Відео дня
HIMARS передають Путіну вітання: за дозволом бити по Бєлгородській області будуть Курська і Ростовська. Інтерв’ю з військовим експертом Мельником
Рішення про скасування обмежень на застосування західної зброї у прикордонних районах РФ, що межують із Харківщиною, є насправді ключовим рішенням союзників України. Процес пішов, тому цілком вірогідно, що згодом наші партнери ухвалять таке рішення не лише щодо Бєлгородської, а й щодо Курської та Ростовської областей країни-агресора.
У відповідь на такі кроки Заходу Кремль знову почав погрожувати, заявляючи про ескалацію та про намір вжити заходів для нейтралізації загроз. Але як насправді може відповісти Росія? Фактично в неї залишився один-єдиний інструмент – ядерна зброя. Втім, Кремль так часто нею погрожував, що до цього вже майже всі звикли.
Таку думку в ексклюзивному інтерв'ю OBOZ.UA висловив співдиректор програм зовнішньої політики, координатор міжнародних проєктів Центру Разумкова, військовий експерт Олексій Мельник.
– Спостерігачі підтвердили застосування РСЗВ HIMARS по території Бєлгородської області Росії, на що дали дозвіл США. Завдяки цьому вдалося стабілізувати ситуацію на Харківському напрямку, повідомляють у 92-й ОШБ. Водночас відомо, що й Німеччина дозволила застосовувати свої системи Patriot по ворожій території, що межує з Харківською областю. Як, на вашу думку, в цій ситуації вчинятиме ворог? Чи може він, наприклад, змінити дислокацію, переміститися в райони, що межують із Сумщиною чи Чернігівщиною?
– Передусім необхідно зазначити, що це одне з ключових рішень і один із найбільш важливих кроків, зроблених нашими західними партнерами останнім часом. Тут йдеться не про певні технічні моменти, про визначення того, куди можна бити, а куди ні. Головне значення цього рішення – це еволюція позиції наших партнерів. Черговий крок через власні побоювання, через власні самообмеження зроблено. Наразі він частковий. Обмеження знято не повністю. Є цілий список того, що, на їхній погляд, є прийнятним, а що неприйнятним. Але головне те, що цей крок зроблено.
Окремо варто зазначити, що попри інертну і надто обережну позицію Білого дому, майже десяток союзників США це зробили, тому адміністрація Байдена була змушена йти в цьому мейнстрімі. Хороша новина в тому, що Сполучені Штати за певних умов можуть змінювати свою позицію, а не дуже хороша новина – в тому, що все-таки від США очікувалося лідерство, вони мали би очолювати такі до певної міри ризиковані рішення.
Що буде далі, чи дотримуватимуться цих умов? Зараз на Харківському напрямку виник цей прецедент. І риторика, яка йде в публічній площині, є також посиланням сигналів Кремлю. Адже та червона лампочка, яка була, нікуди не поділася – не допустити ескалації, не спровокувати Росію на якісь дії.
І зараз цим дозволом бити по позиціях, з яких атакується Харківська область і місто Харків, західні столиці начебто передають вітання Путіну – мовляв, ми вимушені зробити це, тому що ви обстрілюєте Харків, тому що ви відкрили нову ділянку фронту на сході, де до цього не було активних бойових дій, тому що це ескалація конфлікту.
Тому з високим ступенем ймовірності можна прогнозувати, що, якщо вже процес пішов, далі буде і Курська область, і Ростовська. Це однозначно хороший початок.
– Ви сказали, що це сигнал Кремлю і "вітання Путіну". У цьому контексті хотіла би навести заяву російського МЗС про те, що "Захід йде шляхом ескалації" і що "Росія вживатиме всіх заходів для нейтралізації загроз". На ваш погляд, якою може бути ця "нейтралізація загроз"?
– По суті, на це вже звертають увагу багато вітчизняних і західних експертів. У Росії залишився один інструмент, який вона поки що не застосувала на практиці. Це ядерна зброя.
Але саме на практиці. Адже від самого першого дня, і навіть ще до вторгнення Росія застосовувала ядерну зброю так, як вона й має застосовуватися – як погрозу. І ядерний шантаж дійсно працює. Але якщо застосовувати його надто часто, потім відбувається не так звикання, як переоцінка ризиків. Як ми бачимо, це зараз працює дедалі менше й менше.
Якщо ми залишаємо ризик практичного застосування тактичної ядерної зброї, то далі все, що Росія могла використати, вона вже фактично використала. Тому це лише риторика. Вона надалі стає більш агресивною. Якщо послухали Медведєва, то він уже усім, що можна, лякав. З нього вже всередині Росії починають посміюватися.
Підсумовуючи – залишається єдина погроза, яку Росія ще не використала. А решту, на жаль, протягом цих більш ніж двох років ми вже бачили.
– Дозвіл Німеччини застосовувати Patriot на території Росії пов'язаний, зокрема, зі знешкодженням ворожих літаків. Чи це ті самі літаки, які атакують наші населені пункти КАБами? Якщо так, як це змінить ситуацію саме з керованими авіабомбами?
– Можливо, не зовсім вдалий термін – "дозвіл". Це зняття обмежень. Начебто синоніми, але тут є важливі нюанси.
Стосовно Patriot, а також дотичного питання F-16, яке наразі обговорюється. Справа не стільки в тому, чи знято обмеження на застосування, скільки в наявності цієї зброї. Тому що низка успішних операцій, які проводилися, мала натяки на те, що певні елементи системи Patriot вже застосовувалися в тому числі для збиття російських Су-34, які скидають КАБи, чи для знищення вертольотів. Такі повідомлення вже вигулькували і в зарубіжній пресі – про те, що українці робили це без дозволу.
Але є ще й технічне питання. Тому що ці Patriot чи інші системи є надзвичайно критичними для захисту великих міст і ключових об’єктів. Отже, кожного разу, коли ми говоримо про зняття дозволу, ми маємо також оцінювати можливість України ризикувати цими Patriot. Адже йдеться про те, що їх треба передислоковувати туди, де існує підвищений ризик їхнього знищення, оголюючи чи зменшуючи ступінь захисту, наприклад, столиці, іншого великого міста чи енергетичного об’єкта. Тому тут постає питання кількості.
І наостанок – щодо політичних заяв та реальних кроків. Не обов’язково те, що говориться в публічній площині, має безпосередній вплив на реальність. Головне, щоби було розуміння між Україною та її партнерами, щоби Росія не могла їх звинувачувати напряму. Ну, не послухались українці. І головне, щоб за цим не було додаткових обмежень з боку партнерів.
Ключові поняття – взаємна довіра і солідарність між Україною та її союзниками.
– Ми бачимо, як ворог методично знищує наші об’єкти енергетичної інфраструктури. Зокрема, після ворожого удару в критичному стані перебуває ДніпроГЕС. Чи вважаєте ви, що зняття обмежень на застосування західної зброї, про яке ми говоримо, дозволить краще захистити і ці об’єкти?
– Виходячи з того, чим саме обстрілюють електростанції, тут навряд чи є якийсь прямий зв'язок. Якби ви мене запитали, чи сприятимуть підвищенню безпеки додаткові поставки Patriot чи інших сучасних систем, які можуть збивати балістичні ракети, я би відповів: однозначно так.
Але дозвіл застосовувати HIMARS чи навіть ATACMS по пускових позиціях на території Росії… Можливо, до певної міри так, якщо ми говоримо про прифронтові зони. Але, думаю, в Харкові все, що можна, вони вже зруйнували. Якщо ж говорити про енергетичні об’єкти вглибині країни, то тут справа не в обмеженнях у застосуванні, а в обмеженнях кількісних. У нас недостатньо сучасних систем, які могли би збивати балістику. І росіяни цим успішно користуються.