Відео дня
Коваленко: ракетний голод змусив російських окупантів бити по Україні "крилатим архаїзмом"
Інформація про перше за майже два роки повномасштабного вторгнення в Україну застосування армією РФ ракет П-35 з'явилася 18 січня 2024 року, а основою для верифікації стали залишки збитої ракети. При цьому російська пропаганда відразу почала розганяти наратив про успішне застосування цього технічного та технологічного пережитку минулого, місце якому давно на звалищі історії. То що ж не так із цими ракетами? Давайте розберемося.
П-35, що ти є?
П-35 – це радянська протикорабельна ракета, розробка якої почалася в середині 1950-х, а використана вона була на початку 1960-х.
Основні характеристики ракети П-35, які привертають увагу:
дальність польоту – 270/350/460 км залежно від модифікації;
маса бойової частини – 450 кг/900 кг;
швидкість польоту – 1250-1800 км/год;
точність – 500 м - 1,5 км (зростає залежно від дальності польоту).
Для свого часу ракета була досить непоганою, хоч і тоді мала низку недоліків. До таких належала надмірна висота польоту на маршовій ділянці, а це робило ракету такою, що легко фіксується і супроводжується системами ППО противника відразу після її пуску. Невисока швидкість польоту давала змогу перехоплювати її всіма засобами, які мали швидкість від 1,5 Маха, а також надзвуковими винищувачами.
Втім російські війська застосували цю ракету по Україні і намагаються представити це успіхом, хоча очевидно, що цей засіб ураження було перехоплено.
П-35 та ракетна криза РОВ
Застосування російськими окупантами П-35 – яскравий приклад того, у наскільки глибоку кризу виробництва та застосування ракет поринула Росія після початку повномасштабної війни. Нині країні-агресорці настільки не вистачає ракетного озброєння для здійснення регулярних терористичних ударів по тиловій Україні, що вона шукає постачальників у багатьох країнах світу. Так, Росія спромоглася переконати Північну Корею надати ракети KN-23, намагається переконати в цьому й Іран.
Доказом того, що РФ нездатна задовольнити потреби в ракетному озброєнні без сторонньої допомоги, є і застосування П-35.
Раніше російські окупанти регулярно застосовували по території України, особливо по Одесі та Одеській області, протикорабельні ракети П-800 "Онікс" БПРК "Бастіон". Але так само як і з іншими ракетами, з П-800 у них дуже швидко став виникати дефіцит, оскільки вони не виробляються на рівні навіть як КРМБ "Калібр" і порівняні з обсягами виробництва скоріше 9М723 ОТК "Іскандер", якщо не сказати більше – Х47М2 "Кинджал".
Але завдавати ударів чимось потрібно, тому із запорошених центрів зберігання стали виводити БРК "Редут" та "Утьос" – основні пускові для П-35. При цьому кількість цих пускових вкрай обмежена, чисельно – одиниці.
У 2022-му ми вже стали свідками того, як в умовах ракетного голоду Росія вивела зі зберігання ракети Х-22 і перевела свої С-300 з ударів по повітряних об'єктах на удари по поверхні. Високу ефективність вони не продемонстрували, оскільки Х-22 – це такий самий анахронізм, як і П-35, лише авіаційного базування. Ось тільки на відміну від П-35, у Х-22 складна для перехоплення балістична траєкторія польоту і дуже висока швидкість – 4,5 Маха. У П-35 таких переваг немає.
Висновки
Російські окупанти з умовно сучасних ракет переходять на дуже старі, радянські. Росія не має можливості здійснювати регулярний, щоденний ракетний терор України, оскільки її виробничі потужності продовжують залишатися обмеженими, обсяги виробництва не задовольняють потреби. З іншого боку, вони є.
Найімовірніше, найближчим часом російський ракетний потенціал буде являти собою кілька категорій озброєнь. А саме:
– умовно сучасні ракети, які будуть вироблятися для масових ударів (Х-101/555/55, КРМБ "Калібр");
– умовно сучасні ракети, які застосовуватимуться одинично, але системно (9М723 ОТРК "Іскандер", С-300);
– старі радянські ракети, які виводитимуться зі зберігання та застосовуватимуться як компенсація дефіциту інших категорій (Х-22, П-35 та інші радянські архаїзми).
Матеріал опубліковано в межах спільного проєкту OBOZ.UA та групи "Інформаційний спротив".