Генерал Романенко: РФ намагається взяти ЗСУ в котел у районі Соледара, але Генштаб має план. Інтерв'ю
Запеклі бої за Соледар пов'язані з тим, що російській окупаційній армії не вдалося взяти Бахмут "у лоб" – тепер ворог намагається створити "оперативне охоплення" українських Сил оборони, як це було з окупованим Лисичанськом. Але Генштаб ЗСУ вже має план із перекидання на цю ділянку фронту додаткових резервів. Українська армія втримає Соледар, а отже, спробу оточення в районі Бахмута буде провалено.
Водночас найактивніший період війни очікується з настанням весни. Його результат залежатиме від того, наскільки до нього підготуються обидві сторони – окупант та українська армія. Таку думку в ексклюзивному інтерв'ю OBOZREVATEL висловив ексзаступник начальника Генерального штабу Збройних сил України генерал-лейтенант Ігор Романенко.
– Радник Офісу президента Михайло Подоляк припустив, що за умови звільнення Донбасу та Запорізької області окупант може ухвалити рішення про вихід із Криму. Чи можливий такий сценарій?
– Дійсно можливий. Але у воєнній доктрині РФ йдеться про те, що в такому разі росіяни можуть порушити питання щодо застосування зброї масового ураження. Це явний програш у війні, і щоб не допустити цього, Кремль може зважитися на такий крок. Звучать і такі оцінки.
Але якби українська армія зараз мала необхідні можливості діяти на півночі Луганської області, на Запорізькому напрямку, у напрямку Мелітополя, у ворога були б дуже серйозні проблеми з обороною. Але на це потрібні великі сили.
Звичайно, це дуже важливо і суттєво, що західні партнери надають Україні бойові броньовані машини, але їхня кількість у 6-7 разів менша за ту, скільки запитував генерал Залужний на звільнення захоплених українських територій з початку вторгнення 24 лютого. І це лише щодо бойових машин. Танків узагалі нема. Гаубиці є, але 50, а він просив 300. Тобто у шість разів менше.
– Виходить, що, хоч би як розвивалися події, українська армія все одно звільнятиме окуповані території. І рано чи пізно в будь-якому разі постане питання про те, що Росія остаточно програє цю війну, а отже, знову актуалізується питання застосування ядерної зброї?
– Є такий сценарій. Тому керівництво західних країн намагається не допускати явної та швидкої перемоги України в цій війні, регулюючи процес за рахунок постачання озброєнь. І це ми спостерігаємо.
Важливо, що вже узгоджено надання нам бойових броньованих машин. Вони забезпечують наступальні дії. Але передаватимуть їх після 8-тижневого навчання, тобто за два місяці.
Тому з настанням весни можливі подальші активні дії. І тут головне питання, хто швидше зі сторін підготується в цих умовах.
– Журналіст Юрій Бутусов, який зараз перебуває на передовій, повідомив, що ще з 27 грудня і досі російські війська наполегливо штурмують Соледар. Чому для них такий важливий цей населений пункт?
– У будь-якому випадку головною метою російської армії є Бахмут. Але захопити його в лоб не виходить, і вони це зрозуміли. Армія Росії зазнає великих втрат. Тому Пригожин перекинув сили з-під Бахмута та інших найменш актуальних, на їхню думку, ділянок фронту в район Соледара.
Це приблизно та сама історія, що й із взяттям Сєвєродонецька та Лисичанська. Сєвєродонецьк брали довго, з великими втратами, але таки захопили. Але, маючи такий досвід, вирішили не брати Лисичанськ у лоб, бо там були певні проблеми. Зокрема, тому, що місто розташоване на височині. Окупанти застосували тактику оперативного охоплення. Наші сили, щоб не опинитися в оточенні, змушені були відійти.
Тому і з Бахмутом використовують ту саму модель. Оскільки не вдається взяти місто в лоб, з півночі та з півдня здійснюється спроба оперативного охоплення.
Чому такий важливий Бахмут? З воєнного погляду він має велике значення, оскільки тут є важлива дорожня розв'язка. Якщо захопити Бахмут, це дасть перспективу йти на Часовий Яр, Слов'янськ та Краматорськ.
Західні аналітики називають інші, не військові, причини. Зокрема, той факт, що в Соледарі є поклади солі та гіпсу в масштабах світового рівня. А Бахмут – це шахти, вугілля. Тобто окрім військового та військово-політичного, є ще й економічне підґрунтя.
– Який ваш прогноз? Як розвиватимуться події на цій найбільш гарячій ділянці фронту?
– З урахуванням того, що туди прибув командувач Сухопутних військ ЗСУ генерал Сирський, він вирішує питання про перекидання на цей напрямок резервів, озброєнь, техніки та особового складу. Тому є перспектива того, що нам вдасться встояти як у напрямку Соледара, так і Бахмута. Якщо ми втримаємо Соледар, ворог не зможе реалізувати й інший варіант захоплення того ж таки Бахмута шляхом його оточення.
– У The New York Times заявили про те, що нібито в Україні розробляють "вбивці танків" – уламкові гранати встановлюватимуть на дрони китайського виробництва. Чи знаєте ви про це? Які нові розробки може представити український ВПК найближчим часом?
– Уламкові гранати проти танка? Це якийсь нереальний варіант. Я не розумію такого роду озброєнь.
Але я знаю, що в листопаді минулого року "Укроборонпром" спільно з Міністерством оборони оголосив, що на озброєння армії прийнято п'ять типів безпілотних літальних апаратів. Це, з одного боку, говорить дуже багато про що.
З іншого боку, коли досліджувалося, чим завдавалися удари по військових аеродромах у тилу Росії з літаками дальньої авіації, в Енгельсі, то йшлося про те, що "Укроборонпром" проводить випробування дронів, які можуть діяти на відстані від 1000 км і більше. Це також важливо, суттєво. Це серйозна зброя.
– Останнє питання – щодо морального духу армії окупанта. Генштаб повідомив про те, що на Запорізькому напрямку з метою припинити паніку серед солдатів-окупантів росгвардія фактично стратила шістьох військових, які закликали здатися в полон ЗСУ. За вашими оцінками, наскільки це важливий фактор – паніка в стані ворога? Чи може вона призвести до ситуації, коли солдати відмовляються виконувати накази командирів і тікатимуть із поля бою?
– Головний критерій тут – кількість солдатів, які піддалися паніці. Якщо це поодинокі випадки, це один варіант. Але це не поодинокі випадки. Щоб припинити факти невиконання наказів, залишення позицій, дезертирства, в російській армії вдавалися до загороджувальних загонів, зокрема цю роль грала і так звана росгвардія, і кадировці.
Вони проводили публічні розстріли військовослужбовців, які намагалися поводитися подібним чином.
Раніше я говорив про те, що втрати російської армії матимуть велике значення, коли ця цифра перевищить 100 тисяч. Причому, їх необхідно множити на три – не тільки вбиті, а й поранені. Така кількість призведе до реалізації філософського закону переходу кількості до якості.
З одного боку, підриватиметься морально-психологічний стан військ. З іншого боку, війна заходитиме у російські сім'ї. Одна річ, коли росіяни обговорюють війну в Україні, сидячи на дивані перед телевізором, і зовсім інша річ, коли на цій війні поранено або вбито одного з їхніх рідних.
Це, звичайно, позначається на особовому складі російських військових структур – а там не тільки збройні сили РФ, а й "вагнерівці", і злочинці, і іноземні найманці, "дикі гуси". Так чи інакше, такі величезні втрати впливають на них і на глибинний народ, допомагаючи йому прозріти.