Блог | Бахмут порівняно з Авдіївкою росіянам вже здається раєм
По завершенню січня 2024 року в районі Авдіївки російські війська так і не змогли досягти всіх тих цілей, які ставилися перед ними командуванням на початку наступу, 10 жовтня 2023 року. Понад три з половиною місяці угруповання чисельністю близько 45 тисяч намагається зламати оборону маленького містечка, але безуспішно, пише Олександр Коваленко для "Інформаційного Спротиву".
10 жовтня російське командування ставило перед своїми військами у межах першої хвилі наступу такі завдання: захопити контроль над Авдіївським териконом; перерізати залізницю у північному секторі; захопити село Степове та вийти на Бердичі; взяти під вогневий контроль із північно-східного сектора трасу 0542; у південно-західному секторі вийти через Водяне на села Північне та Тоненьке та захопити їх; встановити з південного заходу вогневий контроль за 0542.
Все це входило в плани першої фази наступу, відповідальність за виконання якої була покладена на підрозділи 1 АК, так званої ДНР, а також 20-ї та 150-ї МСД. Як відомо, перша хвиля наступу захлинулася, і з цього моменту почалися нескінченні спроби виконати поставлені завдання.
Станом на сьогоднішній день росіяни змогли виконати лише завдання з перерізанням залізниці та захопленням терикону. Інші завдання так і залишилися невиконаними. Це змусило росіян змінити тактику, і вони зосередилися й не так на проривах ліній оборони у польових умовах, скільки на спробах розгорнути міські бої. В даний час російські війська намагаються зайти до Авдіївки з півночі, сходу та півдня. Причому у південному секторі вони мають певні результати. Але про все по порядку.
Навколо Авдіївки зараз особливо запеклі бої розвиваються за такими напрямами:
– з Красногорівки на Степне силами 15-а, 30-а ОМСБр 2 ОВА;
– з Красногорівки на Новобахмутівку силами 132-й ОМСБр 1 АК та 30-й ОМСБр 2 ОВА;
– З Красногорівки на Авдіївку силами 114-й ОМСБр 1 АК;
– з Веселого на Авдіївку силами 114-й ОМСБр 1 АК;
– з Кам’янки у напрямку Авдіївки силами 114-ї ОМСБр 1 АК і 30-ї ОМСБр 2-ї ОВА;
– з Василівки у напрямку Авдіївки силами 114-ї ОМСБр 1 АК;
– з Водяного, Спартака та Досвідченого оперують переважно регуляри 55 ОМСБр 41-й ОВА;
– з Водяного на Північну силу 55-й ОМСБр 41-й ОВА;
– у промзоні оперують підрозділи ДРШБр "Ветерани" та 1-а ОМСБр 1 АК.
Очевидно, що в північному секторі у росіян виникли складнощі з проривом на Коксохімічний завод, внаслідок чого вони намагаються просуватися полями, щоб перерізати трасу 0542, тим самим заблокувавши забезпечення авдіївського гарнізону. У східному секторі підрозділи російських військ, насамперед, 114-а ОМСБр 1 АК, намагаються просунутися та взяти під контроль район Піщаного кар’єру.
Відносний успіх у росіян відзначається у південному секторі, де вони зачепилися за забудову вулицями Чернишевського, Спортивної та Соборної. Задум російських військ тут гранично зрозумілий – перерізання траси 0505, що переходить на вулицю Грушевського, що веде до 9-го кварталу. Це район багатоповерхової забудови, яка, незважаючи на постійні удари російської тактичної авіації, що застосовує КАБ, продовжує виконувати роль висот.
Також, з промки Ясинівським провулком російські війська намагаються тиснути в напрямку вул.Колосова. Тут в основному оперують ДРШБр "Ветерани" та 1-а ОМСБр 1 АК. Крім того, до району Авдіївки було перекинуто підрозділи 80-го ТП 90-ї ТД. Цей ТП було приписано до групи військ "Центр", зона відповідальності якої Лімано-Куп’яська вісь. До того, в районі Авдіївки оперували підрозділи 239-го ТП тієї ж 90 ТД. Це вказує на те, що російське командування продовжує збільшувати угруповання в районі Авдіївки, незважаючи на те, що там зараз сконцентровані сили та кошти кількох загальновійськових армій загальною чисельністю 45 тисяч к.с.
Зміна тактики, спроба нав’язати міські бої, дозволить російським військам зменшити втрати, які навіть, за словами російських воїнкерів та профільних пабліків, становлять у полях 1 до 10. З іншого боку, міські бої не дозволять перерізати основну логістичну артерію, що забезпечує гарнізон – трасу 04 та сприяти оточенню міста.
Дуже часто, Авдіївку, останнім часом стали порівнювати із Бахмутом. Але це неправильно. Звичайно, така тактика, яку росіяни використовують в авдіївському полі, ідентична тій, що вони використовували при штурмі Вугледара і Бахмута. Але на цьому схожість між містами та боями навколо них закінчується. Головна відмінність це площа та логістика.
Площа Бахмута майже 42 км, а у Авдіївки неповні 29 км. У той час, як до Бахмута росіяни повинні були просуватися від 7 – 15 км, залежно від напрямку, до Авдіївки окупантам потрібно було здійснити за деякими напрямками ривок до 2 км, а з півдня ЛБС практично впритул дотикалася до міської межі.
Крім того, Авдіївка, залежно від Бахмута, більш вразлива від логістики, оскільки її забезпечує лише одна логістична артерія 0542 та ряд польових доріг, прохідність якими гостро залежить від погодних умов. Бахмут, навіть коли був практично повністю окупований, мав стабільний зв’язок з тилом по двох трасах 0504 і 0506, фізичний контроль над яким росіяни досі не мають.
Російське командування чудово розуміє цю вразливість, а тому з перших днів наступу намагалося здійснювати тиск на Авдіївку з північного сектора, у спробі захопити села Степове і Бердичі, а також з Авдіївського терикону вийти на підприємство "Авдіївський коксохімічний завод". Це найкоротший шлях для перерізання 0542, але при цьому найменш досяжний для російських військ.
Також опорою оборони Бахмута були багатоповерхівки у східній та південно-східній частині міста, у той час, як авдіївський 9-й квартал у вразливому становищі.
Три місяці тому, 1 листопада, роблячи огляд по Авдіївці, я зазначав, що для оточення Авдіївки росіянам виділеного ресурсу критично не вистачатиме, і російське командування вилучатиме ресурс з інших груп військ та плацдармів. Така практика була популярною у районі Бахмута і основу ресурсу становили найманці і зеки ПВК "Вагнер". При цьому нинішні 45 тисяч к.с. у районі Авдіївки – це пікові показники штурмів Бахмута. Тобто концентрація сил противника, з урахуванням протяжності фронту та площі міста, значно більша у Авдіївки, аніж під час штурму Бахмута. Це також відрізняє бої у Авдіївки від Бахмута, адже командування росіян не шкодує сили та засоби регулярних військ, стягуючи їх під маленьке місто в гіпертрофованій кількості.
Минулої осені, 10 жовтня, російське командування вирішило, що наступ на Авдіївку виявиться для них легкою прогулянкою. Здавалося б, менша довжина фронту, ніж у Бахмута, менше площа міста, гостра залежність від логістики, пряма лінія зіткнення з рисою міста і вразливі міські висоти – багатоповерхівки. Що могло піти негаразд?
Але Авдіївка виявилася міцним горішком для росіян, про який вони вже понад три місяці ламають зуби. І судячи з тенденцій і тактики, що лихоманково змінюється, російське командування зможе порадувати свого президента Путіна перед виборами тільки мішками, що тільки примножилися, з трупами російських солдатів, але ніяк не захопленням самого міста. Бахмут росіянам порівняно з Авдіївкою вже здається раєм.
