Блог | Адаптація ветеранів до цивільного життя: комунікація з державою, сім’єю, оточенням

Наслідки війни для Україні ще не оцінені вповні, але один із викликів вже є очевидним – це інтеграція ветеранів у цивільне життя. І чим довше триває війна, тим більшою стає проблема.

Відео дня

Це підтверджують і результати досліджень проєкту "Стратегія переходу та інтеграції українських ветеранів до освіти і робочої сили" проведених ГО "Українська Асоціація Маркетингу" в межах програми "Професійна освіта в Україні / Skills4Recovery", яка реалізується Deutsche Gesellschaft für Internationale Zusammenarbeit (GIZ) GmbH за дорученням Федерального уряду Німеччини.

Для того, щоб зрозуміти основні проблеми, з якими стикаються ветерани війни під час інтеграції у цивільне життя після демобілізації з лав ЗСУ та їхнє бачення можливих шляхів вирішення цих проблем,  ГО "Українська Асоціація Маркетингу" провела 33 глибинних інтерв’ю з ветеранами війни. Це дослідження було проведено в межах проєкту "Стратегія переходу та інтеграції українських ветеранів до освіти і робочої сили", який впроваджується ГО "Українська Асоціація Маркетингу" у Вінницькій, Івано-Франківській, Харківській та Хмельницькій областях, а також містах Київ та Кривий Ріг. Проєкт є складовою програми "Професійна освіта в Україні/Skills4Recovery", яка реалізується Deutsche Gesellschaft für Internationale Zusammenarbeit (GIZ) GmbH, що діє за дорученням Уряду Німеччини.

За результатами цих інтерв’ю можна зробити певні висновки, які допоможуть розробити стратегію, спрямовану на комплексну підтримку колишніх учасників бойових дій у їхній успішній реінтеграції до цивільного життя. Це можливо зробити через структуровану систему освіти, професійного навчання та психосоціальної підтримки тощо. Крім того, дослідження має допомогти відповідним державним органам України у розробці політичних рекомендацій щодо переходу ветеранів та їхньої інтеграції в цивільне життя.

Як свідчать дані дослідження, однією із найскладніших проблем, з якою стикаються ветерани після звільнення з армії, є адаптація до цивільного життя, у якому ветерани мають керуватися самі, спираючись на свої рішення, а не за командою та рішенням командира. З цією проблемою стикаються всі – і ті, хто отримав поранення чи зазнав каліцтв внаслідок бойових дій, і ті, хто повернувся додому фізично неушкодженим.

Стосунки з державою

Перше, з чим стикається людина після звільнення з військової служби, це – необхідність оформлення цілої низки документів. І тут основна проблема в тому, що різні сервіси та служби часто не лише не інтегровані між собою, вони інколи суперечать одне одному. Ветеран вимушений "бігати по великому колу", збираючи необхідні документи. Особливо від цього потерпають ветерани, які намагаються оформити статус інваліда.

Результати досліджень потреб і проблем ветеранів виявляють низький рівень задоволеності сервісами і організацією підтримки реінтеграції ветеранів до цивільного життя. Багато з передбачених законодавством пільг та сервісів для ветеранів не є доступними або надаються вибірково, часто вони не орієнтовані на результат і не враховують запити конкретного ветерана. Відсутність надійного та прозорого механізму виділення і використання коштів державної підтримки ветеранів, з контролем якості та результативності сервісів та їх надавачів, спричиняє надзвичайно негативні системні наслідки, часто призводить до маргіналізації ветеранів.

"Ти приходиш до лікаря береш заяву на МСЕК, тобі кажуть: "Ти маєш принести таку бумажку, історія хвороби називається". А я її не отримаю, мені її ніхто не видає, бо не завжди вона має бути, навіть лікарі не знають того всього. Ти ходиш вчиш лікарів, з якими безпосередньо зіштовхуєшся. Ти йдеш до центру соціального захисту населення тобі кажуть: "Принеси папірці, ти принеси мені копії". Вибачте, я маю підірвати свою п’яту точку, бігти, шукати десь копі-центр і тобі робити копію. "Принести копії". Що, не можна забезпечити? На асфальти, дороги є, на бордюри гроші є, а копіри поставити в прозорих офісах, кожного забезпечити, то дуже великі гроші чи що? Я маю бігати?" - Дмитро, ветеран, опитаний в рамках дослідження, Вінниця.

Тому одним із найочевидніших завдань є спрощення самої процедури оформлення документів, необхідних ветерану у цивільному житті. Для цього важливо запровадити розробку сервісів і цифрових помічників для формування оцифрованого пакету документів ветерана. Це спростить підготовку всіх важливих документів та інформації, що стосується служби ветерана, зрозуміти права та пільги, якими ветеран може користуватися. Також це допоможе у вирішенні певних питань, пов’язаних з військовою службою та оформленням відповідних документів у військкоматі, медичних установах, реабілітаційних центрах, пенсійному фонді, службах соціального захисту тощо.

Для того, щоб зменшити бюрократичні процедури та забезпечити надання всебічної підтримки ветеранам у найшвидший спосіб, важливо збільшити інвестиції в розробку сервісів, які працюють за принципом "єдиного вікна", що дозволить спростити взаємодію користувачів з різними сервісами та швидше виконувати необхідні завдання в онлайн-середовищі.

Комунікація з оточенням

Іншою проблемою для ветеранів є комунікація з оточенням – як з близькими, так і з тими, з ким вони стикаються у повсякденному житті. Проблема є очевидною – ці люди живуть і різних світах і розмовляють на різних мовах, особливо в перший, найважчий період після приходу з фронту.

Усі опитані ветерани говорили, що стикаються з відсутністю розуміння та підтримки серед цивільного населення. Вони акцентували увагу на тому, що підготовка суспільства до комунікації з ветеранами може допомогти зменшити стигму, пов'язану з післявоєнною службою, та створити більш сприятливі умови для ветеранів у суспільстві.

Ветерани зазначають, що найчастіше складнощі у спілкуванні з цивільними виникають на робочому місці, коли керівництво або колеги не можуть знайти відповідні слова для підтримки взаємодії із ветераном-колегою. Подібні ситуації можуть виникати також у громадському транспорті, магазинах та інших публічних місцях.

"Знаєте був такий період, коли я не хотів нікуди виходити, хотілося якось відмежуватись від всіх, і побути наодинці. В нас дуже гарний регіон, гори, ми з друзями поїхали і я відпочивав морально, не хотілося ніякої цивілізації, десь ходити, але якось поступово ти розумієш, що ти мусиш туди виходити. Я не знаю, що порекомендувати, напевно якогось більшого розуміння до ветерана, люди не розуміють, ті, які не дотичні до самої війни, як пережити все те, що було на фронті", - Ігор, ветеран, опитаний в рамках дослідження, Івано-Франківськ.

Усі опитані підкреслювали важливість підтримки громадськості для ветеранів. На їхнє переконання, ця підтримка починається з допомоги дітям військових у школах та розповсюдження інформації про можливості отримання допомоги від різних організацій, які наразі здійснюють подібну діяльність. Також опитані ветерани висловлювали думку щодо того, як важливо, щоб суспільство було готове до комунікації з  ними, адже забезпечення підтримки та поваги не лише визнає їхню службу та жертви, але й допомагає їм інтегруватися у цивільне життя після повернення з війни.

Адаптація в сім’ї

Ще однією стресовою ситуацією є післявоєнна адаптація у власній сім’ї. Бо людина, яка йшла на фронт, і людина, яка з нього повернулася – це зовсім різні в психологічному плані особистості. І добре, якщо в сім’ї військового це розуміють і намагаються знайти контакт.

Однак ветерани визнають, що конфлікти виникають саме у родинах, коли дружина та діти стикаються з труднощами у виборі слів для взаємодії зі своїм чоловіком чи батьком, який повернувся з війни і психологічно ще досі воює, хоча фізично вже давно перебуває в тилу.

"І всі-всі жінки, діти, у кого є солдат, справжній окопник, який прийде дійсно з ПТСР, то треба бути готовим... Як дати йому виспатись, що його буде приблизно дратувати. При ньому не стріляти з пістолета з пістонами, наприклад, не кричати, таке інше все. Отаке, потихеньку він адаптується. Він прийде з себе. Але йому треба дати час", - Олександр, ветеран, опитаний в рамках дослідження, Кривий Ріг.

На жаль, далеко не завжди як самі ветерани, так і члени їхніх сімей розуміють необхідність звернення до психолога для вирішення проблем, викликаних ПТСР. А якщо навіть і розуміють, то віднайти психолога, який би міг надати кваліфіковану допомогу, надзвичайно важко, особливо у сільській місцевості, де про таку можливість часто навіть і не чули і не уявляють, про що, власне йдеться.

"Повинен бути такий штаб психологів, від держави, який би працював з ветеранами в обов’язковому порядку. Як, грубо кажучи, як ТЦК приходить додому з повісткою, так само повинен психолог приходити і казати, що вам треба терміново до нас на бесіди, це повинно бути на обов’язковому, бо буде горе", - Станіслав, ветеран, опитаний в рамках дослідження, Київ.

Часто ветерани говорять, що можливість отримати допомогу, приймати участь в інтеграційних зустрічах є доступною у великих містах. Коли йдеться про сільську місцевість, то ветерани мають обмежений доступ до інформації про можливості отримання різних видів допомоги, включаючи можливості щодо реабілітації, психологічної підтримки для відновлення навчання або повернення на роботу. На думку ветеранів, необхідно розглянути можливості поліпшення доступу таких ветеранів до інформації про підтримку та допомогу, яка їм доступна.

Наразі адаптація у сім’ї найчастіше залишається проблемою самого ветерана та його близьких, і далеко не завжди цю проблему вдається вирішити.

Можливі рекомендації щодо процесів адаптації ветеранів

Багато ветеранів, повертаючись до цивільного життя, стикаються і зіткнуться зі стресом, тривогою, депресією, майже завжди з посттравматичним стресовим розладом, відчуттям відсутності цінності та мети в житті після демобілізації, труднощами у встановленні стосунків з родиною та оточуючими, фінансовими проблемами. На думку опитаних під час дослідження ветеранів, якісна професійна психологічна підтримка за міжнародними стандартами допоможе їм адаптуватися до змін та розв’язувати проблеми, що виникають у їхньому щоденному житті, а також зміцнити їхню психологічну стійкість.

Комплекс проблем, виявлених під час дослідження, обумовлює необхідність розуміння потреб ветеранів на загальнонаціональному рівні. Закінчуючи чи перериваючи військову службу, ветерани щодня зіштовхуються з численними викликами у процесі своєї реінтеграції до цивільного життя. В першу чергу, ці виклики пов’язані з досвідом, здебільшого, тривалого перебування в зоні військових дій. Крім того, відсутність комплексного підходу до реінтеграції ветеранів у цивільне життя та розуміння їх соціально-економічних проблем і потреб відчутно перешкоджає наданню актуальної та адекватної адресної підтримки.

Очевидним висновком проведеного дослідження є той, що держава має терміново готуватися до повернення у цивільне життя сотень тисяч, якщо не мільйонів ветеранів, які мають увесь набір посттравматичного стресового розладу внаслідок війни і мають отримати саме від держави допомогу як на перших етапах адаптації, так і в подальшому. І це має бути не формальна допомога, якою вона часто є зараз, а реальна. Ветерана необхідно супроводжувати на всіх етапах демобілізації: постановка на облік у ТЦК та СП, працевлаштування, навчання чи перекваліфікація, відкриття власного бізнесу, адаптація у сім’ї, медична допомога, залучення до громадського життя тощо. 

Для того, щоб така допомога від держави мала реальний сенс, необхідно на державному рівні проводити дослідження щодо потреб ветеранів та проблем, які у них виникають під час адаптації після демобілізації. При цьому варто враховувати результати досліджень недержавних організацій, які працюють у цьому напрямку і працювати над реінтеграцією ветеранів спільно. Однак саме держава має взяти на себе провідну роль у цьому процесі, координуючи зусилля всіх інших організацій (громадські об’єднання, спілки ветеранів, волонтери, меценати, зарубіжні НКО тощо) у зусиллях, спрямованих на реінтеграцію ветеранів у суспільне життя.

Поки війна не закінчилася і не почалася масова демобілізація, у держави є шанс розробити всі необхідні програми, створити відповідні методики та робочі органи і відпрацювати це все на тій відносно невеликій кількості ветеранів, які наразі повертаються з фронту.

Важливо: думка редакції може відрізнятися від авторської. Редакція сайту не відповідає за зміст блогів, але прагне публікувати різні погляди. Детальніше про редакційну політику OBOZREVATEL – запосиланням...