Костянтинівка не окупована: Washington Times розповіла, що відбувається у місті

Начальник генерального штабу РФ Валерій Герасимов ще 3 липня повідомив російському диктатору Володимиру Путіну про нібито повне захоплення російськими військами  Костянтинівки на Донеччині. З цього, м'яко кажучи, неправдивого твердження російська пропаганда роздмухала неабияку "перемогу", яку Кремль активно "продавав" на Захід, а саме – у США.

Однак битва за Костянтинівку далека від завершення. Про ситуацію у місті  пише The Washington Times

Кремль поспішив "захопити" Костянтинівку

У публічній риториці російського військово-політичного керівництва Костянтинівка на Донеччині з минулого тижня подається не інакше ніж повністю окупованою, а битва за це місто – завершеною.

Старт цьому дав "звіт" Герасимова Путіну, озвучений на камеру у зрежисованому з АП РФ відеоролику з нібито візиту російського диктатора на один з командних пунктів ЗС РФ.

Вислухавши "звіт", Путін "високо оцінив задіяні війська" та назвав захоплення цього українського міста "важливим стратегічним досягненням".

На доказ "звільнення" Костянтинівки у російському міноболрони показали відео підняття триколорів серед зруйнованих багатоповерхівок і заявили, що у місті завершується "зачистка".

Подивившись "кіно" від росіян, українські воїни дещо здивувалися. 

"Костянтинівка залишається під контролем Сил оборони України", – йдеться у заяві 19-го армійського корпусу, що тримає оборону у цьому районі.

Пізніше корпус опублікував відеозаписи українських військовослужбовців у кількох локаціях міста. Аналітики проаналізували деякі з них – і підтвердили, що знято відео саме у Костянтинівці.

Вступив у кампанію з викриття брехні Кремля навіть президент України Володимир Зеленський, котрий звинуватив Путіна у брехні, а потім призначив йому  зустріч у Костянтинівці, раз вже вона "повністю контролюється" військами РФ.

У The Washington Times підкреслили: не можуть незалежно підтвердити заяви жодної зі сторін. Однак наявні докази суперечать твердженням про повний контроль Росії над Костянтинівкою.

"Натомість, схоже, що битва перейшла в похмурий стан, який зараз поширений на всьому українському фронті. Російські штурмові групи присутні в деяких частинах міста, тоді як українська піхота та групи безпілотників залишаються активними в інших місцях. Деякі вулиці окуповані, інші перебувають під постійним спостереженням з безпілотників, а багато з них не можуть безпечно використовуватися жодною з армій", – описали атмосферу у місті  журналісти.

Що відбувається у місті

Кремлівські відео з підняттям прапорів видання за доказ не вважає. Адже у поточній ситуації невелика група з 3-4 росіян цілком може пробратися повз руїни будівель до визначеної точки, зняти там ролик з підняттям прапора – і вже за мить або втекти, або бути ліквідованою Силами оборони.

Тож навіть присутність росіян у тому чи іншому районі геть не означає повного контролю РФ над ним.

"Щоб утримувати позиції, війська повинні залишатися там, підтримувати зв'язок з командирами, отримувати боєприпаси та їжу, евакуювати поранених та не допускати повернення ворога. Російські кадри продемонстрували проникнення в Костянтинівку, але не підтвердили, що Москва може виконувати ці завдання по всьому місту", – йдеться у матеріалі.

Ба більше, за спостереженнями Інституту вивчення війни, російські місії інфільтрації та накопичення у місті продовжуються вже після заяви Кремля про  "повне звільнення" Костянтинівки.

Аналітики не знайшли жодних доказів того, що Росія захопила всю Костянтинівку. Тож розцінюють браваду Кремля як частину російської інформаційної кампанії із зображення неминучості перемоги РФ.

Та що там вашингтонські експерти – навіть найзатятіші Z-пропагандисти засумнівалися у правдивості кремлівських тверджень. Дехто з них дозволив собі уточнити: прапори окупанти піднімали на камеру у момент, коли зовсім поруч тривали запеклі бої.

Далі ж, кажуть у The Washington Times, інформкампанія РФ отримала продовження. Російське командування публічно виступило з "пропозицією" щодо шестигодинного припинення вогню – нібито виключно для того, аби Україна могла забрати тіла своїх полеглих воїнів. Мета заяви очевидна: росіяни прагнули  створити враження, що організована українська оборона міста закінчилася і українці у Костянтинівці  "залишилися лише мертві".

Попри те, що Україна "пропозицію" не коментувала, Москва майже одразу звинуватила Київ у її відхиленні.

Навіщо ж Кремль поспішив з оголошенням про захоплення Костянтинівки задовго до того,  як війська РФ змогли це зробити? Причини – суто політичні: навіть фальстартова "перемога" для режиму Путіна має велике значення.

"Костянтинівка розташована на південному кінці ланцюга міст, що утворюють "пояс фортець" України, її оборонний "хребет" у Донецькій області. Міста Дружківка, Краматорськ та Слов'янськ розташовані далі на північ. Захоплення цієї міської зони залишається центральним завданням Путіна щодо окупації всього Донбасу. Росія контролює більшу частину Донецької області, але роками боролася за ту частину, яка досі належить Україні. Перемога в Костянтинівці дозволила б Москві заявити, що південні ворота до решти міст, що перебувають під контролем України, були відчинені силою", – пише видання.

Побічний ефект – "підтвердження" давнього дипломатичного "аргументу" Кремля, котрий стверджує, що час – на боці РФ, а кожне проникнення видає за завершене завоювання. Цей аргумент Москва використовує для переконання Вишингтона і європейських столиць, що їхня підтримка Києва лише відстрочить нібито неминучу поразку України.

Російські війська вже кілька місяців просуваються до Костянтинівки, пробиваючиьс через навколишні населені пункти та атакуючи дороги, що з'єднують місто з українським тилом. За даними 19-го армійського корпусу, на початку червня в межах міста вже діяло понад 100 російських солдатів.

"Наша піхота продовжує діяти в Костянтинівці, але логістична ситуація дуже складна. Ми продовжуємо боротьбу", – сказав The Washington Times пілот БпЛА, який перебував у цьому районі. 

Водночас журналісти уточнюють: росіянам не обов'язково фізично штурмувати кожну будівлю на кожній вулиці. Змусити українців відступити вони можуть також, якщо зроблять логістику занадто небезпечною і складною.

"Цей тиск формує ширший фронт. Чітка лінія, що розділяє дві армії, розширилася до багатокілометрової зони знищення, що складається з відкритих доріг, покинутих сіл і полів, за якими постійно спостерігають згори. Піхотні підрозділи часто утримують розрізнені підвали, лінії дерев і промислові будівлі, а не суцільні окопи. Між ними лежать сірі зони, куди обидві сторони надсилають невеликі групи, але жодна з них не може вільно пересуватися", – йдеться у матеріалі.

Поява і стрімкий розвиток безпілотних технологій змінили війну. Якщо раніше ворожа піхота просочувалася на ту чи іншу територію, а за нею підтягувалися транспортні засоби з боєприпасами і підкріпленням – то тепер ворога, що наступає, виявляють за багато кілометрів до фронту. І захопити позицію часто легше, ніж її забезпечити.

"Росія адаптувалася, неодноразово відправляючи вперед невеликі штурмові групи. Хоча багато з них знищуються практично одразу, інші знаходять слабкі місця, залишаються прихованими та чекають на підкріплення. З часом проникнення змушує українські підрозділи перенаправляти людей та безпілотники в райони позаду того, що вважалося фронтом. Цей метод майже не призводить до разючих проривів. За даними Центру стратегічних та міжнародних досліджень, російські війська просунулися приблизно на 10 миль (близько 16 км)  до Костянтинівки між серпнем 2025 року та початком червня 2026 року, в середньому близько 165 футів  (близько 50 м) на день", – пише The Washington Times.

Саме такі мізерні темпи  просування й можуть пояснити прагнення Москви заявляти про свої "перемоги" з дуже великим авансом. Водночас, вважають журналісти, це "також показує, чому було б помилкою ігнорувати досягнення як незначні".

"Росія може витримувати місяці важких втрат, одночасно підтримуючи тиск у кількох секторах. Україна має набагато менше піхотинців і повинна захищати довгі ділянки землі, одночасно захищаючи шляхи постачання від постійних атак безпілотників. Кожне втрачене село наближає російських операторів безпілотників та артилерію до наступної української дороги. Костянтинівка ілюструє нову динаміку на фронті. Росія не продемонструвала повного контролю над містом, попри церемонію, влаштовану з приводу його нібито захоплення. Українські війська залишаються всередині та продовжують воювати", – пише The Washington Times.

Як довго ще триматиметься українська оборона Костянтинівки – залежатиме не від того, хто зніме більше відео з прапорами. Ключ до збереження українського контролю над містом журналісти вбачають у тому, чи зможе Україна й надалі перекидати до Костянтинівки підкріплення та боєприпаси і вивозити з міста поранених воїнів через "коридор" позаду, що чимдалі стискається. І у тому, як довго вона зможе це робити.

Як писав OBOZ.UA,  після путінської заяви про захоплення Костянтинівки і провокативної "пропозиції" міноборони РФ,  у DeepState пояснили, чому не можна погоджуватись на російське "перемир'я" . Для найнаївніших аналітики пояснили: жодними міркуваннями гуманності там і близько не пахло.

Тільки перевірена інформація в нас у Telegram-каналі OBOZ.UA та у Viber. Не ведіться на фейки!