Відео дня
Чого варто очікувати від російських окупантів на фронті і які виклики стоять перед Україною: прогноз на 2025 рік
Закінчується 2024 рік, і загалом окреслюються контури майбутніх у 2025-му подій, яких слід очікувати і до яких слід готуватися. Постараємося описати їх з урахуванням як військової, так і політичної компоненти.
Докладніше про це – у матеріалі спільного проєкту OBOZ.UA та групи "Інформаційний спротив".
На початку грудня у статті "Чого Україні чекати від російських окупантів і на яких напрямках: прогноз до кінця року та на перший квартал 2025-го" я розглядав військовий аспект протистояння України та Росії, насамперед наголошуючи на цілях та можливостях РОВ. Але важливим чинником є політичний і, я навіть сказав би, геополітичний аспект. Але все-таки нинішній прогноз я почну саме з військового.
Військовий аспект – 2025 рік
Вже зараз можна говорити про те, що основні завдання російських військ на кінець 2024 року, а саме окупація Торецька, Часового Яру, витіснення Сил оборони України з Курахівського виступу та початку основної фази наступу на Покровськ, так і не були досягнуті. Очевидно, що їхнє виконання буде перенесено на перший квартал 2025 року – з особливим форсуванням подій до інавгурації Дональда Трампа (присяга відбудеться 20 січня).
Також, як ми можемо бачити, цілком передбачувано РОВ активізувалися по лівому березі Херсонської області у спробі висадки десанту на правому березі. Але ці дії не несуть загрози окупації Херсона, вони переважно страхітливого характеру: мовляв, ми готуємося захопити правобережну Херсонщину, домовляйтеся з нами, поки не пізно. Відповідно активність угруповання військ "Днепр" продовжуватиметься в руслі річки по берегах також і в першому кварталі 2025 року.
Зі свого боку Сили оборони України будуть очікувано дотримуватися незмінної оборонної стратегії як до інавгурації Дональда Трампа, так і деякий час після. Це обумовлено невизначеністю дій 47-го президента США, який зараз наполегливо ретранслює ідею про переговори.
Це може означати ослаблення підтримки України з боку США на певний перехідний період. Період, коли на український дипломатичний сектор буде покладено найважче завдання, – поступово, не наполегливо, але якнайшвидше переконати Трампа в тому, що з Путіним потрібно не домовлятися, а примушувати силою. Тим більше, що ситуація на фронті й у самій Росії складається не на користь РОВ.
Як результат – найважчі втрати російських окупантів за весь період повномасштабного вторгнення, виснаження запасів техніки, тотальна залежність у боєприпасах від КНДР і залежність, що виникає, у живій силі і техніці. 2024 рік виснажив російську армію так, як жоден інший рік, а сама війна стала найбільш виснажливою і вбивчою для російського військового потенціалу.
У 2025 році у РОВ виникне гострий і навіть критичний дефіцит танків, бойових броньованих машин та ствольної артилерії. Окупанти воюватимуть переважно людським ресурсом, остаточно трансформуючись у маршові батальйони. Розуміння того, що Дональд Трамп може увійти в історію не як перемовник, після якого залишилася чергова рана замороженого конфлікту, що кровоточить, а як переможець, має бути донесено до 47-го президента США.
А поки це розуміння доноситиметься, СОУ продовжуватимуть залишатися в обороні щонайменше першу половину 2025 року.
Політичний аспект
У 2025 році, як я і згадав вище, зусилля дипломатичного сектора мають бути зосереджені на досить послідовному переконанні Дональда Трампа у безперспективності мирних ініціатив із Путіним. Мир може бути лише після капітуляції Росії, а вона до цього близька, як ніколи, з 2022 року.
Проблема в тому, що політичний пул у США, наближений до Трампа, оперує, м'яко кажучи, недостовірною та маніпулятивною інформацією. Тому не виключено процес торгів, зокрема й комерційного характеру.
Україна має переконати Дональда Трампа в тому, що йому вигідно разом з українцями перемогти Путіна – і не просто тому, що це справедливо, а тому, що має бути вигідним США. Політика "рожевих поні" та "ідеалів справедливості" у нинішніх реаліях має бути забута та переведена у розмові з 47-м президентом США на комерційну основу. Зокрема, відновлення звільнених територій є пріоритетом контрактів американським кампаніям. Участь у видобутку корисних копалин на звільнених територіях – теж саме. І таке інше.
Якщо не буде затверджено такий підхід у двосторонніх відносинах із новою адміністрацією президента США, то будь-які контакти навряд чи матимуть для нас суттєву результативність.
Зрозуміло, що цей процес буде досить затяжним і на його тлі СОУ перебуватимуть в обороні з усіма наслідками. І, найімовірніше, навіть серйознішими за військовий і політичний аспект будуть внутрішні українські інформаційно-психологічні фактори.
Інформаційно-психологічний внутрішній фактор
У 2023 році в матеріалі "Почалася нова фаза війни в Україні – як змінилися пріоритети і що важливо усвідомити" я зазначав, що у 2024-му СОУ будуть перебувати переважно в обороні, при цьому найбільшою проблемою може стати нерозуміння в суспільстві процесів, що відбуваються на полі бою. Це зумовлено тим, що так чи інакше, але в обороні війська змушені відходити під натиском ворога на більш вигідні позиції. Натомість у суспільстві вкоренилося стійке уявлення, що втрата територій – це поразка у війні і що перемогти у такий спосіб неможливо.
Відсутність розуміння в суспільстві насамперед через слабку інформаційну політику в Україні призвела до кінця 2024-го до серйозних занепадницьких, депресивних настроїв. При тому що цього року російські окупаційні війська захопили трохи більше 3200 квадратних кілометрів території, тоді як за підсумками 2022-го захоплених територій було понад 64 тисячі квадратних кілометрів.
У 2025 році ситуація буде не кращою, а з урахуванням вищеописаного в інформаційно-психологічному плані буде навіть гіршою. Цією обставиною максимально користуватиметься російська сторона, генеруючи ІПсО хаотизуючого та панічного характеру, спрямовані на відповідні "чутливі" до подібної маніпулятивної інформації верстви населення в Україні.
При цьому ІПсО одночасно стосуватимуться як спотворення інформації про події в зоні бойових дій, поширення упадницьких наративів, так і дискредитації військово-політичного керівництва країни, аби підірвати довіру та реалізувати внутрішні соціально-дестабілізуючі сценарії.
Висновки
Наступний, 2025 рік, буде для України складнішим навіть за 2022-й. Багато викликів як на полі бою, так і на геополітичній арені, а також внутрішній. І найслабша ланка – це внутрішній фактор.
Військовий та політичний аспекти мають свою специфіку вирішення поставлених завдань, яка найчастіше незрозуміла для середньостатистичного українця, далекого від вузькоспеціалізованих нюансів. І саме ці нюанси розбалансують суспільство, чим і користуватиметься ворог.