Карін: російські "військкори" під керівництвом спецслужб перетворилися на рупорів війни – хто вже поплатився
З початку розв'язаної Путіним війни проти України на поверхню спливли так звані журналісти й блогери, які швидко перетворилися на інформаційну обслугу Кремля. Сьогодні вони працюють під чітким керівництвом спецслужб і заробляють мільйони на крові українців.
У новому матеріалі спільного проєкту OBOZ.UA та групи "Інформаційний спротив" ми розповімо про сучасних послідовників воєнного злочинця Йозефа Геббельса – у Росії.
Як у Росії з'явилися "військкори"
У розрізі так званої гібридної доктрини від 2013 року начальника генштабу ЗС РФ генерала Герасимова, яка передбачає інформаційне протиборство, російською пропагандистською машиною було реалізовано таке поняття як "військкори". І це не класичне розуміння терміна "військовий кореспондент" у будь-якої редакції, а прикриті журналістськими посвідченнями особини, які мають свої канали мовлення – сьогодні переважно в Telegram.
Тобто альтернативно обдаровані постачальники інформації із зон військових (гібридних) конфліктів, які активно підтримують та виправдовують воєнні злочини Кремля, а також виступають за продовження кровопролиття.
Популярність "військкорів" почалася з висвітлення подій на українському Донбасі у 2014 році, проте найбільший приріст аудиторії та популярності стався після повномасштабного вторгнення в Україну. І, що найцікавіше, набір "підписоти" активізувався в момент провалів російської армії в Україні.
Червонопогонники
Так звані військкори першими публікують інформацію з фронту в обхід офіційних повідомлень російського мінубивств. Навіть ту, яку у верховного оленяра (Шойгу) не хотіли б афішувати. Але поголів'ю РФ треба згодовувати причину невдач російської армії та перекладати провину з бункерного психопата як головного винуватця всіх бід росіян, на командирів на місцях.
Саме "інформація з полів", коли Сили оборони України проводили успішні операції в Харківській та Херсонській областях, призводила до різкого зростання відвідуваності ресурсів "військкорів". І все з простої причини – "стендапи" рупора МО РФ генерала Конашенкова про тисячі збитих авіаносців не заходили навіть населенню країни-агресора, дебілізованому кремлівською пропагандою до крайньої міри деградації.
Були періоди, коли "військкори" дозволяли собі повідомляти про проблеми на фронті – "м'ясні" штурми, снарядний голод, проблеми із забезпеченням і т. д. До речі, якраз у висвітленні проблеми нестачі снарядів на фронті минулого року "військкори" заспівали одночасно із Telegram-каналами, підконтрольних так званій ПВК "Вагнера". Дійшло до того, що деякі почали дозволяти собі критику російських генералів.
Останнє безпосередньо вказує на підконтрольність "військкорів" російським спецслужбам, що обґрунтовує процеси внутрішньовидової боротьби серед спецслужб та військових, які загострилися на тлі невдач в окупації України. Та й загалом, з огляду на практику російських спецслужб цілковитого контролю над ЗМІ, було б дивно, якби "військкори" були незалежними.
Червоні лінії
"Військкори" стали безпосередньою частиною державної пропаганди. Вони якісно відпрацьовували провали російських військ та закидали в інформаційний простір найдивовижніші фейки про Україну. Так, під час втечі російських військ із Київської, Сумської та Чернігівської областей "військкори" виправдовували це необхідністю перегрупування військ.
"Жест доброї волі" в їхній інтерпретації стався тому, що цей напрямок не був основним ударом, а він нібито концентрувався на півдні та на сході України. Розвиваючи цю лінію, "військкори" заперечували факти скоєння воєнних злочинів російською армією в Київській області, називаючи масові поховання цивільних фейками та постановкою західних спецслужб.
На ресурс "військкорів", що вислуговуються перед царем до хрускоту в хребті й поступово набирають вплив в інформаційному полі, звернули увагу і в Кремлі. Після зустрічі з Путіним у тісному колі, а не за довгим столом бункерного протоколу, "військкори" перейшли під повний контроль адміністрації президента РФ.
Якась вседозволеність у плані критики військового керівництва та постів про системні проблеми окупаційних військ в інформаційному обслуговуванні війни залишилася, але під чіткою координацією згори. Відмова співпрацювати чи щонайменші спроби критикувати кремлівського маніяка за стародавньою чекістською традицією означала б стрімке завершення кар'єри, оскільки за бажання у критичних публікаціях "військкорів" можна легко підібрати факти під статтю про "дискредитацію СВО". І хоча перевірки, наприклад, Пєгова, Татарського, Подоляки за цією статтею генпрокуратура РФ справді проводила, але нікого не посадили.
Клоункори
Дуже якісну характеристику діяльності "військкорів" дав український блогер Фашик Донецький – "клоункори". За кількістю вкинутих диких фейків ці кілька десятків альтернативно обдарованих організмів, напевно, переплюнули всю російську, та й совкову пропаганду.
Сумнозвісний Олександр Коц починав "гібридити" ще в Революцію Гідності, а після цього навесні 2014 року вирушив на Донбас. Де разом із ще однією істотою з "корочками" російського журналіста на ім'я Дмитро Стешин взяв участь у допиті трьох офіцерів СБУ, захоплених бандою Гіркіна (Стрєлкова).
Мабуть, за цей злочин кремлівський маніяк і удостоїв Коца посадою у Раді з прав людини (РПЛ) при президенті РФ.
Фейків у бекграунді Коца дуже багато. Найбільш яскраві з них – це вкидання про "грузинських снайперів на Майдані" та звинувачення ЗСУ у вбивстві мешканців Бучі.
Потоки відвертої брехні про російсько-українську війну (а якщо офіційно – "за поширення російської пропаганди") спричинили накладення санкцій з боку ЄС на "військкорів" та блогерів-мільйонників Семена Пєгова (WarGonzo), Євгена Піддубного ("Поддубный |Z" |Про|V| edition"), Олександра Сладкова ("Сладков +") та Михайла Звінчука ("Рыбарь").
Кесареві – кесареве, військкору – ...
За результатами дослідження "Агентство. Новини", всі перелічені вище істоти далеко не бідні люди. Розв'язане їхнім керівником кровопролиття приносить лише на рекламі в їх Telegram-каналах від 500 тисяч до 1,6 млн рублів на місяць (у гривнях це від 150 до 480 тис.).
Тільки ось у століття розвитку інформаційних технологій карма наздоганяє людину за життя, особливо якщо це російський "військкор". Якщо перед Коцом та Ко ще стоїть проблема, куди вдало вкласти рекламні гроші, то для Владлена Татарського вона вже знята. Наглухо.
Грабіжник банків Макс Фомін, який взяв псевдонім Татарський, приєднався до окупантів ще 2014 року, втікши з горлівської колонії. У "героїчній" біографії карного злочинця вказуються факти участі в "ополченні" з позивним "Професор", відсидка у в'язниці "ДНР", помилування гауляйтером Захарченком та авторство трьох книг. У квітні 2023 року презентація крайньої з них у російському Санкт-Петербурзі стала у прямому сенсі вибуховою. Принесений "шанувальницею" бюстик "військкора" здетонував і відправив Фоміна-Татарського в пекло.
У слід за ним подався і колега-сепаратист Геннадій Дубовой – учасник російської військової агресії проти України з 2014 року, "заслужений журналіст ДНР" та член "союзу письменників ДНР". "Військкор" був роздавлений машиною окупантів у центрі Донецька.
Закінчив свою кар'єру "військкора" РИА "Новости" і автор Telegram-каналу "Нежурка" Ростислав Журавльов. Ще три "військкори", які потрапили з ним під обстріл у Запорізькій області, від російських засобів масової дезінформації отримали поранення.
У жовтні 2022 року неподалік тимчасово окупованого Донецька дістав поранення Семен Пєгов, наступивши на міну "Пелюсток". Щоб привернути увагу, він зробив цілу подію. Заявив, що нібито втратив частину ноги і був обласканий самим бункерним психопатом, який вручив йому орден "Мужності".
На тлі переліченого вище дрібні неприємності трапилися ще з двома російськими "військкорами". Невідомі, але, здається, дуже хороші люди, запінили двері квартир Романа Сапонькова (має однойменний Telegram-канал) та Дмитра Стешина ("Российський тарантасъ"). Це хороший сигнал, що дає надію на поповнення списку "двохсот воєнкорів".
Слуги цареві
Схоже, надалі у Кремлі планують дедалі більше використовувати "військкорів" в інформаційній політиці, оскільки Путін перед своїми псевдовиборами наголосить на тематиці військових і "СВО". По суті це вже почалося, оскільки прохання до Путіна висуватися на виборах озвучив "спікер парламенту ДНР", командир батальйону "Спарта" Артем Жога. Ініціативу висування Путіна, звісно, бравурно підтримали "військкори".
Від такого ресурсу впливу на патріотичну аудиторію у Кремлі навряд чи відмовляться, і далі лише розвиватимуть. Зокрема, коли необхідно, сітку каналів "військкорів" використовуватимуть для критики неугодних високопосадовців або навіть таких відомств, як МО та ГШ. Також, коли потрібно, воєнкорів в АП використовуватимуть для того, щоб навпаки відвести увагу від проблемної ситуації або просто її ігнорувати.
А в тому, що "військкорам", які стали в РФ невіддільною частиною пропагандистської системи, а також співучасниками воєнних злочинів в Україні, доведеться за все це розплачуватися – сумніватися не доводиться.