Генерал Романенко: Путін мститься за потоплений крейсер "Москва", але Україну захищають кіборги. Інтерв'ю
Знищення російського флагмана "Москва" вплинуло на главу країни-агресора Володимира Путіна, і він почав мстити Україні, завдаючи ударів по всій території країни. ЗСУ знищили третину потенціалу противника, про нову спробу захоплення Києва поки не йдеться.
ЗСУ можуть завдати ракетного удару по Кримському мосту, але час для цього ще не настав. Таку думку в ексклюзивному коментарі OBOZREVATEL висловив ексзаступник начальника Генерального штабу Збройних сил України, генерал-лейтенант Ігор Романенко.
– Чи є зв'язок між останнім масованим обстрілом Львова та новим наступом російської армії?
– Вони обстрілюють усю Україну. Увага прикута до Львова, бо там перші жертви, але обстріли цього міста не перші – до цього теж завдавали ударів.
Путін дуже роздратований знищенням флагмана "Москва", і вже з ночі після цього почали завдавати ударів по всій території України, потрапив під обстріл і Львів, бо, як вони вважають, давно не стріляли, бо є об'єкти, ресурси тощо. І вони це роблять.
Найбільше у них залишилося ракет повітряного базування, тобто тих, які запускаються з літаків. Причому літаків, які злітають із російських аеродромів. Це стратегічні бомбардувальники Ту-95М, Ту-160, Ту-22М3.
Зокрема, Ту-23М3 ми передали Росії за газ, і тепер Росія використовує їх, щоб бомбити нас. Наші політики вчиняли саме так – не лише щодо ядерної зброї, не лише щодо ракетної зброї. У нас залишили ракетні комплекси "Точка У" з дальністю не більше 120 кілометрів, до того ж і з них позабирали всі головки самонаведення.
– Які договори ви маєте на увазі?
– Я маю на увазі договори, починаючи з Будапештського меморандуму та закінчуючи договорами про обмеження озброєнь. Спочатку в України забрали тактичну зброю, про яку майже ніхто не говорить. Через два роки забрали стратегічну зброю, а потім стратегічну ракетну зброю, потім – оперативно-тактичну ракетну зброю – "Скат" дальністю 500-600 кілометрів.
І ось зараз ми пожинаємо плоди такої політики.
– Який ваш прогноз щодо Маріуполя? Наближається 9 травня. Кажуть, Путіну потрібно встигнути захопити це місто.
– До 9 травня треба ще дожити, є час. Це питання може вирішуватися в контексті їхньої наступальної та нашої оборонної операції. Тут можливі лише асиметричні рішення.
– У нас є можливість утримати Маріуполь?
– Все давно мало пасти, як казали, а ми досі утримуємо. Там люди рівня кіборгів Донецького аеропорту.
– І питання щодо Харкова.
– Харків стоятиме. У росіян там понад 4 тисячі, є часткове блокування, але нині сил взяти місто у них немає.
Нам необхідно зосереджувати сили у напрямку головного удару, там перемолоти супротивника, і лише потім думати про контрудар і подальші дії.
– А на Київ можуть знову піти?
– Спочатку їм треба вирішити питання на основному напрямі. Нині вони не мають військ, щоб іти на Київ. Якщо їхні війська досягнуть успіху там, те, що залишиться, можна спрямувати кудись ще.
– Основний напрямок – Донбас?
– Так. Нині йдуть бої за Ізюм, Попасну, Рубіжне. Вони хочуть оточити угруповання ЗСУ та вийти на адміністративні кордони Луганської та Донецької областей.
Але час іде, і час грає на нас, тому що ми поповнюємося озброєннями. Але в них залишилися ще дві третини потенціалу.
– Але Україна отримує велику військову допомогу від союзників.
– Наведу аналогію. Припустимо, ви професіонал, але маєте старе озброєння. Ви одні, а вам назустріч три бандити, озброєні сучасними засобами. Одного ви вбили, ще два залишилося.
Вам кажуть: ну ви поки якось потримаєтеся, попрацюйте з цими двома, а ми вам трохи пізніше дамо більш сучасну зброю. І ось Україна працює.
Але коли Росія розпочинала війну проти нас, її потенціал перевищував наш втричі. Одну третину ми вже перемололи.
– Чи може Україна знищити Кримський міст, як знищила крейсер "Москва"?
– Весь міст, можливо, і ні, але завдати удару, коли по мосту йдуть війська, можемо. Принаймні, теоретично. Тут треба просто вибирати момент.
Коли будували міст, у Росії заявляли, що Україна не має жодних ракетних комплексів, що все це "папірці". І ось тепер ці "папірці" потопили російський флагман.
Звичайно, є питання престижу, але удар по мосту – це чергове посилення. Це питання не просто військове, а військово-політичне. І якщо вже й рушити міст, то тільки тоді, коли по ньому йтиме колона військової техніки.
Ще не час бити по мосту, ще не час бити по арсеналу РФ у Придністров'ї. Поки що росіяни бачать страшні сни про це. Але їхній час попереду.