Блог | Для чого треба було тримати Бахмут, Покровськ чи проводити Курську операцію
Будьте першими у курсі головного — підпишіться на Новини на OBOZ.UA у Google
Останім часом зовсім мало часу на соцмережі. Іноді заглядую і бачу як хтось рівня "солдат" чи просто цивільні пишуть, що не потрібно було так довго тримати той Бахмут, і що Курська операція не мала ніякого сенсу, і що Покровськ теж потрібно було віддати швидче. І що наші втрати були б значно менше, якби цього всього не було. Але ті, хто зараз це пишуть, вже забули контекст того часу і не розуміють широту усіх наслідків.
Осінь 2022-го. Перевага по стволах 1:8 на користь раzzистів. Основна "технологія" розвідки дронами – мавікі. Ну як основна. Офіційно в армії немає жодної посади для дронщиків. У комбатів величезний головнік як офіційно прийняти і списати кожен втрачений мавік. А кількістні втрати дронів були дуже великі через низьку кваліфікацію тих одиниць, хто міг ними керувати. МО вважає ці дрони "весільними". FPV-камікадзе поодинока кустарщина, яка літає ще "під носом". І погано літає. "Вампіри" прилетять в армію лише через рік, восени 23-го. Баофенги без шифрування майже всюди. Оперативно-тактична обізнаннісь будується по паперових звітах, які природньо мають суттєвий лаг затримки та природньо відрізняються від того, що реально зараз на полі бою. "Дельту" офіційно узаконять в армії лише через пів року у 23-му. Координація між сусідніми підрозділами дуже погана. РЕР – вузькоспеціалізовані та рідкісні одиниці. Єдина наша технологічна перевага на той час – кропива на планшетах та тільки-тільки з'явився детектор "Цукорок". Оптоволокно не використовується в принципі. Bradley, Leopard, Challenger легкі броновані машини типу Спартан чи HMMWV не існують в ЗСУ у мінімально достатній кількості. Евакуація поранених на цивільному транспорті, який прострілюється навіть пістолетними кулями чи малими уламками.
Бахмут. Приблизна чисельність Сил оборони на цьому напрямку до 30 тис. На початку це лише 93 ОМБр, 1-й бат 80-ї ОДШБр та один підрозділ ССО. Проти нас 35 тис. контрактників та 50 тис. завербованих зеків Вагнера. Це вже перевага ворога в особовому складі майже 1:3. Але він там був не сам. 137 парашутно-десантний полк, 31-ша окрема десантно-штурмова бригада, 132 мотострілецька бригада, 72 бригада та 144 дивізія регулярної армії рф. Знав би наш звичайний солдат чи цивільний про таку перевагу ворога, то говорили б про відступ ще голосніше. Але для чого тоді треба було тримати Бахмут?
Тут немає простої відповіді ні для солдата, ні для цивільного. І відповідь буде відрізнятися від того, командир якого рівня буде пояснювати.
Хороший ротний скаже – "Якщо я відведу свій підрозділ, то відкрию фланг та тил суміжників. І тоді перевага ворога на одного суміжника стане вже 4-5:1. І для кожного з моїх стане внутрішнім особистим прокляттям не те, що вони повернулися до дому, а що в мішках повернулися суміжники. Я поіменно знаю кожного свого на позиції. Так само як і суміжний ротний. І це дає мені трохи більше сенсу, чому треба битися і не бросати своїх".
Хороший комбат чи комбриг – це вже відповідь про логістику, про маневри. Він пояснить солдату чи цивільному, що йому не цікавий той квартал, який вони тримають. Йому цікава "дорога життя" з Часів Яру – єдина дорога, яка дозволяє забеспечувати та евакуйовувати поранених на цивільних машинах, які прострілюються навіть пістолетними кулями та малими уламками. І якщо віддати цей квартал, ворог зможе прострілювати єдину дорогу забеспечення. Тому треба тримати цей квартал.
Хороший командир ОТУ чи Главком – це відповідь про політику та резерви. І не тільки про свої, скільки про резерви ворога. Він нагадає, про перевагу ворога в стволах 8:1. І тільки щильна забудова дає більше шансу зв'язати найкращи сили наступу ворога. 2 з 4 повітрянодесантних дивізій та 3 із 4 окремих бригад ВДВ + Вагнер розбиралися тут на молекули, незважаючи на всі переваги рф. І якби Бахмут не стояв, то всі ці 50 тис. зеків Вагнера стояли би на околицях Слав'янська та Краматорська, а не пішли своїми недобити залишками на Ростов. І не з'явилися б такі наші монстри як Магура, Буревій, Хартія, Спартан, Червона калина. Не з'явилися би тому, що в менших населених пунктах їх ствольна перевага розбирала б нас швидше і всі резерви уходили на поповнення, а не на нові підрозділи.
Літо 2024. На нашому боці перевага в дронах та мобільних РЕБ. В стрічці фейсбук майже похоронили фронт. Упаднічиский настрій всюди. Парнери дивляться на Україну як на "жертву". Україна і сама так себе презентує. А жертвам дають не зброю, а гуманітарну допомогу, психологічну реабілітацію. Хуйло ще голосніше говорить про "червоні лінії" для застосування ядерної зброї, якщо хоч одна нога армії чужої держави ступить на територію рф. В грудні 2023 Пентагон публічно офіційно відмовляє в надані F-16. Байден та партнери забороняють використання ATACMS та Storm Shadow для ударів по території рф. Перерізати їх логістику майже неможливо. Обмін полоненими припинився. Доля дуже великої кількості полонених азовців ще з часів Маріуполя майже безперспективна. Розвиток дронів набирає оберти з обох боків. Вікно для рішучих дій, щоб змінити савлення світу до України та війни з раzzизмом майже закрито.
ССО 60 діб тероризує курський напрямок та прокладає стежки, створюючи для ворога видимість випадкових, разових диверсій. У тому числі завдяки цьому, стає відомо про підготування ворожих позицій на території рф для наступу на Сумщину. В серпні починається курська операція. Організація наступу була на максимально високому рівні. Спочатку ми вибили розвідавіацію. Потім заглушили їм ефір. А потім підготовленими силами, створеними завдяки часу, який дав Бахмут, зайшли стежками ССО. Для чого?
Відразу після початку Курська наші партнери зрозуміли, що погрози хуйла про "червоні лінії", це піздьож за яким немає ніхуя. Україну більше не бачили "жертвою". Вона стала самостійним суб'єктом, який професійно б'ється на полі бою, а не виживає. Ми для них більше не налякана мавпа, якій ссикотно давати гранату. В листопаді нам дають дозвіл бити по території РФ. Ми захопили більше 1000 полонених "мальчіков в трусіках" і під тиском раzzіян, рф знову почали перемовини про обміни. І обміни повернулися. Плюс отримані прямі публічні докази залучення у війні раzzією іноземних регулярних військ, Північної Кореї. Захопивши Суджу ми вперше зробили потужний удар по економіці рф. Зупинен транспорт газу у розмірі 15 мільярдів кубів. На раzzії режим НС федерального рівня, 150 тис. евакуйованих, 85 мільярдів збитків вже за перший місяць, 44 мільярди витрат з резервного фонду, 160 тис гектарів незібраного врожаю. А у грудні перші протести на рф з початку навали. Курська операція відкрила нам і парнерам очі, що раzzію можна болячи бити на її території. Сьогоднішні наші мідлстрайки та далекобійні "санкції" по НПЗ, Криму та Wildberries – це наслідок курська. Весь 2025 рік наші військові на спільних з іноземцями навчаннях вже виступають як експерти. Вони вже слухають та вчаться у нас.
Осінь 2025. У нас активно розвивається СБС, які ще не вийшли на свою потужність, ще організуються. Всі поля та села Донеччини навколо Покровська в оптоволокні. Починає активно застосовуватися забеспечення та евакуація наземними НРК. Кілзона вже 25 кілометрів. Броньована машина живе в середньому 5-6 виїздів. Мотоцикли замість БМП. Інфільтрація замість м'ясних штурмів. Ворожий наступ на Сумщину зупинений. Країна знову потопає в скандалах про відсутність підготовлених фортифікаційних ліній оборони та їх невідповідність сучасним умовам війни. Країні знову потрібен час, щоб привести тил в порядок. Хуйло дає наказ взяти Покровськ до 15 листопада. Починаються бої за Покровськ та Мирноград.
Треба простояти до початку морозів, щоб можливості для ворожого наступу сильно знизилися. Вистояли. Тепер треба вистояти до закінчення морозів, щоб в Дніпропетровській області добудували фортифікації під умови сучасної війни. І з'явилися перші інженерно-захисні лінії які сильно ускладнюють тактику інфільтрації. А штурми колоною коробочок вже просто неможливі. СБС наростили м'язи на цьому напрямку. Вийшли на велики об'єми по знищеню ОС ворога. Відпрацювали свою логістику. На всю потужність працють програми спільного створення БПЛА з різними іноземними партнерами. Вже немає проблем з дронами. Є проблема з людьми.
Захист кожного міста, курська операція має значно ширші відповіді на запитання "для чого" від звичайного солдата чи цивільного. Деякі наслідки не може передбачити ні Комбриг, ні Главком. Вони стають зрозумілими з часом. Я спробував їх пояснити. І це лише по трьох напрямках. А ще є Часів Яр, Запоріжський та Херсонський напрямки. І там для кожного населенного пункту можна зрозуміти "для чого".
Я не кажу, що все у нас організовано чудово. Деякі командири не вчаться ще з часів оточення Вугледару. Досі існують накази тримати позиції тоді, коли обхід ворогом вже відбувся. Досі приходять брки заводити бійців на околиці втраченого міста, щоб офіційно заявляти про його утримання. І досі в головах "стратегів" ідеї про необхідність постійних контрштурмів у війні на виснаження без визначенних строків. І це природня частина, нажаль, військової справи. Тут помилка командира завжди вартує життя солдата. І той хто втратив близьку людину має право спитати "для чого". Головне тут...
Головне у своїх запитання чи "диваних" рослідуваннях не ставити під сумнів доцільність важкої роботи військових. Бо поки ви тут задаєте дуже абстрактні запитання "для чого", їх може прочитати той самий солдат, якому прийде наказ тримати свою позицію, щоб ворог з більшою перевагою не вдарив у фланг суміжнику. А може прочитати і той ротний, якому треба тримати свій квартал, щоб ворог не зайняв зручний район для збільшення кілзони. Про проблеми в війську можна говорити по-різному. І поки командири вирішують як краще зупинити ворога, отримати тактичні, оперативні, гуманітарні, економічні та дипломатичні переваги, потратьте і ви зусилля для того, щоб подумати якими словами та про що треба говорити, обговорюючи недоліки "маленької радянської" армії.
