Генерал Маломуж: Путін готує новий "жест доброї волі", кістяк його армії знищено на 75%. Інтерв'ю

5 хвилин
45,2 т.
Генерал Маломуж: Путін готує новий 'жест доброї волі', кістяк його армії знищено на 75%. Інтерв'ю

Після дев'яти місяців від початку війни кістяк армії країни-терориста Росії підірвано на 75%. Українська армія знищила найбільш боєздатні та елітні підрозділи ворога. Його військово-технічний потенціал також серйозно підірваний. Головне у цій ситуації – не втрачати наступального темпу. Ще одна успішна операція ЗСУ може призвести до того, що глава Кремля Путін втратить владу.

Відео дня

Під натиском української армії і тиском світових лідерів агресор уже готується до "жесту доброї волі" – до виходу із Запорізької атомної електростанції. Одночасно готується відступ із лівобережної частини Херсонської та Запорізької області. Такий прогноз в ексклюзивному інтерв'ю OBOZREVATEL озвучив керівник Служби зовнішньої розвідки України у 2005–2010 роках, генерал армії Микола Маломуж.

– Президент "Енергоатому" Петро Котін припустив, що окупант може залишити Запорізьку АЕС. Однак, за його оцінками, не варто очікувати цього найближчим часом. Чи вважаєте ви, що такий варіант можливий?

– Російська Федерація розуміє, що їй доведеться таки залишити лівий берег Херсонської області й, можливо, Запорізьку область. Вони вже неодноразово говорили про те, що українська армія проводитиме у цьому напрямку наступальну операцію стратегічного характеру. Є факти виїзду колаборантів із цих областей на територію Криму та Росії. Це є певним сигналом того, що звільнення нашими військами цих територій, включно із ЗАЕС, можливе.

З іншого боку, розкрито плани Росії стосовно того, що вони намагалися шантажувати світ ядерною загрозою з боку ЗАЕС, звинувачуючи Україну в плануванні вибуху на АЕС, її зупинки, припинення електроживлення тощо. Ця гра велася довгий час, але вона провалилася, тому що вироблено механізм контролю – і оперативного міжнародного, і окремих фахівців МАГАТЕ – щодо з'ясування реальної ситуації на Запорізькій АЕС.

Представники МАГАТЕ присутні там і чудово знають, що там діється і хто в цьому винен. Це розуміють й усі світові лідери. Тому неофіційно на Путіна чиниться дуже потужний тиск, оскільки ядерна безпека є дуже чутливою темою для всіх країн. Такий тиск поряд із перспективою нового наступу наших військ, звісно, впливає на позицію РФ.

Так, вони не залишать ЗАЕС швидко. Вони намагатимуться зберегти там позиції та провокувати ситуацію, особливо обстрілами, звинувачуючи українську сторону. Але в міру тиску на РФ, що продовжується, зокрема з боку членів ядерного клубу, Путіна можуть змусити проявити "добру волю" і віддати ЗАЕС під міжнародний контроль МАГАТЕ.

Але, гадаю, це не буде швидко, бо, по-перше, Путін швидко нічого не здає. Для цього потрібні дуже потужні передумови – і успішний наступ української армії, особливо на цих напрямках, і продовження тиску на Путіна щодо вироблення міжнародних механізмів контролю. Це друге. Третій момент – підготовка Путіним масштабної інформаційної операції зі звинуваченням України та "жестом доброї волі" щодо передання ЗАЕС під міжнародний контроль.

Процес іде. Він ще на середній стадії. Росія вже розробляє плани того, як вона залишатиме ЗАЕС і що вона від цього матиме.

– Але є й інші українські АЕС, яким загрожує небезпека через екстрені відключення електроенергії, через руйнування ворогом енергетичної інфраструктури України. Як запобігти найгіршому сценарію розвитку подій?

– Передусім, звичайно, потрібно запобігти масовим обстрілам. Це головне. Щотижня ми чекаємо на повторення масованих ракетних ударів, росіяни концентрують нові угруповання на Чорному морі, на території Росії та Білорусі для завдання ударів по інфраструктурі, особливо енергетичній. Тож це велика проблема.

Тут питання вирішується на рівні глобального тиску на Росію, щоб вона таких операцій не проводила. Це неприкритий геноцид і терор. Такі удари нічим не обґрунтовані, жодними військовими мотивами. Це конкретний злочин проти українського народу.

Але АЕС мають свої технологічні цикли. Думаю, бити по АЕС Росія не буде, тому що це буде прямим порушенням міжнародних норм ядерної безпеки. Удар по будь-якій АЕС буде розцінено як акт глобального терору.

Тому ворог зосередив удари на трансформаторних підстанціях, системі передання електроенергії. Але при цьому в якихось критичних ситуаціях АЕС можуть вимикатися. Це перехід у нейтральний режим. У разі відключення АЕС від енергосистеми вони працюють в нуль. Серйозних наслідків для них немає, але є наслідки для громадян, які не отримують електроенергію.

– Глава міноборони Естонії заявив, що загроза з боку РФ не знизилася, незважаючи на масштабні втрати ворога на фронті. На його думку, окупант може відновити чисельність військ уже найближчим часом. Водночас ми пам'ятаємо, що ще на першому "Рамштайні" ставилося завдання настільки послабити армію Росії, щоб вона не могла здійснювати агресію. Поки що ми не бачимо, щоб це завдання було виконане. У чому причина? Можливо, у тому, що Заходу потрібен м'який варіант поразки Росії у цій війні?

– Так, Захід не намагається поставити нам таке озброєння, яке забезпечило б нам швидку перемогу. Це і балістичні ракети дальньої дії, які можуть завдавати ударів на відстані до 700 км, які можуть уражати противника і на його території та накрити всі вогневі засоби ворога. Це було б передумовою швидких наступальних операцій.

Але Захід побоюється вступати у відкрите протистояння з Росією та провокувати глобальну ядерну війну. Тому Україну підтримують у дуже великому спектрі, але при цьому стратегічне озброєння досі не постачають.

Водночас поступово змінюється позиція окремих країн НАТО. Британський прем'єр і міністр оборони анонсували постачання Україні ракет великого радіуса дії – понад 100 км.

Але щодо оцінок потенціалу армії РФ, то тут я не згоден із міністром оборони Естонії. Він дуже підірваний, особливо у боєздатності. Фактично на 70-75% боєздатні частини РФ було виведено з ладу, а деякі взагалі розформовано – особовий склад був або знищений, або виведений з ладу через важкі поранення. Знищено безліч військової техніки, зокрема нової. Танки Т-90 і Т-80 – це вже рідкість. Як правило, сьогодні агресор використовує танки виробництва 1960–70-х років.

Тому говорити про те, що військовий потенціал РФ не підірваний, не зовсім коректно. Він підірваний. Підірвані основні частини – морська піхота, повітряно-десантні війська, елітні дивізії на кшталт Кантемирівської або Таманської, ВДВ. Це основний кістяк армії РФ, який виконував завдання як у Росії, так і за кордоном.

Щодо мобілізації, то це непідготовлені люди. Нині їх спішно готують, але у бойовому форматі вони не беруть участі. Водночас українська армія має величезний досвід бойових дій та високоточну зброю. Тому черговий вал окупаційної армії близько 200 тис., який очікується після Нового року, не матиме достатнього успіху, тим паче взимку.

Це не та війна, коли кількість особового складу відіграє вирішальну роль. Так, вони можуть створити для нас велику проблему в протистояннях, бойових діях, наступальних операціях. Але це не буде вирішальним чинником наступу загалом на нашу країну. Тому що периметр кордону України з Росією та Білоруссю величезний, тут потрібні мільйони людей. На це Росія зараз не здатна.

Захід підтримуватиме нас у всіх напрямках по наростаючій, зокрема танковими та ракетними засобами, самохідними гаубицями, літаками F-15, F-16, системами ППО, далекобійними ракетами. Якщо Росія підтягуватиме потужніші резерви, підтягуватимуться і потужніші засоби Заходу, низку обмежень буде знято.

Якщо ми проведемо успішну наступальну операцію протягом найближчих місяців, це запобігатиме наступним навалам, бо в стані ворога буде паніка, відсутність перспектив, моральний дух військових ще більше впаде. І тоді в керівництві Росії замисляться про те, як усунути Путіна – відправити на пенсію чи інакше. Але то вже інша історія. Можливо, інші люди домовлятимуться про нові умови миру.