Боєць ЗСУ із позивним "Якуб" втратив на війні сина і пообіцяв помститися окупантам: винищимо всю нечисть

1 хвилина
11,0 т.
Боєць ЗСУ із позивним 'Якуб' втратив на війні сина і пообіцяв помститися окупантам: винищимо всю нечисть

Киянин Сергій, який з 2014 року боронить Україну від російської навали і отримав позивний "Якуб", втратив на війні сина Віталія. Хлопець служив в "Азові". 24 березня Віталій героїчно загинув, захищаючи Маріуполь.

Відео дня

Про це розповіли в Генштабі ЗМУ. Звістка про загибель сина застала Сергія на Донеччині, де він воював з російськими фашистами під Горлівкою у складі окремої механізованої бригади імені князя Костянтина Острозького.

"Якуб" зізнається, що його душу розриває невимовний біль від втрати сина, але водночас він відчуває величезну гордість за нього. Віталій, за словами батька, був відважним воїном, достойною людиною і справжнім героєм.

"Але війна продовжується. Я мушу бути зібраним, пильним і зосередженим, щоб знищити якомога більше загарбників і помститися московитам за те горе, страждання і руйнування, які ці виродки принесли нашій Україні", - каже Сергій.

Сам "Якуб" досвідчений боєць, він пройшов багато гарячих точок на Донбасі, отримав поранення під час виходу із Дебальцевого. Після лікування в госпіталі повернувся додому і жив звичайним життям – бавив двох онуків, подорожував країною, займався ремонтами осель.

Але ворог не дав спокійно жити. Після 24 лютого Сергій знову відправився на фронт.

"Ми, українці, чужого не беремо, проте й свого не віддамо. За кожен клаптик землі боротимемось до останнього. Скільки б цієї нечисті сюди не кинули – винищимо всіх! Як би путін не намагався нас роз’єднати й знищити, усі його плани спрацювали із точністю до навпаки. Такою згуртованою та об’єднаною українська нація вже давно не була. А разом ми переможемо будь-якого ворога!", – переконаний Сергій.

Як повідомляв OBOZREVATEL, у Маріуполі на заводі "Азовсталь" загинула медична інструкторка Національної гвардії 30-річна Олена Кушнір (Новицька). Нещодавно вона виступила з відеозверненням, у якому просила дати можливість вивезти поранених і поховати загиблих захисників міста. Вона так і не дочекалася допомоги. Буквально за 40 днів до загибелі вона втратила свого чоловіка, теж захисника Маріуполя Максима Гридчина.