Коваленко: чи захищають "мангали" сучасні танки від дронів і що показав досвід війни в Україні
Коли на російських танках вперше з'явилися металеві конструкції, що отримали прізвисько "курятник" або "мангал", їх багато хто підняв на сміх. І хоча основний задум був зрозумілий (захист верхньої півсфери башти від ударів зверху – з урахуванням досвіду 44-денної війни в Карабаху), реалізація та загальна концепція залишали бажати кращого.
Але минув якийсь час, почалася повномасштабна війна в Україні, а Росія не тільки не відмовилася від цих "козирків" на танках, але тепер їх варять, крім рембатів РОВ, безпосередньо російські заводи, які ставлять "мангал" як обов'язкову опцію навіть для танка Т-90 "Прорив". Крім цього "козирки" почали застосовувати ЗСУ і навіть ЦАХАЛ.
То що ж виходить: даремно сміялися, а росіяни дивилися далеко в майбутнє? Не зовсім так, але все по порядку.
Не всі мангали однакові
Перше екранування башти російських танків на кшталт "курятника" ми побачили 2021 року. Росіяни стали встановлювати їх на свої Т-72Б3 буквально відразу після завершення 44-денної війни в Карабаху, під час якої вірменська техніка дуже ефективно знищувалася повітряними засобами, зокрема ударно-розвідувальними БПЛА Bayraktar TB2.
Згідно з початковим задумом російських конструкторів, "курятник" мав захищати верхню проєкцію танка від попадання ПТУР з однодіапазонною або дводіапазонною інфрачервоною та мультиспектральною оптико-електронною ГСН, які пікірують на ціль під кутами від 35 і більше градусів. Йдеться насамперед про ракети ПТРК Javelin, а також французькі MMP та ізраїльські Spike.
Але насправді це був дешевий самообман. Чому? А тому, що ПТРК Javelin захоплює не башту танка як таку, а його тепловипромінювальні ділянки, насамперед – моторний відсік, у другу чергу – гармату після пострілу. Тобто удар цих ПТРК спрямований на одну з цих двох точок, але ніяк не в "курятник", розміщений на башті. Удар у моторний відсік або в ділянку ствола призводить до однакового ефекту виведення ОБТ із ладу.
І на початку повномасштабного вторгнення в Україну це неодноразово доводилося тим, що танки з "козирками" без проблем знищувалися з ПТРК Javelin, а також отримували удари за допомогою БПЛА Bayraktar TB2. На той момент "мангали" не рятували, але поступово на арену бойових дій став виходити новий засіб ураження – дрон.
Для початку слід розділяти між собою дрони, що знищують техніку, на дрон-бомбардувальник та дрон-камікадзе. І ось саме проти перших "козирки" і виявили свою ефективність – якщо з розумом зроблені, звичайно.
Найчастіше дрон-бомбардувальник здійснює скидання на техніку малопотужного засобу ураження, яке під час попадання в люк здатне повністю знищити навіть танк. Тим часом "козирок", не ґратчастий, а суцільний, розміщений над баштою, не дозволяє гранаті або іншому засобу ураження потрапити на танк і в танк. Якщо ж "мангал" взагалі має правильну двоскатну форму, то боєприпас скочується на землю, а не вибухає на самій надбудові (якщо його детонація здійснюється за часом, а не контактного типу).
Тобто як засіб захисту від дронів-бомбардувальників застосування "козирків" цілком виправдане.
З іншого боку від дрона-камікадзе, що атакує в борт та бічні півсфери башти та проєкції корпусу, вони не рятують. І тут важливо розуміти, що за умов активних бойових дій саме така адаптація і відбулася. Дрони-бомбардувальники добивають техніку зверху, коли є така можливість, а маневрені дрони-камікадзе таранять її в незахищені бічні проєкції.
Найяскравіший приклад – це бравурне відео від 27 жовтня з російського телебачення про БМПТ "Термінатор-2", на якому було встановлено "козирок", а вже 4 листопада СБУ публікує відео, на якому дрон-камікадзе атакує аналогічну бойову машину в бічну проєкцію.
Сенс "мангалу" знову втрачається з урахуванням подальших тенденцій.
Український досвід в Ізраїлі
Перед початком операції "Залізні мечі" ЦАХАЛ почав встановлювати на свої танки і ББМ "мангали", явно вироблені серійно в заводських умовах. Тобто командування армії заздалегідь розглядало загрозу з повітря як актуальну та використало досвід війни в Україні. Але використало, скажімо так, не зовсім ефективно.
Наприклад, "козирки" ЦАХАЛ можна умовно розділити на два типи: ґратчасті з похилими краями і плоскі суцільні. І до всіх них є питання.
Наприклад, ґратчасті з похилими краями мають між ґратами зазори, що дозволяють проникати засобам ураження прямокутної або циліндричної форми, наприклад, "хаттабці" (ВОГ-17). Також у цьому зазорі цілком може застрягти, а не скотитися, граната сферичної форми.
Окрема розмова про випадок скидання кумулятивного пострілу як засобу ураження. Адже ізраїльські екрани мають решітки не вертикально, а горизонтально розміщені до башти, тобто вони не "ріжуть" постріл, а лише затримують його, що абсолютно не заважає йому спрацювати штатно. Особливо якщо говорити про аналоги тандемного пострілу ПГ-7ВР.
Плоскі суцільні не дозволять засобу ураження проникнути на броню, але відсутність скатів може затримати його над технікою. Руйнівний ефект менший, ніж під час попадання на саму техніку, але якщо відкриті люки або члену екіпажу зовні є небезпека.
Тобто нібито досвід і врахований, і навіть поставлений на серійне, заводське виробництво, але все ж таки є певні недоліки, що виглядають не так критично тільки з однієї причини – ХАМАС не застосовують активно маневрені дрони-камікадзе, і в цілому в секторі Гази не спостерігається тієї масовості застосування дронів, що в Україні. До того ж в умовах дуже щільної міської забудови ефективніше застосування інших, більш дешевих та простих засобів ураження, ніж дрон.
"Волнорез"
У вересні цього року російський ВПК представив так звану систему "Волнорез" – стаціонарний РЕБ у вигляді всеспрямованої антени, споживаної потужністю 70 Вт і випромінюваної 30 Вт, функціонал якої – придушення в робочих частотах 0,3-6 ГГц каналу зв'язку.
За задумом її творців, ця система повинна глушити дрони на відстанях до 1 км.
На перший погляд, це вирішення проблеми дронів, але якщо замислитися, а скільки таких систем може собі дозволити зробити на місяць ВПК Росії?
Наприклад, у середньому на місяць до зони бойових дій в Україну Росія відправляє 150 танків. Чи може це підприємство дозволити собі кожну з цих бойових машин оснастити "Волнорезом"? Крім того, загроза ж не тільки для танків від дронів, а й ББМ, САУ, артилерії, що буксирується, РСЗВ, автотранспорту.
При відносному питанні про ККД цієї системи вже стоїть і питання про повноцінне оснащення російської техніки "Волнорезами", які поки що є штучною продукцією.
Не варто забувати і про те, що в дрони зараз дуже активно інтегрується штучний інтелект, що дозволяє виконувати бойове завдання самостійно, навіть за умов повного радіоелектронного придушення.
Концепція глухого кута
У далекому 1961 році для танків Т-54 був створений комплект кругового екранного сітчастого захисту "Шатер", що складається. Цей винахід повинно було захистити Т-54, наприклад, від коктейлів Молотова, гранат та інших засобів. Але навіть тоді, коли Т-54 взувся в безглуздий "Шатер", це не було чимось дурним і новим.
Перший "мангал" з'явився насправді далекого 1916 року – саме тоді, коли піхота вперше зіткнулася з необхідністю знищувати щось досить непогано броньоване. Однак важливої еволюції за більш ніж 100 років ця техніка не отримала, на відміну від засобів ураження.
У випадку з російською концепцією – вона просто не встигає за тенденціями застосування дронів. З урахуванням їхніх рішень екранування техніки має бути суцільним, а не обмежуватися тільки баштою. Зрозуміло, що такий архаїчний підхід недоречний. Але альтернативою йому може бути лише інтеграція високотехнологічних, компактних РЕБ у базову комплектацію не лише сучасних танків, а й усієї техніки.
Таку спробу російськи окупаційні війська зробили, створивши "Волнорез", але поки що він існує як дрібносерійний, штучний продукт, причому призначений лише для танків. А як інші ББМ? Ліній виробництва недостатньо, і технологічний процес складний настільки, що не дозволяє цей концепт зробити по-справжньому масовим?
Але в той час, коли на російських танках починають ставити локальні РЕБ для боротьби з дронами, українські фахівці впроваджують у дрони штучний інтелект (ІІ), що дозволяє виконувати бойове завдання навіть в умовах непереборних перешкод або і зовсім у разі обривання каналу зв'язку.
І ось знову загальна концепція не встигає за тенденціями, а рішення, що з'являються, стають лише тимчасовим виходом зі становища.
З цього можна зробити лише один висновок – жодна з існуючих концепцій захисту від дронів для броньованої техніки не є ефективною. І загалом початкова концепція захисту, що має бути пасивною, застаріла і неприйнятна. Захист від подібних засобів має бути активним, тобто, по суті, сам є засобом ураження, що реагує на погрози.
Але з урахуванням таких вимог, необхідно переглядати саму концепцію сучасного танка. Це складно та енерговитратно. Не всім технічно та технологічно під силу. Але якщо так… тоді тільки "мангал", ну або старий забутий, але актуальний "Шатер", який складно назвати робочим.
Матеріал опубліковано в межах спільного проєкту OBOZ.UA та групи "Інформаційний спротив".