Блог | Ложь как шантаж и алиби для преступлений: о подрыве дамб водохранилищ

Абсурдные российские обвинения в якобы подготовке украинскими властями подрыва дамб Киевской ГЭС, Каневского водохранилища, или другой инфраструктуры ради возложения вины на Россию не вкладываются в здравый смысл. Но россияне и не хотят руководствоваться здравым смыслом – им традиционно ближе тактика шантажа и террора. Фактически с начала полномасштабного вторжения эта ситуация лишь усложняется и набирает новые оттенки и размеры, включая применение ядерного шантажа.

Далее текст на языке оригинала

Звичайно, будь-які провокації російської сторони категорично відкинуті представниками української влади, адже не може бути жодної реалістичної мети чи мотиву для України руйнувати власну інфраструктуру чи створювати загрози для власних людей, бо таких загроз і руйнувань, створених зусиллями російських терористів, вистачає щодня впродовж усього повномасштабного вторгнення.

У ці гарячі липневі дні на фоні успішних для України результатів саміту НАТО у Вашингтоні та ухвалення Генасамблеєю ООН української резолюції щодо безпеки ядерних об’єктів, російська сторона не знайшла нічого розумнішого як додати обертів у свою пропагандистську кампанію, спрямовану на дискредитацію української влади та ядерний шантаж Заходу. Тож заяви спікерки МЗС РФ Марії Захарової про нібито наміри знищити дамби Київської гідроелектростанції та Канівського водосховища не лише черговий шантаж, а й спроба забезпечити власне алібі у злочинах, які очевидно вже заплановані у хворих кремлівських головах. Тому не варто пропускати подібні заяви повз увагу не лише української влади, а й Заходу, який має терміново вжити заходів з підтримки України та захисту критично важливих об’єктів. І так само терміново переглянути стратегію безпеки, зокрема, цивільного населення, зважаючи на відверто терористичні та вкрай жорстокі методи гібридної війни, що реалізує Росія.

Очевидно, що головною метою подібних кремлівських заяв є подальше прагнення залякати українців та міжнародну спільноту, дестабілізувати і так складну ситуацію в Україні. Подібну стратегію перекладення відповідальності за власні злочини росіяни застосовують повсякчас, заздалегідь готуючи грунт для свого "відбілення". Згадаймо як влітку минулого року російські терористи підірвали Каховську ГЕС, влаштувавши найбільший техногенний злочин в Європі за останні десятиліття, що призвело до екоциду та гуманітарної катастрофи. Тоді Кремль також вдався до дезінформаційної кампанії, головний меседж якої був у звинуваченні української влади у скоєному злочині. Тепер росіяни вдаються до завуальованих погроз щоб залякати українців та примусити до російської формули "миру", а фактично – до капітуляції.

Водночас можемо розглядати заяву Захарової як цілком логічний ланцюжок та продовження погроз заступника секретаря радбезу Росії Д.Медведєва про необхідність повного знищення України, незалежно від методів та форм для досягнення такої мети. Сама тональність заяви Захарової, те в якій формі вона була зроблена, містить не лише морально-психологічний тиск на українське суспільство, а й прямий виклик Заходу, опис катастрофічного сценарію, що може бути застосований до будь-якої західної країни. І до цього сценарію росіяни додали не лише ядерний шантаж, а й цинічні провокації цілеспрямованого знищення великої кількості людей, об’єктів та екосистем. Кінцева мета такого сценарію – максимально залякати українців, деморалізувати їх, масштабувати екологічну та соціальну кризи і, як наслідок, примусити українську владу до перемовин на російських умовах. Невипадково ж Путін знову заговорив про буцімто готовність до перемовин з Україною на умовах виведення українських військ з тих областей, які анексовані Росією, не полишив він і спроб вимагати "демілітаризації" та нейтральності України, що, безумовно, не можливо ні за яких умов.

Не досягнувши військової перемоги, Росія почала вдаватися до системного руйнування середовища проживання українців – критичної інфраструктури, житлового фонду, закладів сфери освіти та медицини. Йде реалізація цілеспрямованої політики витіснення населення, створення потоків біженців до європейських країн та перетворення українських територій на "сірі" знелюднені землі. Це безпрецедентний терор, спрямований не лише проти України, а й проти Європи. Про те, що в Кремлі не надто роздумують над наслідками власних злочинів та готові ризикувати життями мирних жителів для досягнення військових та політичних цілей в Україні свідчить минулорічний російський теракт на Каховській ГЕС, нещодавні цинічні удари по Охматдиту і щоденні злочини проти людяності, які російські загарбники чинять на території України з початку повномасштабного вторгнення. Очевидно, що подібний російський шантаж буде тривати і далі, бо це один з головних важелів тиску не лише на Україну, а й на світову спільноту. Згадаємо, як перші особи РФ неодноразово вдавалися до ядерних погроз, відкрито погрожували "вдарити" по Берліну та Лондону. Впродовж усього повномасштабного вторгнення Росія грає на підвищення ставок, використовуючи саме шантаж, як аргумент для стримування НАТО та інших партнерів України. Єдиний спосіб зупинити країну-агресорку – комплексний тиск та ототожнення Путіна як найбільшого військового злочинця 21 століття та повна міжнародна ізоляція очолюваної ним держави-терористки вже сьогодні, бо завтра може бути запізно.