Блог | СОУ нанесли стратегический удар по "Прогрессу": последствия для российского военного космоса
Будьте первыми в курсе главного – подпишитесь на Новини на OBOZ.UA в Google
15 августа в Самару, почти в тысяче километров от границы, прилетели наши крылатые ракеты "Фламинго". И прилетели они прямо в их стратегическое подбрюшье, пишет Кирилл Данильченко для LB.ua.
Далее текст на языке оригинала.
Місце удару – це велетенська промзона, де паркан до паркану стоять два ключові підприємства: РКЦ "Прогрес" (виробництво ракет-носіїв "Союз") та "Авіакор" (ремонт стратегічних бомбардувальників Ту-95МС). Вдалий вибір – навіть якщо спрацює радіоелектронна боротьба або буде перехоплення, все одно можна вразити щось важливе.
Росіяни розповідали про якісь дикі 20 ракет "Фламінго", але це маячня – запустили пʼять, три з них їм вдалося збити за допомогою бортів ДРЛВ та перехоплень авіацією. Долетіло дві – одне пряме влучання в цех, інше між ними, із затіканням ударної хвилі.
У нас просто немає можливості видати 20 в одному залпі – і через брак пускових столів, і через особливості побудови маршруту. Адже завдання не перевантажити канальність – це неможливо зробити 20-30 ракетами, враховуючи, скільки у них вильотів авіації, об'єктової ППО, дронів.
Наше завдання – пірнаючи за складки місцевості, йдучи руслами річок, заходячи по зонах, де РЛС не бачать або виведені на технічне обслуговування, де ракети то з'являються з-за радіогоризонту, то зникають, у дні, коли є вікно по погоді або запущені імітатори, завдати кинжального удару у пролом, а не вистрілювати десятки мільйонів під протиракети та дрони-перехоплювачі.
РКЦ "Прогрес" – завод з виробництва "очей" та "нервової системи" для російського ВПК. Вони збирають і самі супутники-шпигуни, і ракети "Союз-2", які все це виводять на орбіту. Це єдина серійна "маршрутка" – їхня важка "Ангара" все ще літає по великих святах у тестовому режимі і коштує як "Фалькон Хеві", під сотню мільйонів долалів, але доставляє корисного вантажу втричі менше.
На 2026 рік російське супутникове угруповання налічує близько 300 апаратів. З них військових і подвійного призначення – абсолютна меншість (основа – це ГЛОНАСС і старі апарати зв'язку). Угруповання на орбіті старіє. Супутники ламаються, їхні орбіти деградують. Щоб КАБи летіли точно, "Роскосмосу" потрібно стабільно запускати по 1-2 нових апарати серії "ГЛОНАСС-К" або "ГЛОНАСС-К2" на рік. Ціна апарата: близько $60–80 млн за штуку + $40–50 млн за сам старт "Союзу-2".
Реально зрячих і високотехнологічних шпигунів у них критично мало, тому Москва прагне і заміщати ті, що виходять з експлуатації, і нарощувати угруповання. І далеко не єдиним "Рассвєтом", який є їхнім аналогом "Старлінка" і який розфорсили в медіа, живе "Прогрес". Хоча, звісно, це зараз їхній пріоритет номер один.
Проєкт "Рассвєт" від "Бюро 1440" (російський Starlink). Після того як їм почали перекривати сірі термінали Маска, вони різко прискорили створення свого низькоорбітального угруповання для широкосмугового інтернету на фронті та управління дронами.
Вони вже провели кілька запусків на "Союзах-2.1б" (у березні та липні 2026 року виводили пачки по 16 апаратів "Рассвєт-3"). Супутники тримають міжсупутниковий лазерний зв'язок і працюють за протоколами 5G.
В планах – розгорнути близько 300 апаратів до 2027–2030 років. Росія офіційно влила туди 102 мільярди рублів (за нацпроєктом "Економіка даних"), плюс заявлено близько 330 млрд приватних інвестицій. Це колосальні гроші – приблизно $4,5 млрд.
Але є ще й "Купол". Це їхня система попередження про ракетний напад (СПРН). Супутники типу "Тундра", які мають засікати старти балістичних ракет і вираховувати район ураження, а не просто фіксувати факели виходу. Не оновлювати їх – це ризик пропустити перший обеззброюючий удар стратегічних ядерних сил. Це параноя вищого рівня, усі гроші підуть звідки завгодно, щоб відновити конвеєр. Ціна питання: це апарати за $150-200 млн кожен плюс пуск.
"Барс-М" (Виріб 14Ф148) – топографічний картограф. Виробляється саме в РКЦ "Прогрес". Зараз на орбіті близько 4-5 апаратів (останні закинули наприкінці 2023 – на початку 2024 року). Вони сканують поверхню землі з високою роздільною здатністю, щоб крилата ракета могла летіти з огинанням рельєфу – будувати аналог західного "Теркому".
Проєкт "Раздан" (Виріб 14Ф156) – їхня головна надія і головний біль. Це мав бути надсучасний оптичний супутник нового покоління (на заміну старим "Персонам"), який бачить крізь хмари у високій роздільній здатності. Але проєкт погруз у санкціях. Збірка телескопів та унікальної оптики вимагає чистих кімнат (саме таких, як 106-й цех, у який прилетіло) та західної електроніки, яку вони тягнуть контрабандою. Терміни зсунулися на роки вправо.
Система "Ліана" – глобальна радіоелектронна та радіолокаційна розвідка. Вони сканують випромінювання наших РЛС, ППО і зв'язок. Платформи для них частково робить "Прогрес", а корисне навантаження – завод "Арсенал". Складається з таких компонентів:
"Лотос-С1" (Виріб 14Ф145) – система пасивної радіорозвідки (ELINT). Ловить радіосигнали. Угруповання розгорнуте (близько 7-8 активних апаратів).
"Піон-НКС" (Виріб 14Ф139) – активний радіолокатор. Це важкий 6,5-тонний монстр. Він опромінює землю і море локатором, видаючи координати навіть вночі і крізь щільну хмарність (у тому числі для ракет "Онікс" і "Циркон"). Перший "Піон" майстрували майже десять років і запустили з диким скрипом у 2021 році ("Космос-2550"). Кожен такий апарат – штучний товар колосальної складності.
Апарати подвійного призначення "Ресурс-П" та "Обзор-Р". Формально – цивільні апарати дистанційного зондування Землі (ДЗЗ) "Роскосмосу". Фактично – знімають військові об'єкти в інтересах Міноборони. Виробляються там само, на "Прогресі".
Плюс сам "Союз-2" – ракета одноразова: кожен запуск вимагає збірки нового виробу з нуля, багаторазових ступенів у них немає. Хочеш вивести супутник – будуй нову трубу. Збірка ступенів (бічних блоків першого ступеня і центрального блоку другого) – це не просто зварити два баки. У враженому виробничому масиві функціонують зони високого класу чистоти. Саме там збирається мікроелектронна начинка: бортова електротехніка, системи управління, гіроскопи і друковані плати – уся нервова система ракети сполучається з двигунами.
Зона збірки високого класу чистоти передбачає жорсткий контроль тиску, мікроклімату та абсолютну фільтрацію пилу. Вибух, ударна хвиля, пил, уламки, кіптява від пожежі та вода від гасіння миттєво знищують цю екосистему. Плюс токсичність пожежі – навіть якщо двигуни не були заправлені, пластики вбивають НЕРА-фільтри та кліматичні системи наглухо, по суті цементуючи їх.
Наші засоби ураження вартістю в умовні кілька мільйонів доларів проломили потрібний дах. Прямий і непрямий збиток для російського ВПК від паралічу одного цього цеху пробиває позначку в мільярд доларів у перший же рік простою. І щоб повернути цей конвеєр до життя, їм доведеться вирізати ці гроші з виробництва танків, артилерії та зарплат. Якщо готовий супутник вартістю $200 млн чекає на свою ракету два роки, у нього деградують акумулятори, розсихаються ущільнювачі, старіє оптика і мікросхеми. Його треба розкривати, перезбирати і наново тестувати. А це десятки мільйонів доларів зверху і втрачений час.
Якщо Росія зриває графік запусків до МКС (а екіпажі треба міняти, а станцію треба годувати і піднімати їй орбіту), вони порушують міжнародні зобов'язання. Це ризик повної ізоляції "Роскосмосу". Якщо вони не зможуть запускати космонавтів, їм доведеться або просити про це китайців, або платити Ілону Маску за місця на Crew Dragon. Для імперського его – це приниження, співставне зі втратою флагмана Чорноморського флоту.
Тож вийшло непогано – на єдиному заводі, який тягає військове навантаження на орбіту, СОУ вибили ключовий цех збірки.
