безіменних і невідомих героях тримається фронт і український світ.
Вони – справжня еліта нашої нації.
Нічим не гірші від попередників: княжих воїнів, козаків, гайдамаків, січових стрільців, холодноярських і наддніпрянських отаманів, вояків УПА.
У більшості з нас не має можливості святкувати нинішній День Сухопутних Військ в урочистих умовах.
Відсвяткуємо після перемоги!
Але щоб вона була, треба битися.
І замість повторювати як мантру, що "воювати доведеться" всім, планово приєднуватися до цієї боротьби.
Бо без неї перемоги не буде.
І ротацій.
І змін хлопців на СПешках.
А може бути лише поразка, яку назвуть ганебним миром. Поразка руками дезертирів і ухилянтів і політичних гієн, що вже завили в інформаційному просторі.
Тому хочете привітати Сухопутку – приєднуйтесь до неї.
А нині таки отримали хороший подарунок з нагоди свята.
Для того, щоб хлопці жили, з ними був звʼязок, вони отримали воду, їжу і вогневе прикриття, потрібні дрони.
Просимо зараз всіх.
Бо дрони – це без перебільшення врятовані життя.
Нині Валерій Гладунець, що невтомно трудиться для фронту, прислав два дрони.
Саме тоді, коли вони вкрай потрібні.
Дякуємо безмежно.
І памʼятаймо, нині потрібні не слова і емоції, особливо в тилу, потрібні дії і чини…
Перемога сама не прийде… і її ніхто нам не подарує… все мусимо зробити самі.
Важно: мнение редакции может отличаться от авторского. Редакция сайта не несет ответственности за содержание блогов, но стремится публиковать различные точки зрения. Детальнее о редакционной политике OBOZREVATEL поссылке...