Багатофункціональні Tornado: що за літаки просить Україна в Німеччини
Військово-повітряні сили ЗСУ на початку війни були представлені лише зразками радянської бойової авіації (винищувачами МіГ-29 і Су-27, штурмовиками Су-25, бомбардувальниками Су-24 і розвідниками Су-24МР), але протягом місяців активних повітряних боїв їхні ряди значно поріділи і потребують якісного і кількісного посилення.
У бойових пілотів Повітряних сил ЗСУ у фаворі американські винищувачі F-16, однак в українському уряді опрацьовують усі можливі варіанти, серед яких найчастіше звучала назва шведських винищувачів 4-го покоління JAS 39 Gripen. Однак днями заступник очільника МЗС Андрій Мельник, який раніше був послом України в Німеччині, звернувся до канцлера ФРН з пропозицією передати українській армії бойові літаки Tornado.
"У мене є творча пропозиція до наших німецьких друзів. Бундесвер має 93 багатоцільових бойових літаки Tornado, які незабаром будуть виведені з озброєння та замінені F-35. Це хоч і старий реактивний винищувач, але все ще дуже потужний. Чому б не доставити ці Tornado в Україну", – написав український дипломат у Twitter.
Ідея на перший погляд може здатися божевільною, однак з огляду на готовність України збирати з усього світу старі МіГ-29, варіант з Tornado виглядає цілком собі робочим, адже це літаки одного покоління. Щоправда, у Німеччини може бути своя думка з цього приводу.
OBOZREVATEL розбирався, що це за літаки Tornado і як вони можуть посилити Військово-повітряні сили ЗСУ.
Що за літак
Tornado (повна назва – Panavia Tornado) – це двомісний багатоцільовий бойовий реактивний двомоторний літак третього покоління з крилом змінної стрілоподібності. Також відомий під назвами MRA-75 і Panavia 200.
Літак був розроблений і збудований на початку 1970-х років європейським консорціумом Panavia Aircraft GmbH, який за ініціативою британців створили компанії British Aerospace (42,5%, Велика Британія), Messerschmitt-Bölkow-Blohm (42,5%, Німеччина) і Alenia Aeronautica (15%, Італія).
На бойове чергування Tornado заступив на початку 1980-х років і окрім Великої Британії, Німеччини та Італії був взятий на озброєння Саудівською Аравією. Свого часу широко використовувався під час бойових дій в Іраку (1991 рік) і на Балканах (1999 рік). І хоч серійне виробництво цих літаків припинилося у 1998 році, вони досі експлуатуються усіма цими країнами, крім Британії, яка у 2019 році зняла з озброєння останні Tornado, замінивши їх на винищувачі четвертого покоління Eurofighter Typhoon.
Tornado існує в таких основних модифікаціях: винищувач-бомбардувальник Tornado IDS, перехоплювач Tornado ADV і розвідник/літак радіоелектронної боротьби Tornado ECR.
Винищувач-бомбардувальник Tornado IDS – базова і найбільш масова версія літака. Має кілька підверсій: Tornado GR1 (ударний винищувач), Tornado GR1A (тактичний всепогодний розвідник), Tornado GR1B (морський ударний винищувач), Tornado GR4 (модернізований винищувач-бомбардувальник GR1), Tornado GR4A (модернізований тактичний розвідник).
Розвідник/літак радіоелектронної боротьби Tornado ECR – окрім збору розвідданих, цей літак призначений для місій придушення протиповітряної оборони противника. Він має датчики для виявлення використання радарів і оснащений протирадарними ракетами AGM-88 HARM.
Всепогодній дальній перехоплювач Tornado ADV – задумувався як довготривалий перехоплювач для протидії загрозам з боку бомбардувальників часів "холодної війни". Порівняно з базовою версією, мав більше прискорення, покращені двигуни, збільшений корпус (що дало можливість збільшити місткість пального), кращий радар та зміни в програмному забезпеченні. Участь у повітряних боях із винищувачами противника до його обов'язків не входила через порівняно низьку маневреність.
Льотні характеристики
Літак Tornado було спроєктовано за аеродинамічною схемою з крилом змінної стрілоподібності (залежно від ситуації може набувати дельтоподібної і стрілоподібної форми). Змінна геометрія крила забезпечує мінімально-можливий опір повітря під час маневрів на різних висотах. Наприклад, коли крила відведені назад, відкрита площа крила опускається і опір значно зменшується, що сприяє виконанню високошвидкісного польоту на низьких висотах.
Змінне крило може приймати будь-який кут стріловидності від 25 градусів до 67 градусів із відповідним діапазоном швидкості для кожного кута. Рівень стріловидності крил (тобто кут крил по відношенню до фюзеляжу) можна змінювати в польоті безпосередньо пілотом вручну. Деякі Tornado ADV додатково були оснащені автоматичною системою зміни стріловидності крил, щоб зменшити навантаження на пілота.
Під час розробки також значна увага приділялася характеристикам Tornado під час зльоту та посадки на короткій відстані. Так, для меншої дистанції зльоту та посадки літак може згортати крила вперед до положення 25 градусів і розгортати закрилки та передні планки на повний розмах, щоб дозволити літаку злітати та приземлятись на менших швидкостях.
Ці особливості, у поєднанні з двигунами Rolls-Royce RB199, оснащеними реверсом тяги, забезпечують Tornado відмінну керованість на низькій швидкості й унікальні характеристики злету і посадки.
Для виконання місій на далекі відстані Tornado має додаткові підкрилові паливні баки і висувний зонд для дозаправки у повітрі. При цьому система дозаправки в повітрі дозволяє одному Tornado дозаправляти інший.
Авіоніка
Tornado має кабіну з тандемним сидінням (штурман-навідник розміщується позаду пілота). Керування навігацією, зв'язком і зброєю відбувається через низку циферблатів і перемикачів, встановлених по обидва боки центрально-розташованого багатофункціонального дисплея діагоналлю 32,5 см.
Основні засоби керування літаком – це гібридна система керування польотом, що складається з аналогової квадруплексної системи керування та підвищення стабільності (CSAS), підключеної до цифрової системи автопілота та управління польотом (AFDS). Крім того, було збережено певний рівень механічної реверсивної здатності для захисту від потенційної несправності. Також в елементи керування польотом було вбудовано систему штучного відчуття (artificial feel).
РЛС Tornado представляє собою комбінований навігаційно-атаковий доплерівський радар, який одночасно сканує цілі та здійснює повністю автоматизоване спостереження за рельєфом місцевості для польотів на низьких висотах.
Різні варіанти Tornado мають різну авіоніку та обладнання залежно від їхніх місій. Наприклад, перехоплювач Tornado ADV має відмінну від інших варіантів радарну систему, яка призначена для операцій протиповітряної оборони. Він здатний відстежувати до 20 цілей на відстані до 160 км.
Зі свого боку розвідник Tornado ECR має інфрачервону систему зображення для розвідувальних польотів, а також оснащений системою випромінювача-локатора (ELS) для виявлення використання ворожого радара.
Окремі моделі для націлювання боєприпасів із лазерним наведенням оснащені лазерним далекоміром з цілевказівниками.
Озброєння
Tornado може використовувати більшість озброєнь повітряного базування, які є в асортименті армій країн-членів НАТО, включаючи як некеровані бомби, так і бомби з лазерним наведенням, протикорабельні та протирадарні ракети, а також спеціалізовану зброю, таку як протипіхотні міни, протиракети чи боєприпаси для знищення злітних смуг. Усього за бойового радіуса дії майже в 1400 км Tornado може брати на борт до 9 тонн озброєння.
Протягом десятиліть після Tornado зазнавав різних модернізацій та модифікацій з метою адаптації літака до нових видів зброї. Ці оновлення підвищили можливості літака і дозволяють йому досі бути конкурентоздатним.
Серед сучасного озброєння, для розгортання якого було адаптовано Tornado, можна виділити бомби Enhanced Paveway і Joint Direct Attack Munition, протирадарні ракети AGM-88 HARM, а також сучасні крилаті ракети Brimstone, Taurus і Storm Shadow. У протикорабельній версії GR1B кожен літак може нести до чотирьох протикорабельних ракет Sea Eagle. Також Tornado є потенційним носієм тактичної ядерної зброї.
Для ближнього бою Tornado озброєний двома 27-мм револьверними гарматами Mauser BK-27, встановленими всередині під фюзеляжем. При цьому перехоплювач Tornado ADV озброєний лише однією гарматою – ліву гармату довелося замінити на тепловізор (але, як вже зазначалося, ближній бій – не його профіль). А в розвідувальних моделях взагалі відмовились від обох гармат, щоб звільнити місце для інфрачервоних датчиків.
Для власного захисту літак оснащений бортовими засобами пасивної протидії загрозам, такими як теплові пастки і дипольні протирадарні відбивачі.
Перспективи
Якщо вірити інформації з відкритих джерел, то станом на сьогодні Німеччина має не 93, а 88 літаків Tornado, із яких 68 – ударної модифікації ICR, інші 20 – літаки радіоелектронної боротьби модифікації ECR. Однак навряд чи у плани німецького уряду входить відмова від них протягом найближчих років семи-восьми.
Справа у тому, що, попри оголошені наміри оновлення бойового авіапарку і переходу на американські винищувачі п'ятого покоління F-35, Німеччина досі не уклала відповідний контракт із США. Натомість вона запустила програму модернізації своїх Tornado, роботи щодо якої триватимуть аж до 2025 року, і мета якої – продовжити термін служби цих літаків максимум до 2030 року.
Тому попри всю привабливість (чи непривабливість – кому як) літаків Tornado, шанси отримати їх на озброєння Повітряних сил ЗСУ вкрай малі. Крім того, вони є потенційними носіями ядерної зброї, що може стати додатковою політичною причиною відмови. А Німеччині, як ми знаємо, лише дай привід не постачати озброєння Україні, і вона його не змарнує.
Лише перевірена інформація в нас у Telegram-каналі Obozrevatel та у Viber. Не ведіться на фейки!