Директорка школи в Маріуполі розказала про жахи окупації Музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова

Уперше маріупольську школу № 29 обстріляли другого березня. Директорка Лариса Аркадіївна Бикова була у приймальні. Поруч на футбольному полі грали діти. Пролунали вибухи, посипалися вікна. Один хлопчик на полі загинув, ще двоє отримали поранення... Кілька тижнів Бикова з родиною та ще десятками людей жили у підвалі школи. Свою історію вона довірила Музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

24 лютого Лариса Аркадіївна рекомендувала педагогам та учням школи залишатися вдома та навчатися дистанційно, сама ж поїхала на роботу. Сховала документи та повернулася. 25-го разом із батьками учнів, дітьми, вчителями та власною родиною Бикова переїхала у шкільний підвал. Додому вона більше не потрапила.

У коридорі школи організували місця, де проводили час діти — найменшим було чотири роки, сидіти у підвалі їм було складно. Все змінилося другого березня. Був сонячний день. Директорка перебувала в приймальні, її чоловік читав книжку, на вулиці грали підлітки. Раптом чоловік закричав: "Падайте!"

"Було багато вибухів, у всій школі посипалися вікна. Всі стіни всередині були посічені осколками. На щастя, люди встигли сховатися у підвалі. Одного з дітей, які грали в футбол, було вбито, ще двох поранено", — розповідає Лариса.

З того часу підвал вони майже не залишали. Топили сніг, їжу готували на вогнищі під обстрілами, які не припинялися. Почалися авіаудари. Почувши літак, діти швидко одягалися в курточки та ставали до стіни, ближче до виходу, як їх вчили. Виїхати родині Бикової вдалося 20 березня за допомогою волонтера. Згодом вона дізналася, що загинули психолог школи, дві вчительки, одинадцятикласник, батьки учнів...

"Є надія, що ми повернемось до нашого Маріуполя. Дуже складно усвідомити, що міста, яке ти любив, немає. Я не знаю, що робити далі. Чекаю на Перемогу", — каже Лариса Аркадіївна. Дивіться та слухайте її історію за посиланням bit.ly/3T6CHDt

Свою історію Лариса Бикова довірила Музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова. Це наймасштабніший у світі архів історій мирних мешканців України, які постраждали від війни. Архів Музею налічує вже понад 40 000 історій.

Кожна історія важлива. Розкажіть свою! Поділитися історією можна так:

 напишіть вашу історію на власній Facebook-сторінці з хештегами #Голоси_Мирних #розкажіть_свою_історію та запросіть друзів долучитися;

•  скористайтеся чат-ботом t.me/civilvoicesmuseum_bot у Telegram;
•  відвідайте портал Музею https://civilvoicesmuseum.org/ та натисніть "Розповісти історію" праворуч зверху;
•  зателефонуйте на безплатну гарячу лінію 0 (800) 509 001