Блог | Как в степях Донбасса заблудились четыре российских бензовоза
Дождь – редкий гость в этих краях. Южнее Донецка лесостепь заканчивается, и начинаются малообитаемые степи. Они относительно недавно в нашей истории стали полевыми угодьями, а до этого служили кочевым племенам и переходили в оседлые земли греков только у Азовского моря.
Далее текст на языке оригинала.
Справжніх дощових днів, коли у нашій роботі були тривалі паузи через погоду, за все літо тут було 2-3, та й нині за осінь їх трапилося не більше.
В один із таких днів до нас, заколисаних дощем і спокоєм на фронті, донеслися звуки якоїсь незрозумілої метушні.
Виявилося, що у суцільній стіні дощу заблукали і напоролися на наші позиції четверо російських бензовозів.
Вони встигли від'їхати з півкілометра від краю, де закінчуються московські укріплення, як наша піхота відкрила по ним вогонь.
Бензовози намагалися розвернутися, деяким це майже вдалося, але жоден з них не встиг втекти. З одного боку вони були затиснені густою посадкою, з іншого - чорноземним полем, слизьким і підступним.
Тому шофери, зрозумівши безнадійність маневру, розумно вибрали втечу.
Двоє з бензовозів згоріли зразу, решта майже цілими лишилася стояти між позиціями двох сторін.
Чому їх ніхто не зупинив, і як так сталося, що вони поїхали майже на смерть – достеменно не відомо.
Можливо, їх підвела географія Донбасу, вони переплутали підконтрольний нам Вугледар із окупованим Вуглегірськом.
***
Тварини, особливо собаки, атакують надзвичайно активно. Мабуть, відчувають наближення холодів, з усіх сил намагаються прибитися до людей.
Собаки лізуть мордами, заважають, їх відсовуєш рукою - а вони лягають, шоб їх не можна було зсунути з місця.
Виноград солодкий, а горіхи гіркі, ранки - здебільшого туманні, тихі, вечори вже ранні.
Щодня на винограді і на деревах менше листя, щодня все більше ран у будівлях, парканах і землі оголяються, через осінь Донбас виглядає все більш сірим, старим, продірявленим уламками і кулями, і через це ніби прозорим, ніби примарним.
