Найбільше на Донеччині: Опендатабот назвав кількість церков УПЦ МП в Україні. Карта
Протягом повномасштабної війни їх кількість зменшилася лише на 685 громад
Якось побачила допис у фейсбуці: "А хтось рахував скільки коштує служба солдату?" Дуже правильна постановка питання, але хочу продовжити: "А хтось рахував скільки коштує служба офіцеру?"
Розкажу, тільки на ремонт авто, шини і паливо за рік для взводу пішло понад півмільйона грн. (Паливо завжди за свій рахунок. Хіба що, коли були при танковій ті давали лише 80 літрів дизелю в місяць).
Інколи взвод скидається, але основна вага латати фінансові діри лежить на командирі- моя зарплатна картка вічно пуста. І це при тому що мені підкидають на війну з усіх моїх попередніх робіт, але зразу все улітає разом з моєю військовою платнею.
Я взагалі то, вважаю це нормально витрачати зарплату на війну. Живемо ж одним днем. Була би можливість я би і ракети купувала)
Але образливо до чортиків, коли при такій постановці питання мій взвод і я особисто отримали бойові лише за три з половиною місяці, ой, помилилася за 4 з половиною. Але це мізер порівняно з тим, що ми на нулі вже скоро рік. За лютий -березень - оборону Києва ми бойові не отримали. З вересня знов не отримуємо. Всі довідки я роблю, а це досить важко, якщо ти доданий підрозділ, а особливо, коли тебе перекидають з батальйона в батальйон, а командирів, які повинні підписати відправляють на Бахмут. Вже 9 таких вимучених мною довідок лежить у штабі моєї любої бригади... І нічого.
А особливо образливо до чортиків, коли розумієш, що так відбувається зокрема через ставлення до мене особисто. Чомусь до нас майданівських депутатів особливе ставлення...Ні, на лінії фронту у мене все добре, всі з ким я перетиналася в зоні 5 км від ворога мої друзі, побратими. Але штабні та тилові пацюки моєї бригади мене ненавидять. Для них, святий принцип принизити: не заплатити бойові, не надати вчасно документи, зробити якісь гадості в штатці. Наприклад, в штат мого взводу записали 200-тих і я не можу доукомплектуватися.
Але знов таки розумію, що не лише справа в мені. Інші тилові штаби інших бригад переконана теж з максимальною зневагою ставляться до військових, що на нулі.
Може тому, що тилові пацюки реабілітуються у власних очах, коли принижують тих, хто воює. Мовляв, ми кручє.
Як я ненавиджу приниження. Гідність найбільше щастя. Добре, що на нулі можна обуритися, і зразу забути про штаб, бо бойова робота вимагає всієї уваги. Тому на фронті мені добре. Тут гідне життя, тут повага і справжність. Тут на нулі, ми всі однієї крові, і не терпимо приниження. І штабних пацюків тут не має. Хіба це не щастя? А їм, щоб пір'я в роті поросло...
Важливо: думка редакції може відрізнятися від авторської. Редакція сайту не відповідає за зміст блогів, але прагне публікувати різні погляди. Детальніше про редакційну політику OBOZREVATEL – запосиланням...
Підпишись на Telegram-канал і подивись, що відбудеться далі!
Протягом повномасштабної війни їх кількість зменшилася лише на 685 громад
Катастрофічні події на полі бою небезпечніші для Путіна, аніж втрата національних околиць РФ
Росія не має достатньо сил, щоб здійснити серйозний наступ до 9 травня
Скорпіони отримають несподівані прибутки, а Терези втілять давні мрії