Армія Путіна зупиниться і почне "зализувати рани", якщо отримає своє. Інтерв'ю із Селезньовим
Дії російської окупаційної армії в Україні безпосередньо залежатимуть від переговорного треку. Напередодні знакових переговорів та зустрічей ворог вдається до тактики терору, суттєво посилюючи активність і навіть завдаючи удару по ядерному об'єкту – ЧАЕС. Виходячи із заяв Кремля, він, як і раніше, не готовий іти на поступки та компроміси й наполягає на "звільненні" чотирьох "приєднаних" до Росії українських областей.
У цьому контексті насторожує той факт, що противник не досягнув цілей на Запоріжжі й Херсонщині та має велике угруповання військ на півдні нашої країни. Армія РФ припинить бойові дії лише у разі, якщо умови Кремля буде повністю задоволено. Тоді окупанти почнуть "зализувати рани" та готуватися до нового етапу агресії щодо України.
Такими оцінками в ексклюзивному інтерв'ю OBOZ.UA поділився військовий експерт Владислав Селезньов.
– За інформацією Генштабу ЗСУ, 15 лютого став найважчим днем за весь час повномасштабної війни – сталося 250 бойових зіткнень. 14 лютого Росія завдала удару по Чорнобильській АЕС. Чи вважаєте ви, що йшлося про "разові" акції напередодні Мюнхенської конференції з безпеки чи причина в чомусь іншому?
– Я гадаю, росіяни продовжують свою тактику терору. Це є своєрідний силовий аргумент на переговорні позиції учасників перемовин. 18 лютого у Саудівській Аравії зустрілися переговорні групи США та Росії, 19 лютого планується ще один перемовний трек. Я розглядаю це як елемент тиску – мовляв, дивіться, які ми сильні, ми готові значно активізувати свої зусилля на полі бою, що, очевидно, призведе й до нових територіальних надбань, і до величезних втрат.
А удар по ЧАЕС, очевидно, був ядерним шантажем. Мовляв, подивіться, які ми божевільні, ми готові йти, зокрема, й на такі ризики, підводячи світ до ядерної катастрофи.
– Висловлюються припущення про те, що Путін і Трамп можуть досягти угоди про припинення вогню до Великодня, 20 квітня, або до 9 травня. Чи припускаєте ви, що для Росії така пауза була б прийнятною? Чи навпаки, коли погодні умови стануть сприятливішими, Кремлю було б вигідніше досягти ще більших успіхів в Україні й лише потім організувати паузу?
– Я думаю, що дії російської армії визначатимуться переговорним треком. Умовно кажучи, якщо Путін і Трамп знайдуть компромісне рішення стосовно того, що вони буквально змусять Україну відмовитися від чотирьох "приєднаних" РФ регіонів (Донецька, Луганська, Запорізька та Херсонська області), то який сенс проводити бойові дії? Росіяни почнуть "зализувати рани" та накопичувати ресурси для подальшої експансії щодо України.
Якщо цей трек не буде реалізовано, бойові дії продовжаться. Я погано уявляю, якими аргументами керуватиметься Трамп у разі навіть спроб примусу вищого військово-політичного керівництва нашої країни погодитися на такі умови. А саме такі умови вкотре підтвердив міністр закордонних справ Росії Лавров. Тобто вони не готові на жодні територіальні поступки чи компроміс. Тож точок дотику для виходу на переговорний трек поки що немає.
Чи знайде Трамп відповідні аргументи, щоб змусити Путіна піти на цей трек? Путін поки впевнено почувається на полі бою, певні сили та ресурси у нього є не тільки на 2025-й, а й на 2026 рік – про це говорив керівник Центру протидії дезінформації Андрій Коваленко.
Тому очевидно, що Трампу може не вистачити аргументів, щоб як змусити Путіна діяти так, як він хоче, так і змусити нас, оскільки на першу половину року в нас є ресурси, які поставила нам попередня адміністрація Байдена. Вони дозволяють нам упевнено пройти принаймні перше півріччя.
Тож дивитимемося за підсумками переговорів. Знову ж таки, поки попередніх. Цілком можливо, що жодних результатів ми не почуємо. Адже Трамп і Путін, за своєю суттю, альфа-лідери й спробують проявити себе як ефективні перемовники. Тому зараз ми навряд чи дізнаємося навіть про якісь базові домовленості.
Тож нам – перше – треба запастися терпінням і – друге – продовжувати знищувати бойовий потенціал російської армії.
– Чи припускаєте ви, що потенціал ворога, його активність і швидкість просування можуть знижуватися?
– Вони кидатимуть усі ресурси, щоб зображати свою впевненість і власну перевагу на полі бою. Чи можливі ще сплески такої активності на полі бою, з такою величезною кількістю зіткнень? Я такого варіанта не відкидав би.
Друге угруповання військ зосереджено на півдні нашої країни, план ворога щодо Херсона та Запоріжжя досі не реалізовано. Тому цілком можливо, що противник намагатиметься, як мінімум, удавати свою міць і готовність просуватися вперед на важливих для себе ділянках фронту, залучивши при цьому всі свої ресурси.
– Поки є можливість зображати – зображатимуть. А що потім? Чи припускаєте ви, що далі буде лавиноподібне зниження активності ворога?
– Ми жили очікуваннями на те, що потенціал російської армії буде вихолощений до початку жовтня минулого року – про це багато говорив генерал Буданов. На превеликий жаль, це не стало нашою реальністю. Тому оцінювати зараз потенціал російської армії я не ризикнув би. У мене такої інформації нема. А спиратися на відкриті джерела, зокрема досить авторитетні, після жовтня я не став би.
Думаю, тільки ситуація на полі бою буде для нас проясняти й потенціал противника, і його можливості.
– Тобто залишається лише чекати й спостерігати.
– Важливіше таки займати більш проактивну позицію, тобто певні контратакувальні заходи, маневрову оборону, що призводить до зростання втрат противника. Це нам на руку. Нещодавні кадрові рішення щодо посилення нашого керівництва на найбільш небезпечних ділянках фронту, Драпатий і Наєв, – думаю, це хороша історія. Сподіваюся, їхній досвід, дієва робота офіцерів Генштабу разом із відповідними ресурсними поставками на полі бою дозволять нам принаймні не допустити провалу.