Керченський міст стрімко втрачає захист, для Сил оборони відкривається вікно можливостей. Інтерв'ю з Владиславом Селезньовим

Захисні загородження та фортифікації, які країна-окупант Росія зводить поблизу Керченського мосту, стрімко руйнуються. Сезон штормів та постійні атаки українських дронів роблять свою справу. Причому йдеться не лише про бонові, плавучі загородження, а й про міцніші інженерні споруди на західному та південно-західному узбережжі півострова. Ця ситуація створює вікно можливостей для українських Сил оборони. Можна прогнозувати, що масовані ракетні та дронові атаки на території Криму стануть постійним явищем.

Відео дня

Чи може цей чинник зіграти на посилення позицій України на можливих мирних переговорах? Насамперед подібні переговори навряд чи очікуються найближчими місяцями, зокрема у лютому, оскільки Кремль, як і раніше, налаштований на ультиматуми, які для України апріорі неприйнятні. Тому ворог може вести активні бойові дії і в січні, і в лютому.

Такий прогноз в ексклюзивному інтерв'ю OBOZ.UA озвучив військовий експерт Владислав Селезньов.

– Напередодні Нового року відбулася нова атака морських дронів на військові об'єкти у тимчасово окупованому Криму, рух Керченським мостом перекривався кілька разів. Крім того, розпочався сезон штормів. Чи вважаєте ви, що зараз склалася дуже вигідна ситуація для Сил оборони, щоб покращити позиції на півдні нашої країни та створити додаткові проблеми для ворога?

– Я думаю, що українські Сили оборони продовжують діяти в межах певного плану, спрямованого на максимальне вихолощення ворожого військового потенціалу на території тимчасово окупованого Криму. Масовані атаки в районі Севастополя, Козачої бухти, у районі розміщення 810-ї бригади морської піхоти, прильоти по різних військових об'єктах у Криму – це складова того самого загального плану, спрямованого на реалізацію цієї місії.

Що ж до фортифікацій та інженерних споруд, які були покликані захистити споруду Керченського мосту з півдня, тобто з боку Чорного моря, то очевидно, що вони руйнуються. Руйнуються внаслідок дії моря. Осінні та зимові шторми на Чорному морі не дуже добре впливають на створення російською армією фортифікацій.

Руйнуються не лише бонові загородження, за допомогою яких противник намагається захистити Керченський міст, але й інженерні фортифікації і на узбережжі, на західній та південно-західній частині Криму, у Чорноморському, Сакському та Сімферопольському районах.

Очевидно, що така діяльність української армії разом із природними факторами дає результати. Противник втрачає відповідні захисні споруди, що створює певне вікно можливостей для української армії. Найімовірніше, у найближчій перспективі ми й надалі спостерігатимемо масовані ракетні та дронові атаки на території Криму.

Але зверніть увагу: усі атаки спрямовані саме на військові об'єкти у Криму. Мета українських Сил оборони – руйнування ворожого військового потенціалу на півострові.

– Чи припускаєте ви, що з метою посилення позицій України напередодні передбачуваних мирних переговорів у лютому Сили оборони могли б взяти під вогневий контроль Крим? Чи є така можливість?

– Я не думаю, що лютий слід розглядати як початок переговорного треку. Я не відношу себе до експертів, які вважають, що на нинішньому етапі російсько-українського протистояння будь-які переговори можливі. Путін чітко декларує свою прихильність до ультиматумів. Він вимагає, щоб Україна залишила контроль над чотирма своїми регіонами – Запорізькою, Донецькою, Херсонською та Луганською областями, на що не може йти наше військово-політичне керівництво. Тому я не бачу передумов для виходу на переговори.

Тому, ймовірно, і в січні, і в лютому ми спостерігатимемо за активними бойовими діями, динаміка яких безпосередньо залежатиме від ресурсних можливостей як українських Сил оборони, так і російської окупаційної армії.

– На вашу думку, чи можуть українські Сили оборони поліпшити свої позиції на фронті? Зокрема, враховуючи добрі новини, як, наприклад, про підготовку 200 пілотів F-16. Чи може у цьому посиленні позицій відіграти роль також авіація?

– Ключовий фактор – це ресурси. Ресурси – це не лише жива сила, тобто мотивований, навчений персонал, а й озброєння і техніка. Є хороші новини, постачання через океан йдуть. Я думаю, що цих поставок нам вистачить щонайменше на шість місяців 2025 року.

Щодо особового складу, то є різні новини. З одного боку, є добрі новини від наших британських партнерів про підготовку 200 пілотів та техперсоналу, з іншого боку, є проблеми з підготовкою 155-ї бригади Анни Київської, яка готувалася у Франції. Але сподіваюся, що недоліки, пов'язані з підготовкою нашого персоналу, будуть виправлені – не лише в європейських країнах, а й в Україні. Проблема є, вона вже вийшла на рівень президента, він поставив відповідні завдання щодо перевірки ефективності роботи наших навчальних центрів і полігонів. Сподіваюся, будуть конструктивні зміни, спрямовані на посилення цієї складової.

– Тобто головна проблема – у персоналі, у підготовці військовослужбовців?

– Я вважаю, що з технічною складовою проблем не повинно бути. Звичайно, нам, як і раніше, не вистачає систем ППО та ракет до них – про це говорив президент. Але щодо витратних матеріалів, тобто боєприпасів, то думаю, їх достатньо. Усім необхідним на першу половину 2025 року американський уряд забезпечить нас.