Блог | Відкрите небо: погляд з Харкова

Звикаючи до регулярних бомбардувань і до всього того, до чого звикнути неможливо, проклинаючи пФутіна та його живодерів, захоплюючись українською армією та подвигом усієї України (окремий респект — меру Харкова за все, що він робить, та й безсонні очі на ТБ говорять багато про що) , встигаю ще й поміркувати.

Якби нас взяли в НАТО в далекий доянуковицький час, в Україні були б і Крим, і весь наш Донбас, і ніхто б сюди не ліз.

Якби нас взяли в НАТО хоча б місяць тому –не було б цієї страшної війни.

Якщо НАТО і зараз не закриє наше небо і воно залишиться відкритим для ракет та бомб, то не лише загинуть тисячі українців. Армії України без закритого неба буде набагато складніше, і у зв'язку з цим питання: якщо кадировці або інші головорізи захоплять ще кілька АЕС і вся Україна стане не просто пороховою бочкою, а гігантською атомною бомбою в центрі Європи – безпека у світі зросте???? ?

Чому ж НАТО боїться цього менше, ніж закривати небо?

Закрити небо над Україною – це закрити небо над усією Європою; невже, щоби це зрозуміти, треба обов'язково жити під бомбами, як у Харкові?