Дії на випередження, але не тільки: що стоїть за круговою обороною українських міст і чому це не привід для паніки

Український інформаційний простір стривожили повідомлення про те, що в низці регіонів готують кругову оборону міст. Зокрема, роботи з укріплення ведуться на Київщині, в Одеській, Волинській, Рівненській областях тощо. Такі повідомлення не на жарт схвилювали місцевих жителів: невже реальна загроза настільки велика? Давайте розберемося.

Неодноразово можна було чути від російських пропагандистів і так званих "політичних діячів" погрози на адресу тих чи інших українських міст: мовляв, так чи інакше, але їх захоплять і що цілі російського командування щодо Одеси, Харкова, Сум, Миколаєва, Запоріжжя, Херсона не змінилися.

Практично завжди, коли лунають подіьні войовничі заяви виникає запитання від журналістів: наскільки ці погрози реальні? І експерти, аналітики пояснюють ступінь реалістичності озвучених апокаліптичних сценаріїв. У 2026 році я, мабуть, уперше з другої половини 2022 року став озвучувати позитивні для СОУ тенденції на полі бою. І наголошувати, що для російських окупантів весняна фаза наступальної кампанії 2026 року стала найгіршою з 2023-го, та й літня не обіцяє нічого хорошого. Російські окупаційні війська виснажені й не зможуть показати ефективних загальновійськових наступальних операцій.

І на тлі настільки оптимістичних заяв питання: а чому ж тоді навколо українських міст зводяться лінії оборони?

Дії на випередження

Україна вже п'ятий рік поспіль перебуває у стані повномасштабної війни, і для нас вкрай важливо діяти не стільки за ситуацією і фактом подій, що відбуваються, а на випередження. І те, що ми зараз можемо спостерігати в низці міст – це саме дії на випередження.

Лінії оборони зводилися і раніше – у 2022 році, 2023-му тощо. Але тоді вони мали свою специфіку, якій у суспільстві приділялося не так багато уваги. Проте, з часом, не лише українська армія адаптувалася до протистояння РОВ, а й настав час вносити зміни в принципи оборони. Наприклад, зараз це більше орієнтир на протипіхотні загородження – без класичних ВОП і РОП посеред поля.

Зараз риються багатокілометрові протитанкові рови, а перед ними, за ними та вздовж укладається колючий дріт – єгоза, натягується "путанка", також встановлюються надовби (зуби дракона). Це комбінований метод загороджень, що перешкоджає як просуванню техніки, так і піхоти противника.

Це все саме ті типи загороджень, які максимально актуальні в нинішніх реаліях ведення бойових дій противником. Але для їхнього зведення потрібен час, якого у випадку виникнення загрози може просто не бути.

Чи є на сьогодні загроза вторгнення в Одеську область російських військ і незаконних збройних формувань із Придністров'я? Вона мінімальна. Але це не означає, що на кордоні з "ПМР" не повинно бути фортифікацій і загороджень – з урахуванням специфіки сил і засобів противника, який може наступати з цього напрямку.

А наскільки ймовірна сьогодні висадка російського десанту на узбережжі Одеської області або в районі безпосередньо Одеси? Ймовірність – мінімальна. Будь-які великі чи середні десантні кораблі будуть знищені ще до того, як наблизяться до внутрішніх вод України. Але це не означає, що ми не повинні розглядати ризики і не готуватися до них.

Аналогічно й міста на північних рубежах нашої країни, розташованих поблизу кордону Білорусі, протяжністю понад 1 000 км. Як я неодноразово наголошував, наразі з території РБ немає ризиків проведення загальновійськової наступальної операції російських окупаційних військ – аналогічної тій, що була в лютому 2022 року.

Причина – відсутність достатніх сил і засобів противника на території Білорусі. Але це не означає, що завтра не почнеться передислокація цих сил і засобів. І залежно від цілей і поставлених завдань формування ударного кулака РОВ на території Білорусі може зайняти від кількох тижнів до кількох місяців. Зі свого боку зведення ліній оборони, навіть в авральному режимі, займає в рази більше часу!

Знову-таки, дії на випередження відіграють основоположну роль у підготовці та проведенні успішної оборони. Зокрема з мінімізацією ризиків наступу ворога в заздалегідь укріпленому напрямку. і, відповідно, вимагає для прориву куди більше ресурсів, ніж противник може собі дозволити. Тобто, ми говоримо не тільки про дії на випередження, а й про фактичне випередження загроз.

Дещо інша концепція оборони міст у зоні ризику з огляду на близькість до кордону Росії або лінії бойових зіткнень. Звісно, РОВ на сьогодні не має потенціалу захопити Харків, Суми, Чернігів, Запоріжжя чи Дніпро, але це не означає, що навколо цих міст не повинні формуватися лінії оборони –, актуальні з огляду на сучасні виклики.

Крім того, області та міста, що розташовані поблизу ЛБЗ, щонайменше мають розглядати зону в 40-50 км від самої лінії зіткнення як зону ризику. І зведення фортифікацій у цих зонах повинно мати обов'язковий характер. Причому йдеться не тільки про зведення інженерних споруд, а й про забезпечення щонайменше пасивного захисту логістики вздовж трас і рокадних доріг – натягування сіток.

Але нинішня активність з оборони міст – це не тільки дії на випередження, а й елементарне обслуговування ліній оборони після сезонних природних явищ.

Обслуговування

Будь-яка лінія оборони після сезону дощів або снігопаду потребує обслуговування, оновлення та додаткових робіт. Ті самі протитанкові рови заливає водою, єгоза потопає в болоті, надовби просідають тощо.

Будь-яка лінія оборони, будь-яка фортифікаційна споруда не зводиться за принципом "побудував і забув", а потребує постійного обслуговування – залежно від рельєфно-ландшафтних, природних і сезонних особливостей окремо взятої місцевості. Принагідно до цих особливостей додається й постійна адаптивність фортифікацій, які буквально за півроку війни, що динамічно розвивається, за своєю концепцією можуть застаріти й потребують певних змін.

Хоча б тому роботи на лініях оборони будуть вестися завжди. І це не означає, що зросли ризики – якраз навпаки: це повинно не насторожувати, а вселяти впевненість у те, що оборона міста під контролем, обслуговується і постійно вдосконалюється.

Зовсім інші настрої мають бути, коли зведена десь посеред поля у 2022 році вогнева точка п'ятий рік поспіль так і стоїть безхазяйно, перетворившись на притулок для бомжів і наркоманів.

В українському суспільстві на найближчі десятиліття має вкоренитися й сприйняття ліній оборони як обов'язкового і незмінного атрибута більшості міст країни. На жаль, вогнева точка, надовби, єгоза і протитанковий рів – як клумби і бруківка – стають невід'ємною частиною нашого життя. І занепокоєння має викликати не їх наявність, а якраз навпаки – відсутність. Особливо коли за 30 км від вас проходить кордон Росії або ж Білорусі.

Матеріал опубліковано в межах спільного проєкту OBOZ.UA і групи "Інформаційний спротив".