Коваленко: ізраїльська ППО не панацея для України, ми маємо більш ефективний приклад

Після того, як комбінований удар Ірану по Ізраїлю, який став наймасштабнішою ракетною атакою за всю історію конфронтації цих країн, був успішно відбитий із мінімальною шкодою, багато хто заговорив про те, що Україні потрібна така сама система ППО. Здавалося б, які ще потрібні докази на підтвердження ефективної схеми ізраїльської протиповітряної оборони? Однак насправді все не так просто, як здається на перший погляд.

Докладніше про це – у матеріалі спільного проєкту OBOZ.UA та групи "Інформаційний спротив".

Справа не тільки в "Залізному куполі"

У ніч із 13 на 14 квітня іранські сили запустили по Ізраїлю від 400 до 500 повітряних засобів ураження, серед яких були різноманітні типи дронів-камікадзе, зокрема Shahed-136, крилаті ракети типу "Фава", балістичні ракети типу "Емад" тощо.

Результат перевершив усі очікування: показник збитих засобів ураження становив 99%. З урахуванням масовості, різноманітності номенклатури та алгоритмів перехоплення прорвати ППО Ізраїлю іранським ракетам не вдалося, а збитки були зведені до мінімуму.

На тлі такої високої результативності відбиття масштабних загроз в інформаційному середовищі знову заговорили про ЗРК "Залізний купол" і загалом про необхідність запозичити в ізраїльтян їхню концепцію побудови ешелонованої ППО.

Ідея дуже цікава, але, на жаль, є кілька нюансів, які роблять її неспроможною. І відразу хочу наголосити, що йдеться не про неспроможність ідеї отримання окремих типів ЗРК, того ж "Залізного купола", а про саму концепцію побудови системи ППО за ізраїльським образом і подобою.

Нюанс перший – Ізраїль не "сам на сам"

У контексті успішного відбиття удару по Ізраїлю несправедливо говорити лише про ізраїльську ППО, яка стояла на варті повітряного простору. Слід згадати і про ті союзницькі сили, які разом з ізраїльтянами відбивали цей удар.

А це комплексна підтримка ВПС США, ВПС та ВМС Франції, ВПС Великої Британії, робота ВПС Йорданії по об'єктах у її повітряному просторі, а також розвідувальна підтримка ОАЕ та Саудівської Аравії.

Так, Ізраїль був не віч-на-віч із загрозою, що походить від Ірану, це був комплексний підхід союзників до відбиття удару.

Нюанс другий – площа Ізраїлю

Вона становить трохи більш ніж 22 тис. км². Для кращого розуміння: територія тимчасово окупованого півострова Крим – 27 тис. км².

Така площа дає змогу створити щільне, насичене ешелонування з покриттям значно більшої площі країни компонентом великого, середнього та малого радіусу дії. А чим щільніше і насиченіше ешелонування, тим складніше прорвати таку ППО.

Щоб створити ідеальне покриття країни парасолькою безпеки протиповітряної оборони, Ізраїлю потрібно набагато менше компонентів кожного ешелону, ніж для реалізації аналогічної концепції Україні.

Нюанс третій – відстані

І на завершення про третю перевагу Ізраїлю – відстань до країни-агресора Ірану. А це, ні багато ні мало, майже тисяча кілометрів по прямій!

З такими відстанями сповіщення про будь-яку загрозу з боку Ірану надходить заздалегідь. Час підльоту дронів-камікадзе може тривати 7-8 годин, дозвукової крилатої ракети – більше години, балістичної ракети – у середньому 30 хвилин. За цей час можна не тільки сповістити населення про небезпеку, а й привести всі сили в повну бойову готовність, підняти в повітря авіацію та бути у всеозброєнні збивати ворожі об'єкти.

Україна такої розкоші просто не має. Час підльоту балістики до Харкова – лічені секунди, до Одеси – лічені хвилини. Дрон-камікадзе долає відстань від кордону з Росією до Харкова за 8-10 хвилин, до Одеси – за півтори години, але оскільки вони йдуть на низьких висотах над морем, то зафіксувати їх можна лише на підльоті до міста.

Звичайно, для глибокого тилу України, центральних чи західних областей, можна розглядати цю концепцію, але повторюся: середньостатистична область в Україні площею як сам Ізраїль.

Висновки

Ізраїльська ППО спрацювала на відмінно у питанні відбиття іранського удару. Але така концепція побудови протиповітряної оборони чудово працює в Ізраїлі через його невелику площу, велику відстань від країни-агресора і завдяки допомозі союзників. Але якщо прибрати будь-який із цих факторів, який би був результат?

Аналогічне питання щодо аспекту частоти таких масованих ударів. Якби Іран зробив ставку на їхню системність, наприклад, кожні два-три дні, надовго б Ізраїлю та союзникам вистачило ресурсу тримати високий показник ефективності на постійному рівні?

В Україні на сьогодні створено одну з найкращих ешелонованих ППО в Європі і розміщено її в Києві. Така концепція, як ми бачимо, навіть за близькості кордону з Росією та відсутності прямої підтримки союзників у відбитті ракетних атак працює з дуже високим ККД. Таку концепцію, яка ідеально підходить для українських умов, і слід запроваджувати в інших містах (з урахуванням їхньої специфіки) – в Одесі, у Харкові.

Ізраїльська концепція за всієї її високої дієвості ефективна для Ізраїлю, але не для України.