Хто контролює Чорне море: Україна назавжди змінила правила війни, і це обернулося для російського ВМФ катастрофою

Повномасштабне вторгнення Росії у 2022 році, здавалося б, мало повністю поставити хрест на можливостях України мати безпечний вихід у Чорне море. Наш флот (а точніше – флотилія) був позбавлений боєздатного стану в перші ж дні. Але в підсумку все виявилося навпаки і ця війна зовсім з іншої позиції поставила питання про те, хто ж насправді контролює море.

Станом на 23 лютого 2022 року в Чорному морі найсильнішим флотом вважався турецький, але з великою натяжкою. Адже Росія зі своїм корабельним угрупованням становила серйозну конкуренцію турецьким Військово-морським силам (Türk Deniz Kuvvetleri), а за низкою позицій навіть випереджала їх.

ВМС Туреччини отримували пальму лідерства в Чорному морі насамперед завдяки тому, що вони є частиною Північноатлантичного альянсу, і в разі конфлікту з Росією країни НАТО мають вільний доступ в акваторію для надання допомоги союзнику – тимчасом як Чорноморський флот ВМФ РФ такої можливості не має.

Але саме війна в Україні показала, що немає особливої різниці в тому, скільки у тебе в боєздатному стані фрегатів, корветів, підводних човнів і навіть ракетних крейсерів. Усе це під силу нівелювати і навіть обнулити країні, яка не має флоту і залишилася без повноцінної флотилії.

Утоплення флоту

Під час повномасштабного вторгнення в Україну Росія приділяла особливу увагу чорноморській оперативній зоні і захопленню всього південного узбережжя з контролем Одеси і виходом до Придністров'я. Важливим фактором у реалізації цього сценарію мало стати висадження морського десанту. Сконцентроване в Чорному морі угруповання великих десантних кораблів (ВДК) давало змогу здійснити одноразове висадження на узбережжі 4-4,5 тис. морпіхів.

Але для російського командування залишалося без відповіді питання про те, чи було знищено в результаті ударів з 24 лютого 2022 року український протикорабельний комплекс "Нептун". Саме в ньому РОВ вбачали основну загрозу, оскільки ракети Р-360 мали здатність потоплення корабля водотоннажністю до 5 тис. тонн. Тобто однієї ракети було цілком достатньо, щоб завдати критичних ушкоджень або повністю потопити абсолютною будь-який російський ВДК.

А на самому початку повномасштабного вторгнення російському командуванню зведення про один-два батальйони морпіхів, які пішли на дно Чорного моря, було абсолютно не потрібне.

Не маючи вірогідної інформації, воно утримувалося від висадження десанту, особливо в складних погодних умовах.

Тим часом Україна вже тоді почала системно зменшувати російський флот – 21 березня потопивши катер "Раптор" у районі Маріуполя, 24 березня знищивши ВДК "Саратов", а також пошкодивши ВДК "Цезарь Кунников" та "Новочеркасск" у Бердянську. Були й інші удари, підтверджені повністю або частково, по російських кораблях, але остаточну відповідь щодо ПКРК "Нептун" російські окупанти отримали 14 квітня 2022-го, коли ударом двох ракет Р-360 було потоплено ракетний крейсер "Москва".

Спочатку українські війська завдавали шкоди російському флоту традиційними засобами, серед яких протикорабельні комплекси "Нептун", а згодом і переданим у травні ПКРК Harpoon.

Проте до кінця 2022 року Україна почала шукати дешевші засоби протидії російському флоту, і таким рішенням стали морські дрони, основними видами яких стали MAGURA V5, яку застосовує ГУР МО, а також Sea Baby – основний ударний морський БЕК СБУ.

Саме українські морські дрони стали основною противагою в Чорному морі російському флоту, здійснивши десятки успішних ударів як по кораблях противника, так і по об'єктах інфраструктури. На сьогодні тільки верифіковані дані підтверджують знищення близько 30 російських кораблів, а також пошкодження понад 20 одиниць флоту... Хоча якого такого флоту?

З урахуванням втрати флагмана, корабля I рангу, а також кількості втрачених Росією кораблів за чотири роки повномасштабної війни, можна сміливо говорити про те, що у РФ у Чорному морі більше немає флоту. Максимум, що є – флотилія.

Росія вже ніколи не зможе відновити присутність у Чорному морі на тому рівні, на якому вона в неї була до повномасштабного вторгнення в Україну. Ба більше, морський бій у ЧМ став найганебнішою сторінкою в цій війні, де ВМФ РФ не тільки зазнав нищівної поразки, а й продовжує її зазнавати, регулярно втрачаючи бойові кораблі та субмарини – навіть з урахуванням своєї боягузливої втечі з Севастополя до Новоросійська та виведенням низки кораблів до Каспію.

Саме Україна змінила не тільки правила ведення війни на морі, а й саму концепцію контролю акваторій.

Полювання з моря і з неба

На сьогодні українські морські дрони – це не тільки БЕК-камікадзе, головне завдання якого – разове застосування для ураження ворожого корабля.

Українські БЕК перетворилися на морські системи ППО малого радіуса дії за допомогою встановлення на них ракет Р-73 або AIM-9. Це дало змогу морським дронам становити загрозу не тільки кораблям противника, а й авіації. Над Чорним морем Росія неодноразово втрачала вертольоти Мі-8 і винищувачі Су-30, які стикалися з БЕК, озброєними цими ракетами.

Крім того, безекіпажні катери застосовуються для патрулювання, а розміщення на них великокаліберних кулеметів і навіть реактивних систем залпового вогню значно розширює функціонал.

Для проведення рейдових операцій БЕКи також були обладнані як носії повітряних дронів, що дозволило Україні регулярно здійснювати нальоти на прибережну зону тимчасово окупованого півострова Крим.

І це ще без конкретизації щодо підводних дронів субмаринового типу, які вже себе показали як атакою по опорах Керченського мосту, так і ударом по ДЕПЛ "Варшав'янка" в Новоросійську.

Жодна інша країна, що омивається Чорним морем, не здатна похвалитися таким рівнем багатофункціонального контролю. Навіть Туреччина, яка володіє зараз в акваторії незаперечно найпотужнішим флотом, не може таким похвалитися – із залученням мінімуму ресурсів і мінімальною загрозою персоналу під час виконання поставлених завдань.

Абсолютно окрема тема – це контроль моря за допомогою не тільки морських дронів, а й повітряних. Особливо в питаннях полювання з повітря як на сухопутні цілі – наприклад, засоби ворожої ППО, так і морські – російські кораблі, що виходять у відкрите море. Зокрема, такого удару було завдано 28 серпня 2025 року по малому ракетному кораблю типу "Буян-М", і згодом загроза таких ударів почала мати системний характер.

Нині представники російського тіньового флоту змушені ходити в зоні територіальних вод Туреччини, побоюючись ударів українських дронів як по морю, так і з повітря. І це єдине, що стримує Україну від повного встановлення контролю в акваторії, – повага до кордонів інших держав.

В іншому ж Україна показала, що не важливо, скільки у тебе фрегатів, корветів і есмінців – у сучасній війні це не відіграє особливої ролі. Будь-який корабель водотоннажністю в тисячу або десять тисяч тонн має вразливі місця, а засіб, здатний вразити це вразливе місце, часто набагато дешевший, ніж сам бойовий корабель.

Матеріал підготовлено в межах спільного проекту OBOZ.UA і групи "Інформаційний спротив".