Блог | Бучі на всю країну більше не буде. Ми продовжуємо запекло боротися

Ми винесли їм два найбільші термінали, НПЗ і танкер у Чорному морі за 48 годин. Усе це палає так, що видно з космосу.

Горить, як у ср*ці в Сатани.

Щонайменше три танкери ще в Балтійському морі палахкотіли при ураженні терміналів. На борт приліг патрульний криголам для ФСБ на найбільшій верфі, яким вони хотіли кошмарити Арктику.

Тим часом наші групи працюють — збивають дрони в шейхів у Затоці.

Тим часом хтось у Хартумі вчить місцевих через переводягу працювати за пультом FPV.

А хтось біля лівійського узбережжя ударними дронами дістає російський газовоз, перетворюючи його на факел.

12 років країна, що обливається кров'ю, харкає зубами стертих міст і сотень тисяч наших людей, які покинули минуле життя і все майно, віддають зараз найцінніше, що в нас тут є — час єдиного життя.

Віддає країні. Не найкращій, корумпованій, *банутій, але вона — наша.

Те, що ми були східноєвропейським вічним аутсайдером, не дає Москві права вбивати нас і перетворювати на тоталітарний цифровий ГУЛАГ.

Ні, ми туди не підемо. Ми бачили, що ви робите з полоненими і в окупації.

Усі ж пам'ятають ці кайдани й нашийники в підвалах, де тримали дітей, і голову в Кальміусі.

Бучі на всю країну більше не буде — тільки залізна ціна.

І ми даємо їм цю залізну ціну. Воно горить так, що видно з космосу.

За зиму ліг другий корпус наступаючих. Корпус. Пашендейль у кольорі.

І це все — від нір на передку, куди скидають кручене сало, снікерси, набої й енергетик із "Вампіра", щоб чіплятися за цей підвал місяцями.

До госпіталів, забитих пораненими, хворими, тими, хто ніяк не може списатися, хто довго і болісно відновлюється після травми або заново вчиться ходити.

Усе це працює в унісон. Як єдиний механізм.

З машини, набираючи швидкість, злітає дрон, з капоніра в еб*нях виїжджає "Нептун", ставлять столи для "Фламінго", охороняють це, супроводжують, ремонтують, курять цигарку біля "Браунінга" біля водосховища.

Хтось допиває каву, повертає тумблер — і злітає "сигара", яка проламає 30-метрову дірку в цеху за сотні кілометрів.

Від зовнішнього пілота, який мінує в сутінках стежку, щоб не оминули наші СП.

До медсестри, яка тисне мені руку і гладить лоб, коли я все тисну і тисну в гарячці на кнопку: "Прийди і вколи мені обезбол".

Усе це дихає, живе, оре і віддає своє єдине життя, щоб лінія стояла, а тил ворога палахкотів. Все це і є ми, є нація і країна.

І ми, як нація і країна, таргетуємо Балтійське узбережжя і дістаємо їх. Платячи величезну криваву і страшну ціну.

Обійняв усіх, хто тягне цей Сізіфів камінь тягот і поневірянь.

Хто розміняв сім'ї, менталку, здоров'я, щоб країна стояла.

Посестри і побратими.

Хто пройшов контактні стрілецькі бої, потім вогневий вал, потім скіди і фпв, потім низку плюсиків, а потім — кухарем у другу лінію, бо "необмежено придатний".

І всіх, хто боїться, ховається, вагається, сховався, ліг на дно — теж. Ми всі в одному човні. Ми потонемо або випливемо разом.

Вирішуйте, як для вас вижити буде легше і де шанс більший. Ми знаємо, що фільтрацію проходити не можна. І сподіватися на те, з якого боку від ніжки стільця товариша майора опинишся в підвалі — теж. Ставка тут найдорожча.

Тому ви самі капітани своїх кораблів. Робіть свій хід. Боятися вже пізно — безпечних гаваней на цій карті не залишилося. В кінці ми всі однаково станемо попелом, так що на всі фішки.

На зараз ми з РФ — як сплетені абордажними гаками галеон і шхуна. Якщо вони не розчеплять канати, вони можуть зачистити шлюпку, але потонуть разом із нею.

А руїни Авдіївки того не варті.

Тому палахкотить Балтика, тонуть криголами й атакуються танкери. Ми продовжуємо битися і чинити їб*йший, запеклий опір.

Якби я прочитав таке у фантастичній книзі, не повірив би.

Ми за допомогою ЄС і США, за гроші ЄС ведемо ракетну і дронову війну на ТВД від Балтики до Каспійського моря і Сибіру, приймаємо і відбиваємо тисячі ракет і дронів, зберегли авіацію, регулярно бомбимо РФ і виносимо завод у Брянську або термінали в Причорномор'ї і Балтиці.

Я б не повірив. І тому шалено гордий і щасливий жити в цей час.

Кожному, хто не здався і не занепав духом, хто тягне і сподівається, хто хоче вижити, сховатися і врятуватися, хто намагається повернутися в Україну 2014 року, а вона померла і переродилася в Пеклі найбільшої континентальної війни з Другої світової.

Обійняв вас. Живіть. Ми витягнемо.