Блог | Чому Україна не завдає ударів по стратегічних мостах у РФ?

Чому не завдають ударів по великих стратегічних мостах у глибині як України, так і РФ? Домовленість? Ми не чіпаємо ваші, а ви не чіпаєте наші?

Чому ж рашисти не наносять ударів по великих стратегічних мостах через Дніпро? Неважливо, скільки саме таких мостів. Принцип від цього не змінюється: якщо їх знищити, то Україна неабияк постраждає. І на тому ж рівні, у РФ явно є певна кількість стратегічних мостів, скажімо, через Волгу або через інші великі річки, при знищенні яких логістика РФ теж може легко розвалитися. Але ми спостерігаємо повну бездіяльність як з боку України, так і з боку РФ щодо цих мостів. Жодних нальотів і жодних атак. Чому?

Тут, звичайно, легко схилитися до двох основних версій:

1. Не можуть – сучасних засобів для знищення великого мосту недостатньо

2. Є домовленість, що "ми не чіпаємо ваші мости, ви не чіпаєте наші"

Обидві ці версії неправильні, і давайте я поясню

Почнемо з другої версії. Я погано уявляю, про що з Путіним можна домовитися. Коли він дотримувався свого слова і не порушував його? Максимум, про що з ним (у сенсі з РФ) на даний момент домовляються достовірно – це обмін полоненими.

Ну скажімо, у Путіна є засоби, щоб ось так раз і зруйнувати всі важливі мости через Дніпро. І ми віримо йому на слово, що він не чіпатиме їх. А він так – бац, за один день – і знищив усі мости. І все лівобережжя України залишив на голодному пайку, як зараз Крим. І пішов у наступ, коли лівобережжя України залишилося без постачання. Ви вірите, що Путін таке може зробити? Я теж. Ви вірите, що українське керівництво повірить Путіну? Адже він дав слово хлопця. I rest my case

Залишається перша версія. Що не можуть знищити мости. Вона теж неправильна, будь-який міст РФ Україна може знищити, якщо дуже захоче. І РФ будь-який міст через Дніпро теж може знищити, тут правда, якщо дуже-дуже-дуже захоче. Питання лише ціни та часу, але є нюанси.

Почнемо з того, що ще з часів холодної війни всі стратегічні мости будувалися з урахуванням атак і бомбардувань з боку злісних супротивників. Влучити в міст дуже й дуже складно, він все-таки досить вузький, метрів 20 завширшки, ну, може, 30. Фундаменти витримають мало не ядерний удар. Перекриття, по яких їдуть машини, зруйнувати легше, але й замінюються вони досить швидко й оперативно. СРСР так будував і мав рацію, і мости залишилися, і, думаю, стратегія будівництва теж залишилася в таких канонах.

Наведу класичний історичний приклад з в’єтнамської війни. Thanh Hóa Bridge (переклад: Щелепа Дракона). Стратегічний міст, що з’єднує Північний В’єтнам із Південним. По якому В’єтконг постачав свої наступальні частини в Південному В’єтнамі. Бомбити його американці почали в 1965 році. Скидали просто сотні тисяч бомб. Зруйнували вони цей міст у 1972-му році. 7 років бомбардувань, і міст функціонував увесь цей час. Добили його лише тоді, коли розробили й застосували бомби з лазерним наведенням; добили вже досить пошкоджений міст, але він був дуже міцним, як я описав.

Тобто теоретично знищити можна практично будь-який міст. Але ціна такої операції може виявитися настільки високою, що військового сенсу в ній не буде. 7 років знищували в’єтнамський. І тут мені заперечить уважний читач. У Херсоні Антонівський міст знищили, тож орки втекли й залишили Херсон практично мирно. Скажімо так, не зовсім мирно. ЗСУ наполегливо наступали з півночі. Антонівський міст бомбили не 1 чи 2 дні, його бомбили дуже багато тижнів. Я не пам’ятаю точно, 3-4-6-8 тижнів, щодня були новини про те, що по мосту були влучання і ось вони – дірки в мості, але транспорт продовжує рух. Спочатку вантажівки, а потім уже легкові. Витратили купу ракет "Хаймарс", які були надзвичайно точними. А міст продовжував стояти, і його б навіть відновили, але удари були постійними. "Хаймарси" були близько, а протиставити їм нічого не могли. Зараз навчилися боротися з "Хаймарсами", але це інша історія.

І знову читач заперечить мені. Адже мости в Перекопі, Армянську, Джанкої знищили! Так, знищили. Але вони невеликі, розташовані не так далеко (десятки, ну максимум сотня-друга кілометрів), погано захищені. Можна запустити туди багато недорогих дронів середньої дальності, і рано чи пізно вивести цей міст у стан повної непридатності. Що, взагалі-то, є невеликою ціною, з огляду на стратегічну цінність цих мостів: відрізається цілий острів Крим.

А тепер поглянемо на стратегічні мости через Дніпро. Що вартує РФ, щоб знищити їх? Питання: а чим? Шахедами? Та вони малопотужні, 50 кг вибухівки для мосту – це ні про що. Навіть багато разів по 50 кг – усе це можна відремонтувати. Не кажучи вже про те, що там напевно є захист, і більшість Шахедів просто не долетять до цілі.

Але є "Іскандери"!

Які не можна збивати і які дуже точні. Вони, так, вважаються точними, але, за оцінкою експертів, "ймовірне кругове відхилення" у них при наведенні за системою "Глонасс" становить десь 50 метрів. Це означає, що 50 відсотків ракет повинні влучити в коло з радіусом 50 метрів навколо точки прицілювання. Є моделі "Іскандерів", які є точнішими – навіть там похибка становить 10–20 метрів, – але вони набагато дорожчі й рідше зустрічаються. І взагалі, через санкції, є відомості, що точність "Іскандерів" дуже знизилася. Ширина мосту, нагадаю, у нашому міркуванні становить десь 20 метрів. Решта ракет полетять у порожнечу. Це означає, що нам доведеться застосувати ще десяток (а то й сотню) дорогих "Іскандерів", щоб пошкодити покриття мосту, яке відновлюється досить швидко – за кілька днів, а пошкодити фундамент (що рівнозначно знищенню мосту) вони практично не можуть. Але ж є ще й "Кинджали"! Поспішаю заспокоїти вас: "Кинджал" – це той самий "Іскандер", він просто летить швидше (як саме – це вже інша історія).

Виходить, у орків немає можливості знищувати мости. Напишіть у коментарях, якщо ви знаєте іншу зброю, яка може знищити міст. Ну, крім ядерної зброї та "Орешніка", у якого радіус ураження обчислюється сотнями кілометрів.

І тоді можна запитати: а чому Україна не завдає ударів по стратегічних мостах у РФ? Адже ми всі бачили виняткову точність далекобійних дронів і навіть уже ракет "Фламінго" по різних цілях, з чудовими результатами?

Так, звичайно, але є, знову-таки, нюанс. Удари по НПЗ створюють неймовірно ефектну картину: один вдалий приліт дрона – і ми спостерігаємо найкрутіше видовище: чорний дим над містом, наче під час армагедону, паніка серед орків, нафтовий дощ тощо. Але проблема в тому, що всю цю красу створює не сам дрон, він слугує іскрою, з якої спалахує все це прекрасне полум’я. Фламінго, звичайно, набагато потужніші, але їхня точність поки що теж слабка – відхилення в десятки метрів. Влучити у великий завод із великими цехами? Так, влучаємо. У міст – ще навряд чи. А простий дрон із сотнею-другою прилетить на міст, якщо там не стоїть парочка бензовозів – ефект слабенький

Але й тут можна заперечити. Один дрон нічого не вирішує, а що, якщо відправити десятки чи сотні дронів на один міст, адже їх рознесуть? Можливо, рознесуть. Але треба пам’ятати, що стратегічних мостів 17. Багато з них подвійні: автомобільні окремо, залізничні окремо. Тож їх може бути й більше 30. Війна – це не комп’ютерна гра, де можна ввести чіт-код і отримати нескінченне здоров’я, боєзапас тощо. У вас є певна кількість цілей. Є певна кількість дронів. Ви обираєте: що краще – знищити НПЗ у Москві? Завод дронів у Єлабузі? Міст у Волгограді? Адже якщо ви направите всі дрони на міст у умовному Волгограді, то на НПЗ чи Елабугу вже нічого не залишиться. Або навпаки. Ресурси завжди обмежені. Тож у штабах, напевно, обирають найоптимальніший варіант. Чи то з огляду на матеріальні збитки, чи то з огляду на PR-ефект – я не знаю (у PR-збитках теж немає нічого поганого). Але це не так, що ми можемо, але не проведемо акцію. Бо руки зв’язані.

Але наберемося терпіння. Все буде Україна. Можливо, руки, тобто дрони, дійдуть і до мостів.